Австралія та Океанія (стр. 2 из 3)
Австралія оголосила війну Німеччині через кілька годин після оголошення війни Великою Британією. Захоплення японцями Сінгапуру означало, що вперше за всю історію Австралія мала сама забезпечити оборону. Австралійський уряд звернувся по допомогу до США. Разом з американцями австралійці звільнили острови Тихого океану від японців.
Після Другої світової війни в Австралію рушив потік іммігрантів. Це дало поштовх швидкому економічному розвитку й дослідженню надр. Починаючи з 1960 р. почався великий «австралійський бум». Рівень життя населення країни став одним із найвищих у світі.
Сучасна Австралія — федеральна держава у складі Співдружності, має федеративний устрій, включає шість штатів і дві території. Вищий
законодавчий орган — Федеральний парламент, що складається із Сенату, який обирається терміном на шість років (76 сенаторів), і Палати представників (148 депутатів), які обираються на три роки.Населення. Понад 80 % населення країни складають англо-австралійці. Ці нації утворили нащадки іммігрантів із Великої Британії та Ірландії. Крім того, тут проживають італійці, греки, слов'яни, вихідці з Азії (усього близько 150 національностей).
Корінні жителі материка — австралійські аборигени, разом із метисами (нащадками від мішаних шлюбів) складають близько 3 % населення країни. Тривалий час корінне населення Австралії жило в резерваціях — спеціальних поселеннях у пустельних частинах континенту. Тільки в 1967 р. корінні жителі були визнані громадянами країни та одержали демократичні права вільних громадян.
Австралія вважається однією з найурбанізованіших країн світу. 92 % австралійців проживають у містах або їхніх передмістях.
Кількість населення збільшується за рахунок природного приросту (10 %) та імміграції (4,05 особи на 1000 жителів). В Австралії високий показник середньої тривалості життя — 79 років. Однак «старіння націй» поки не загрожує цій країні через наплив іммігрантів працездатного віку й природного приросту населення.
У країні розмовляють англійською мовою, але з особливими місцевими зворотами та вимовою.
Особливості формування населення Австралії привели до створення численних діаспор, у тому числі й української. Українська діаспора сформувалася в післявоєнний час і складає близько 36 тис. осіб. Українці проживають переважно у східних і південних штатах країни. Після здобуття Україною незалежності її зв'язки з діаспорою в Австралії посилилися. Розроблено різні програми обміну учнями, студентами, існують програми обміну досвідом у різних галузях промисловості, сільського господарства.
Більшість австралійців проживають уздовж східного й південного узбережжя. Там розташовані найбільші міста країни: Сідней (4,1 млн осіб), Мельбурн (3,5 млн осіб), Брісбен (1,6 млн осіб) та Аделаїда (1 млн осіб).
Оскільки Сідней був першим європейським поселенням на континенті, то історія його заснування є початком історії країни. Місто було засноване в 1788 р. Артуром Філіппом як колонія засланих каторжан. У 1842 р. Сідней був оголошений містом, а на початку нового століття став столицею штату Нова Південна Валлія. Сучасний Сідней — найбільший міжнародний торговельний і культурний центр Австралії. Основні визначні пам'ятки розташовані в центрі міста, у тому числі Ботанічний сад, де зібрані рослини з усього світу, що прижилися в Австралії. Місто пишається своїм акваріумом, що набув слави одного з найбільших у світі. Будинок Оперного театру — гордість жителів міста. Його дах нагадує надуті вітрила, а деякі порівнюють його з колонією черепашок, що зрослися. Від морського вокзалу вирушають катери, запрошуючи всіх бажаючих здійснити екскурсії Сіднейською затокою. Одна з екскурсій має назву «Круїз капітана Кука».
Мельбурн — місто з безліччю стародавніх будівель і великою кількістю парків. Історія Мельбурна йде від 1803 р., коли на берегах річки Ярра виникло перше поселення колоністів. У 1901 р. Мельбурн був офіційно оголошений столицею Австралії. Сьогодні Мельбурн — столиця штату Вікторія й культурна столиця Австралії. Тут розташовані Бібліотека штату Вікторія, Національна галерея, що має цінні зібрання картин, Музей сучасного мистецтва й дизайну, театр. У Мельбурні можна помилуватися «парадом пінгвінів» — цілий день пінгвіни граються у воді на відстані кількох кілометрів від берега.
Непримиренна суперечка між Сіднеєм і Мельбурном за право бути національною столицею закінчилася тим, що в 1927 р. столицею стала Канберра. Ще в середині 50-х рр. XX ст. вона залишалася невеликим містом. Швидкий її ріст почався після створення в 1956 р. Комісії з розвитку національної столиці. Сучасна Канберра (331 тис. осіб) більше схожа на курорт, ніж на адміністративний центр. Вона нагадує величезний лісопарк із широкими тінистими алеями. Центральна частина, де зосереджені адміністративні будівлі, схожа на університетське містечко або постійно діючу виставку, що працює серед гаїв і лугів.
У Канберрі розташовані Австралійська академія наук, Академія гуманітарних наук, Австралійський національний університет і багато інших наукових і культурних закладів Культура. Колоніальне минуле, світові війни, великий наплив іммігрантів різних національностей привели до формування специфічної австралійської національної культури.
У містах Австралії щорічно проводяться фестивалі мистецтв, що охоплюють усі види мистецтв і літератури. Головний фестиваль проводиться в Аделаїді. На головній оперній сцені країни в Сіднеї ставить спектаклі велика компанія «Опера Австралія».
Література Австралії подарувала світу твори X. Лоусона, К. С. Причард, А. Хоупа, А. Маршалла, П. Байта, Ф. Харді, Дж. Райт.
Австралія також відома своїми кінострічками. Серед найвідоміших австралійських фільмів виділяються «Данді на прізвисько Крокодил» (1986), «Малюк» (1995) і «Сяйво» (1996). Серед відомих австралійських кіноакторів Оскар Еш, Джудіт Андерсон, Пітер Фінч, Рід Тейлор, Мел Ґібсон, Джек Томпсон і Ніколь Кідман.
Велика увага в Австралії приділяється освіті й науці. Із 6 до 15 років діти відвідують державні або приватні школи. Для дітей, що проживають на далеких фермах і скотарських ранчо, розташованих за сотні миль від найближчої школи, раніше транслювали по радіо уроки «Повітряної школи», потім підключили телебачення й дистанційне навчання через Інтернет. В Австралії розташовані 26 університетів і два університетські коледжі.
Культурне багатство країни зібране в музеях і картинних галереях. У Сіднеї — музей Австралії з експонатами з галузі антропології та природної історії, Військово-меморіальна художня галерея, Музей ужиткового мистецтва й науки. У Мельбурні — Національний гербарій і Королівський ботанічний сад. У Брісбені розташований знаменитий гербарій Квінсленда. Також у країні є безліч танцювальних колективів і театральних труп.
Господарство. Майже два століття Австралія була для англійців заморською фермою. Вона постачала на Британські острови вовну й пшеницю, а коли з'явилися човни-рефрижератори — м'ясо й олію. Після того як Австралія вступила до «Загального ринку» і до налагоджених імперських зв'язків додалися нові, Австралія знайшла нову роль: країна-ферма стала й країною-рудником. Австралія й зараз посідає провідні позиції у світі за експортом вовни, баранини, пшениці, яловичини, молочних продуктів, цукру-сирця, меду.
У XX ст. в країні були відкриті великі родовища залізної руди, кам'яного вугілля, свинцево-цинкових руд, бокситів, урану, нікелю, вісмуту, золота, алмазів та інших корисних копалин. Завдяки цьому Австралія посіла провідні позиції у світі за запасами мінеральних багатств і перетворилася на одного з найбільших виробників й експортерів мінеральної сировини.
Інтерес транснаціональних корпорацій до надр Австралії пояснювався їх легкодоступністю, можливістю видобутку руди дешевим відкритим способом і зручним вивезенням через прилеглі морські порти.
Після Другої світової війни швидкими темпами стали розвиватися обробні галузі: металургійна, нафтопереробна, хімічна, текстильна, харчова, поліграфічна, машинобудування (автомобілі й електромотори, верстати та промислове обладнання, телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини).
До Другої світової війни основу економіки Австралії складало сільське господарство, насамперед вівчарство. Використовуючи завезених у 1797 р. з мису Доброї Надії кількох іспанських мериносів і привезених з Англії овець, була виведена нова порода — австрійські мериноси, що відрізняються винятковою тонковолокнистою вовною. Інтеграція з країнами Азії дозволила Австралії налагодити стійкі постачання баранини та вовни до цих країн.
Зернові культури вирощуються переважно у східних та південно східних периферійних районах Австралії, місцями на південному Заході й у Тасманії. Більше ніж половину посівних площ займає пшениця, інші території використовуються для вирощування ячменю, вівса, КУКУРУДЗИ, сорґо, рису. У долинах річок на зрошуваних землях вирощують апельсини, груші, яблука, на східному узбережжі — тропічні фрукти: ананаси, банани, папайю, манго. За останні роки розширилися площі виноградників; 25 % продукції виноробства експортується, виробництвом вина займаються більше ніж 700 виноробних заводів.