Америка — частина світу, утворена двома материками - Північною та Південною Америкою, загальною площею в 42,5 млн км2 із населенням більше ніж 880 млн осіб.
В економічній і соціальній географії розрізняють Північну Америку (Англо-Америка), що включає дві високорозвинені країни — США й Канаду, і Латинську Америку. Остання включає країни, що розвиваються, і середньорозвинені країни перехідної економіки: Мексику, держави Центральної Америки, Вест-Індію та всю Південну Америку. Південну Америку часто поділяють на два субрегіони: андські країни, куди входять Чилі, Перу, Еквадор, Болівія, Колумбія, Венесуела, і лаплатські країни — Бразилія, Уругвай, Парагвай, Аргентина.
Назва «Латинська Америка» вказує на значний вплив іспанців і португальців, що належать до латинських (романських) народів, на формування існуючих тут держав. Ці народи також є найважливішою частиною націй, що сформувалися тут за останні 500 років. У документах ООН цей макрорегіон називається Латинська Америка й Карибські країни. Це пов'язане з тим, що «нелатинські» країни Вест-Індії, а також Суринам, Гаяна й Беліз поєднуються в субрегіон «Карибські країни».
Площа Північної Америки — 20,36 млн км2 (разом з островами — 24,25 млн км2), із заходу вона омивається Тихим океаном, зі сходу — Атлантичним, а з півночі —> Північним Льодовитим. Поблизу північно-східного узбережжя Північної Америки розташований найбільший острів у світі — Ґренландія. Клімат на материку змінюється від арктичного на далекій півночі до тропічного — у Центральній Америці; , у прибережних районах клімат морський, у внутрішніх — континентальний. Найбільша кількість опадів — до 3000 мм на рік — випадає на Тихоокеанському узбережжі Канади та на північному заході І США. Південно-східні райони континенту отримують 1000—1500 мм опадів, а Центральні рівнини — 500—1200 мм. Найменше їх випадає в міжгірських долинах тропічних районів Кордильєр — до 200 мм.
Найбільша річкова система Північної Америки — Міссісіпі—Міссурі, інші великі річки — Макензі, Святого Лаврентія, Юкон, Колумбія, Колорадо. Величезне значення для регіону має найбільша внутрішня водна система світу — Великі Озера.
Площа материка Південна Америка (з островами) — 18,4 млн км. За формою вона трохи нагадує гроно винограду. На сході материк омивається Атлантичним океаном, на заході — Тихим.
Південна Америка — найвологіший материк на Землі, тут розташована найповноводніша річка світу — Амазонка, найвищий водоспад світу — Анхель, найбільша низовина — Амазонська, на якій розкинувся найбільший масив вічнозелених екваторіальних лісів - амазонська сельва. Через увесь материк простягнулося найдовше гірське пасмо-Землі - Анди з найвищою вершиною західної півкулі - горою Аконкаґуа й найвисокогірнішим із великих озер світу - Тітікака.
Берегова лінія Південної Америки досить проста - жодної великої затоки, жодного великого півострова. Лише на півночі на, континенті розташована Венесуельська затока з озером-лагуною Маракайбо, і на південному сході затоплене гирло річок Парани та Уругваю утворює затоку Ла-Плата.
Клімату регіоні здебільшого екваторіальний, субекваторіальний і тропічний, на півдні - субтропічний і помірний. Тут немає від'ємних середньорічних температур, за винятком гірських районів. А найвищі температури протягом усього року спостерігаються в районі екваторіального поясу, тут же випадає найбільша (для рівнин) кількість опадів — 1500—2500 мм (на Тихоокеанському узбережжі й західних схилах Анд — до 5000 мм і вище).
Велика кількість опадів визначає повноводність річок і густоту річкової мережі. Рельєф материка обумовлює розподіл цієї мережі між басейнами Тихого й Атлантичного океанів.
США — світовий економічний лідер
Територія та географічне положення. США — федеративна держава, що складається з 50 штатів і федерального (столичного) округу Колумбія. 48 так званих «нижніх» штатів розташовані ,в центральній і південній частинах Північної Америки. Штат Аляска розташований на однойменному півострові, на північному заході континенту, штат Гаваї займає архіпелаг Гавайські острови в Тихому океані. До складу країни також входять прилеглі острови в Тихому й Атлантичному океанах.
За кількістю населення США посідають третє місце у світі, а за площею — четверте. Країна має одну з найпротяжніших берегових ліній у світі й омивається Тихим, Атлантичним та Північним Льодовитим океанами. Країна межує з Канадою-(І) і Мексикою (2), із якими в 1992 р. США створили Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА).
Природа. За рельєфом країну можна поділити на три частини: гористу — західну частину, зайняту Кордильєрами (східну окраїну Кордильєр утворюють хребти Скелястих гір заввишки до 4000 м), центральну, де простягаються великі рівнини, і східну — теж в основному рівнинну, але тут розташовані й давні Аппалачські гори; Найбільші низовини країни — Прйатлантична й Примексиканська — розташовані у східній частині, вони розкинулися вздовж узбережжя Атлантичного океану. Найвища точка США — гора Мак-Кінлі (6193 м) — розташована на Алясці.
США — величезна країна, до того ж вона розміщена в різних географічних поясах. Основна частина території лежить у помірномуй субтропічному поясах, Аляска — в арктичному й субарктичному, Гавайські острови — у тропіках. Цим і пояснюється контрастність її кліматичних умов. Немає нічого дивного, якщо протягом одного дня розбіжності в температурах на території країни складуть 45 °С. Так, середня температура січня коливається від -24 °С на Алясці до +20 °С на півострові Флорида (його південна частина розташована в тропічному поясі). Середня температура липня складає від +14...+26 °С до +32 °С (на півдні Кордильєр внутрішніх плоскогір'їв).
Великими є контрасти і в кількості опадів, що випадають. Максимальну кількість вологи отримують навітряні схили гір Тихоокеанського узбережжя, де випадає до 4000 мм опадів на рік. У приморській смузі атмосферна волога дає 1000—2000мм, а на Великих і Центральних рівнинах — від 400 до 900 мм. Найпосушливішим районом є внутрішні плоскогір'я, де за рік випадає менше ніж 400 мм, а місцями — менше ніж 100 мм опадів на рік (пустеля Мохаве).
На південно-східному узбережжі країни періодично відзначаються тайфуни — тропічні циклони штормової та ураганної сили. Іноді вони призводять до катастрофічних наслідків.
У країні багато озер. Особливе місце посідають Великі озера, що являють собою найбільше скупчення прісної води на Землі й утворюють у Північній Америці своєрідне «Середземне море». Річкою Св. Лаврен-тія Великі озера пов'язані з Атлантичним океаном, а судноплавними каналами — із річкою Гудзон і з річковою системою річки Міссісіпі. На озерах розвинені інтенсивне судноплавство й рибальство. На узбережжі розташовані великі індустріальні центри Сполучених Штатів: Чикаго, Буффало, Детройт, Мілуокі, Клівленд.
Озера Ері та Онтаріо з'єднує річка Ніаґара. Зриваючись зі стрімкого уступу, вона утворює всесвітньо відомий Ніаґарський водоспад. Могутній багатоводний потік завширшки більше ніж 1000 м поділяється на дві частини: ту, що належить США, завширшки 300 м і заввишки 51 м, і канадську, завширшки близько 800м і- заввишки 48 м.
У США досить густа річкова мережа, однак вона розподілена нерівномірно. Найважливіша й найбільша водна артерія Північної Америки — Міссісіпі — протікає в центральній частині країни. Індіанці називали її «Батько вод» або «Велика річка». Розміри річки не можуть не дивувати, оскільки зі своєю головною притокою — Міссурі — Міссісіпі має довжину 6420 км, а площа басейну цієї «комбінованої» річки — 3268 тис. км2, що складає третину, території СЩА.
Промислові центри та сільськогосподарські райони, розташовані по берегах Міссісіпі, своїм розвитком багато в чому зобов'язані цій головній річці Америки. Міссісіпі забезпечує їх водою, зрошує землі, дає електроенергію. Річки системи Міссісіпі мають велике транспортне значення.
Близько ЗО % площі США вкривають ліси. У надрах країни залягають різноманітні мінеральні ресурси. Із паливних корисних копалин найбільші — поклади вугілля. Особливо виділяється Аппалачський басейн із коксівним кам'яним вугіллям. Найбільші нафтові родовища розташовані в Техасі, Луїзіані, Каліфорнії та на Алясці. У цих же районах розміщена основна частина газових родовищ. Країна багата на руди чорних і кольорових металів, будівельну сировину.
Історичний розвиток. У давнину територію сучасних США населяли індіанці, а Аляску — ескімоси. Наприкінці XVст. берегів Північної Америки досяг мореплавець Джон Кабот, що перебував на англійській службі. Це поклало початок європейській колонізації материка, у якій брали участь іспанці, голландці й французи, однак найбільших успіхів досягли англійці.
На початку XVIIст. Англія вже мала велику територію на східному узбережжі континенту. Спочатку індіанці надавали допомогу колоністам, але потім місцеві жителі почали протидіяти розширенню колоній.
У XVIIIст. в американських колоніях розгорнувся потужний РУХ,| спрямований на здобуття самостійності. У ході Війни за незалежність?! американська армія, що складалася з добровольців на чолі з Джорджем Вашингтоном, здобула перемогу. 4 червня 1776 р. була прийнята Декларація незалежності США, а через 11 років — Конституція нової держави. Першим президентом країни став Джордж Вашингтон У 1789р. він уніс перші десять виправлень до Конституції, що дістали назву «Білль про права».
Освоївши прибережні рівнини, колоністи стали просуватися на захід і наприкінці XVIIIст. вийшли до річки Міссісіпі. У наступні кілька десятиліть територія країни збільшувалася як за рахунок покупок (Франція продала колонію Луїзіана, розташовану вздовж річки Міссісіпі, Росія - Аляску й Алеутські острови), так і завдяки захопленням (у Мексики був відібраний штат Техас). У другій половині ХІХст. колонізація охопила Великі рівнини, гірський Захід і тихоокеанське узбережжя.
Із часом загострилися протиріччя між промисловою та фермерською Північчю й рабовласницьким Півднем, що призвели до громадянської війни 1861-1865 рр. Перемогу здобули жителі Півночі, яких очолював президент Авраам Лінкольн. Це дало можливість об'єднати країну, знищити рабство й послужило поштовхом до швидкого економічного розвитку.