1. Ісландія — "крижана країна"
Територія та географічне положення. Республіка Ісландія — унітарна держава, що складається з 23 округів. Країна розташована на однойменному острові — другому за розмірами у Європі. Острів розташований у північній частині Атлантичного океану, поблизу полярного кола, і омивається Норвезьким і Ґренландським морями. Через віддаленість як від берегів Європи, так і від Америки Ісландію іноді називають "самітником Атлантики".
Природа. Назва "Ісландія" в перекладі означає "крижана країна". Деякою мірою це відповідає дійсності, оскільки 10 % території країни зайнято льодовиками. Однак цей острів цілком можна назвати й країною вулканів, і країною гейзерів, і навіть країною каменів. Велич і контрастність — відмінні риси ісландської природи.
Ісландія — дійсний "Клондайк" для геологів. Острів привабливий для вчених, що вивчають нашу планету,— тут вони на власні очі можуть спостерігати за появами грізних сил, що ховаються в земних надрах. Справа в тому, що Ісландія є дуже молодою. Вона утворилася в результаті вулканічної діяльності 60 млн років тому. Навіть зараз тут триває процес утворення земної тверді. Так, у 1963 р. у результаті підводного виверження біля південно-західного узбережжя Ісландії утворився невеликий острів Суртсей.
Однак найбільшої популярності набув вулкан Текла, або, як його називають, "гора в плащі", що розташований за сотню кілометрів на схід від столиці Ісландії — Рейк'явіка. Його ідеально правильний положистий конус добре видний зі столиці, і для ісландців він такий самий національний символ, як для японців Фудзіяма. Тільки із часів заселення острова помічені десятки вивержень Гекли, найбільші з них були в 1766 і 1947 рр. Але поступово активність внутрішніх сил Землі в Ісландії слабшає. Приблизно 10 тис. років тому на острові діяло більше сотні вулканів, а зараз активними є близько двадцяти.
Вулканічну діяльність супроводжують гарячі джерела. У "крижаній країні" їх налічується більше ніж 250. Ісландське слово "гейзер", тобто "лютий", тепер поширене на всі періодично фонтануючі гарячі джерела, а вперше "лютим" назвали Великий Гейзер, розташований на схід від Рейк'явіка. Він вивергає лише раз на добу, проте його фонтаном можна милуватися три години поспіль. Поруч із ним, на вершині плоского пагорба, розташовано ще близько п'ятдесяти гарячих джерел.
Із початку XXст. на острові почали ефективно використовувати запаси підземного тепла. Більше ніж половина ісландців проживають у домах, що обігріваються водою гарячих джерел. Тепла вода подається й у численні теплиці, і в плавальні басейни. їхня енергія застосовується для теплопостачання в промисловості та сільському господарстві.
Кліматичні особливості Ісландії багато в чому визначаються її географічним положенням. Острів -"самітник" розташований удалині від материка, поблизу Арктики, а біля його південних берегів протікає тепла Північно-Атлантична течія. Клімат Ісландії субарктичний морський: літо тут прохолодне й дощове, середня температура повітряпід час полярного дня — від +7 до +12 °С. Зима тут порівняно тепла. На узбережжі зимова температура навіть вища за Україну і складає від -1 до +3 °С. Однак у внутрішніх районах іноді трапляються морози нижче за -15 °С. Опадів випадає від 500 мм до 2000 мм на рік. В Ісландії нерідкими є ураганні вітри й тривалі тумани, а над нею постійними є періодичні циклони, що створює дуже нестійку погоду: сильні дощі з вітром заступають тихі та ясні дні.
Рослинний і тваринний світ Ісландії є бідним, що пояснюється острівним положенням, молодістю острова й суворими кліматичними умовами. Переважає тундрова рослинність, ліси займають лише 1 % території. Усі ісландські річки — гірські, короткі, зі швидкою течією і кам'янистим дном.
Із корисних копалин на острові є торф, сірка, будівельна сировина, руди металів.
Історичний розвиток. Сучасна історія Ісландії починається від середини VIIIст. У 865 р. на узбережжя Ісландії висадився норвежець Флоукі Вільгельдарссон, якому сподобалися соковиті луги й річки, багаті на рибу. Однак холодні зима й весна розчарували його, тому вікінг назвав острів "крижаною країною". Звістка про нього поширилася серед вікінгів, і вже через кілька років сюди прибуло близько 20 тис. осіб, основну частину яких складали вихідці з Норвегії. Близько 874 р. в Рейк'явіку, що в перекладі означає "затока димів", було засноване селище, яке пізніше стало столицею держави.
Із 930 до 1262 р. Ісландія була незалежною державою, якою управляли впливові проводирі. Вони щорічно зустрічалися влітку на зборах альтинґу. (Альтинґ — найстаріший діючий парламент у світі. Його створили вікінги, не бажаючи опинитися під владою норвезького короля.) У 1262 р. країна була приєднана до Норвегії, а з 1380 р. перебувала під владою Данії. Із XVIIст. в Ісландії установилося лютеранство — один із різновидів протестантизму.
Суверенною державою Ісландія стала в 1918 р., однак повну незалежність здобула тільки в 1944 р. Зараз Ісландія — парламентська республіка. Символом ісландської демократії є її законодавчий орган — однопалатний парламент (альтинґ).
Населення. Ісландці складають більше ніж 99 % населення — це нащадки скандинавів, насамперед, норвежців і данців, що переселилися сюди в IX—XIст. У Рейк'явіку й інших портових містах також живуть данці, норвежці, англійці.
Густота населення тут одна з найнижчих у світі — лише 2,7осіб/км2. У країні еміграція перевищує імміграцію. Демографічна ситуація є сприятливою. Середньорічний приріст за європейськими мірками є високим — 8 осіб на 1000 жителів. Віковий склад — 23— 62—15, середній вік —34 роки, тривалість життя — 80 років.
Ісландці майже завжди звертаються одне до одного тільки на ім'я. Справа в тому, що в більшості з них немає прізвищ, але є по батькові. Воно дається за ім'ям батька — у хлопчиків із закінченням -зоп (син), а в дівчаток —іїоійг (дочка).
Традиційний вид спорту в Ісландії — національна боротьба. Дуже популярним є плавання. У країні створена мережа плавальних басейнів, куди подається вода з термальних джерел. Узимку практично все населення країни катається на лижах або ковзанах.
Країна має високий рівень урбанізації — у містах проживає близько 93 % населення країни, із них більше ніж дві третини — у Рейк'явіку (175 тис. осіб). Місто розташоване на південному березі затоки Фах-сафлоуї. Рейк'явік утворився на місці висадження перших норвезьких поселенців. Сьогодні це не тільки найпівнічніша столиця у світі, але й головний порт країни, основний економічний і культурний центр Ісландії. У столиці та її околицях зосереджене основне промислове виробництво країни, підприємства з переробки риби, суднобудівної, харчової та легкої промисловості. Головна архітектурна пам'ятка міста — церква Холлгримскіркья, що нагадує космічний човник — шаттл. Вона названа за ім'ям ісландського поета Холлгримура Петурссона. Там можна піднятися на ліфті й помилуватися містом із 75-метрової висоти.
Рейк'явік можна назвати й одним із найекзотичніших міст світу. Майже всі міські вулиці виходять до моря, до незамерзаючої бухти. У центрі міста розташований готель "Борг", де у ваннах готується дивна суміш із води льодовиків і гарячих джерел, що несуть тепло Землі.
Культура. Центральне місце в культурній спадщині ісландців посідають народні оповідання — саги, що зберегли пам'ять про далекі морські походи ісландських вікінгів. У кращих творах цього народного епосу розповідь досягає виняткової мальовничості й драматизму: так, Ісландію там називають "королевою гір із крижаною діадемою на суворій голові, із вогняним жаром у грудях". Це порівняння відображає не тільки природу острова, але й любов, поважне ставлення ісландців до своєї батьківщини.
Про історію роду можна дізнатися з родових саг. За ними можна простежити родовід багатьох жителів аж до часів первісного заселення країни й визначити родинні зв'язки.
Господарство. Острівне положення Ісландії здавна давало країні переваги. Навколишні морські простори багаті на рибу. Поступове рибальство, а потім і переробка риби стали найважливішими галузями господарства країни. Вони дають більше ніж половину її експортних надходжень. Не дивно, що країна посідає перше місце у світі за виловом риби на душу населення.
Традиційно рибальство було орієнтоване на вилов тріски й оселедця, але в останні роки зросло значення мойви й сайди.
У країні виробляють шерстяний трикотаж, є суднобудівні й металургійні підприємства (виробництво алюмінію). Переважна більшість електроенергії виробляється на гідроелектростанціях.
Цей суворий край мало придатний для землеробства, однак у долинах усе-таки розводять худобу. Основна галузь тваринництва — вівчарство, а головне м'ясо ісландців — баранина. Крім цього, тут розводять велику рогату худобу й свійську птицю, кіз і свиней, норок і чорно-бурих лисиць, а також витривалих ісландських поні.
Хоча північна точка Ісландії досягає Північного полярного кола, у теплицях і промислових оранжереях вирощують помідори й салат, огірки й дині, виноград і банани, троянди й хризантеми, кімнатні тропічні рослини. Деякі з оранжерей, по суті, є парками. Жителі столиці приходять сюди, щоб хоч недовго помилуватися зеленню рослин, що так рідко зустрічається в цих місцях. Землеробство відіграє підсобну роль і спеціалізується на виробництві кормових культур.
Особливості географічного положення визначають й особливості розвитку транспорту. У країні немає залізниць, і у внутрішніх перевезеннях основну роль відіграє морський каботаж і автомобільний транспорт. У зовнішніх зв'язках найважливішими є морський і повітряний транспорт.
2. Країни Балтії
Територія та географічне положення. Латвія, Литва й Естонія — унітарні держави, розташовані на північному сході Європи, на узбережжі Балтійського моря. Усі країни межують із Росією (2). Латвія також межує з Естонією (1), Білоруссю (3) і Литвою (4), Литва — із Латвією (5), Білоруссю (3) і Польщею (6), Естонія — із Латвією (5).