Львівська область розташована на заході країни. Характерною особливістю Львівського регіону є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів. Пприродно-ресурсна база Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Однією із адміністративних одиниць України є Львівська область, яка була утворена в результаті возз’єднання західноукраїнських земель у 1939 році. Область посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8 тис. км2. Населення регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення України.
В якості адміністративної одиниці України з центром у м. Львові, Львівська область утворена у грудні 1939 року.
На даний час область займає територію площею 21.8 тис. км кв., що дозволяє віднести її до середніх за величиною областей України. Разом з тим, вона є більшою від багатьох держав Європи та світу (Македонії, Словенії, Лівану, Ізраїлю та ін.).
Форма території області наближається до прямокутника, з довжинами сторін біля 200 на 100 км, витягнутого вздовж напряму Південний Захід — Північний Схід (перпендикулярно до Карпат).
Область розташована в наступних межах географічних координат: між 48°44' і 50°39' північної широти та між 22°40' і 25°25' східної довготи.
Обласний центр — м. Львів розташований приблизно в геометричному центрі території області, і має географічні координати 48°50' північної широти та 24° 1' східної довготи.
Львівська область повністю вписується в межі другого годинного поясу, серединний меридіан якого (30°сх. д.) проходить на 0°5' західніше столиці України м. Києва, а тому область користується Київським поясним часом. Момент дійсного полудня, астрономічного часу сходу і заходу сонця у Львові настає на 24 хв. пізніше, ніж на серединному меридіані поясу і на 26 хв. пізніше, ніж у Києві.
Львівська область розташована на західному пограниччі нашої держави: західні та південно-західні межі області є частиною державного кордону України з Польщею. Решта меж — внутрішньодержавні.
Межі Львівської області в переважній своїй частині прокладені за вольовими рішеннями владних структур різних часів, і часто не співпадають з природними рубежами чи бар'єрами. На заході (границя з Польщею) вони перетинають Волинську височину, Мале Полісся, Розточчя, Верхньо-Сянську рівнину, Передкарпаття, зовнішні хребти Карпат, Бескиди і частину хребтів Верховини. Південні межі, що пролягають в Карпатах прокладені вздовж верхів'я ріки Сян (кордон з Польщею) та вздовж Вододільного хребта, що розділяє витоки між басейнами рік Дністер та Тиса (межа з Закарпатською областю України).
Південно-східні межі області (з Івано-Франківською областю) в межах Карпат співпадають, в основному, з вододілом між ріками Опір та Стрий з боку Львівської області та Мізунка і Сукель (басейн р. Свіча) з боку Івано-Франківської області. Після виходу з гір межі області знову проведені без огляду на природні границі і перетинають в Передкарпатті ріки Свічу та Дністер, а при виході на Подільську височину звиваються по другорядних вододілах та долинах рік. Перетнувши гряду Вороняки межа спускається в пониззя Малого Полісся проходить через нього в басейні р. Стир і знову виходить на Волинську височину.
1.2 Природні умови та ресурси області
Характерною особливістю Львівської області є строкатість природних умов і багатство природних ресурсів.
Рельєф Львівщини на півдні гірський, далі на північ змінюється на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосянській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (що проявляється у значній кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних повітряних мас. Більша частина регіону лежить у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні, лише південно-західна частина області знаходиться у Карпатському агро кліматичному регіоні вертикальної кліматичної зональності. Площа Львівської області рівна 21,8 тис. км2, що складає 3,6 % території України. понад 53,88 % території належить до сільськогосподарських угідь, які рівні 1174,5 тис. га, в тому числі площа ріллі становить 814,6 тис. га (чи 69 % сільськогосподарських угідь), сіножатей і пасовищ – 337,9 тис. га (чи 29 % земель, зайнятих у сільському господарстві), багаторічних насаджень – 22 тис. га (чи 2 % сільськогосподарських угідь). Близько 25 % території області зайнято під лісами – 545 тис. га. У північній частині області (Мале Полісся) переважають дерново-підзолисті ґрунти, у північно-східній – чорноземи, в центральній – сірі лісові, опідзолені, в Карпатських районах – буроземні ґрунти, в долинах річок – лучні, лучно-болотні, дернові та болотні ґрунти. Доцільним буде зауважити, що близько 70 % території регіону становлять ерозійно небезпечні ґрунти (в рівнинній частині – 60 %, в гірській незаселеній – 90%). Львівська область багата на лісові ресурси. Показник лісистості області становить 25 %, в той час як середній по Україні – 14 %. Основними лісоутворюючими породами є сосна (23 % площі лісів), ялина (20 %), бук (17 %), дуб (16 %). Для гірських і північних районів області характерні великі масиви соснових і сосново-дубових лісів; Малого Полісся – сосново-дубових; Розточчя – буково-соснових, грабово-букових; Подільської височини – буково-дубових, грабово-дубових; Передкарпаття – дубово-буково-ялицевих. Водні ресурси області складають поверхневі води річок, озер, водосховищ та підземні води. Територією області течуть 8950 річок, з них 216 довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дніпра та Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка регіону – Дністер (довжина якої в межах області – 250 км), його притоки: Бистриця, Стрий, Свіча, Стривігор, Верещиця. До басейну Чорного моря належить також річка Стир (притока Прип’яті); до басейну Балтійського моря – Західний Буг та його притоки Полтва, Рата; притоки Сяну – Вишня і Шкло. На 50 % річки регіону живляться за рахунок дощів, талих снігів – 37 %, підземних вод – 13 %. Пересічна густота річкової сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км2, Передкарпатті – 0,7 км/км2, в Карпатах – 1,5 км/км2. На території області є багато невеликих озер. Найбільшими озерами регіону є Янівське, Дроздовицьке, Любінське. В області збудовано близько 1200 водойм штучного характеру загальною площею водного дзеркала 60 тис. га. Річки і озера Львівщини використовуються у промисловості, комунальному господарстві та риборозведенні. Надра Львівської області багаті на корисні копалини, найбільше значення серед яких мають паливно-енергетичні та сировина для хімічної і промисловості будівельних матеріалів. Горючі корисні копалини представлені нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну), торфом. Область володіє різноманітними нерудними ресурсами, які представлені як сировиною для хімічної промисловості, так і природними будівельними матеріалами. На Львівщині є значні поклади калійної та кам’яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійних солей), сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення у народногосподарському області Львівщини мають запаси будівельних матеріалів: гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної. Львівська область має значні рекреаційні ресурси, які, в першу чергу, зумовлені наявністю великої кількості різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальних грязей: гідрокарбонатна кальцієво-магнієва слабо мінералізована “Нафтуся” у Трускавці, Шклі та Східниці; хлоридно-сульфатна або сульфатно-хлоридна натрієво-магнієва у Моршині; сірководневі сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві у Немирові; торфові лікувальні грязі у Немирові, Шклі, Любіні; озокерит у Моршині, Трускавці.
Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Теплий помірно-континентальний клімат, 2100 годин сонячного сяйва на рік сприяють вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур та садівництву. Густа річкова система забезпечує район водними ресурсами. Різноманітні корисні копалини дали можливість розвиватися обробним галузям промисловості.
1.3 Населення та трудові ресурси Львівщини
Наступний етап нашої роботи присвячений людському чиннику. Як уже згадувалося вище, чисельність населення області становить близько 2728,6 тис. чол. (станом на 01.01.2002 р.), що складає 5,47 % населення України. Доцільним буде зауважити, що Львівщина займає 4 місце серед областей нашої держави за кількістю населення. Слід зазначити, що чисельність населення регіону за період 1990-2002 рр. зменшилося на 25,5 тис. чол. (чи на 0,93 %), причому лише за 2001-2002 рр. даний показник зменшився на 4,6 тис. чол. Львівська область належить до одного з густонаселених регіонів України, середня густота населення тут рівна 125 чол. на 1 км2 (в той час, коли середня густота населення по Україні – 8,3 чол. на 1 км2). Найгустіше заселене Передкарпаття, а найменше – гірська частина.