Другий етап – мезозойський і палеогеновий. Цей час переважала тенденція низхідного розвитку рельєфу. В тріасі по лініям розломів опустилася східна частина складчастих утворень і утворився фундамент Західносибірської плити. Як наслідок, відбулося відособлення Уральської гірської країни. По розломам відбувалося вилив лав.
Кіммерійська складчастість відобразилася на східному схилі Уралу бриловими рухами і утворенням простих пологих складок. Високі гори були зруйновані і сформувалися поверхні вирівнювання, на яких утворювалися кори вивітрювання: з ними пов’язані розсипні місцезнаходження корисних копалин. В кінці палеогену на місці Уральських гір простягалася рівнина-пенеплен. Ділянки пенеплена збереглися в сучасному рельєфі: височина Пах-Хой, Середньо уральська височина з останцевими горами, Зауральська рівнина, Південно уральський пенеплен і Мугоджари.
Третій етап – неоген-четвертинний. В результаті неотектонічних рухів виникла складчасто-глибова, омолоджена морфоструктуа сучасного Уралу. Ділянки пенеплену були підняті на різну висоту. Вертикальні переміщення окремих брил відображені в сучасному рельєфі Уралу, особливо в центральній гірській його частині. Тут гори часто мають форму скрині, плосковерхі, з останцями. Молоді тектонічні рухи на Уралі сприяли підняттю до денної поверхні глибинних порід палеозойських структур.
1.2 Рельєф
Полярний Урал – одна із найбільш підвищених частин древніх Уральських гір. Гребені хребтів тут піднімаються до 1100-1300м над рівнем моря, а окремі вершини досягають іще більшої висоти.
Осьова зона Полярного Уралу складена в основному древніми метаморфічними породами, прорваними потужними виливами гранітів і гірського кришталю. Багато гірських хребтів складені кварцитами і кварцитовими конгломератами.
Різноманітність геологічних структур і їх літологічного складу відображається в сучасному рельєфі Уралу. Західний схил і Передуралля складені осадовими породами, карбонатними і гіпсоносними, що передумовило виникнення карстових форм рельєфу.
Центральна гірська смуга складена досить стійкими проти денудації кварцитами. Для неї найбільш характерні масивні, ступінчасті, горстові форми рельєфу, покриті на схилах курумами. На східному схилі Уралу поширені різноманітні метаморфічні і вивержені породи, неоднаково стійкі до процесів денудації. Це сприяло утворенню на великих просторах розчленованого рельєфу типу дрібносопковика.
В четвертий період Урал зазнавав впливу зледеніння. Під час максимального, дніпровсько-самарського зледеніння край льодовикового щита знаходився біля 60ºпн. ш. Ймовірно, найбільш високі вершини Уралу піднімалися над льодом у вигляді нунатаків. Південніше льодовикового щита льодовики і групи льодовиків розташовувалися на окремих високих вершинах: Конжаковський Камінь, Таганай і Ямантау. Льодовики тазовського і сартанського зледенінь займали території північніше верхів’їв Печори і ті ж вершини Уралу, де поширені сучасні льодовики, але їх розміри і кількість були значно більше. Широке поширення мали сніжники.
На Уралі виділяють наступні види морфоскульптур: 1) давніх і сучасних льодовикових форм і сучасних нівально-мерзотно-соліфлюкційних процесів в північній половині Уралу; 2) ерозійно-денудаційний і карстовий в південній часині Північного, на Середньому і Південному Уралі.
Основні рельєфоутворюючі процеси тут ерозійні, що створили глибокі, терасовані повздовжні і поперечні долини, і карстові, виражені багато численними формами (печер, воронки, підземні річки і т. д.); нерозчленовані ділянки території утворюють давні середньогірні і низькогірні пенеплени; 3) ари дно-ерозійної денудації на Південному Уралі і в Мугоджарах в сухому континентальному кліматі.
1.3 Корисні копалини
Урал являє собою доволі старий гірськорудний район планети. В надрах його містяться запаси найрізноманітніших корисних копалин. Залізо, мідь, хроміти, алюмінієва сировина, платина, золото, калійні солі, дорогоцінне каміння, азбест – важко перерахувати все, чим багаті Уральські гори. Причина такого багатства в своєрідній геологічній історії. Уралу, яка визначає також рельєф і багато інших елементів ландшафту цієї гірської країни.
РОЗДІЛ 2. Клімат
Клімат Уралу помірно континентальний і континентальний. Континентальність зростає при русі з заходу на схід та від півночі на південь. Сусідні з Уралом рівнини різко відрізняються за своїм кліматичним режимом. Прикордонні з рівнинами крупні частини Уралу мають клімат, що формується від впливом процесів, що відбуваються над рівнинами. Доволі часто Приуралля, особливо Південне, і західний схил Уралу знаходиться під впливом континентальних повітряних мас, що формуються над Східноєвропейською рівниною із атлантичних і арктичних повітряних мас. Тому клімат передгір’їв Уралу має загальні риси з кліматом прилеглих рівнин.
Західний схил, навітряний, обернений назустріч західним повітряним течіям; по ньому відбувається висхідний рух повітря і його адіабатичне охолодження, що супроводжується випаданням опадів. На протязі усіх сезонів Урал відчуває вплив повітряних мас, що переносяться з Атлантичного океану. Тому на західному схилі за рік випадає до 800-1000мм опадів. Східний схил знаходиться у вітровій тіні.
Взимку більш тепле повітря з Східноєвропейської рівнини перетікає через гори і, не опускаючись, направляється далі на схід над холодним сибірським повітрям. Влітку повітря, що перевалює через гори, спускається по східному схилу, адіабатично нагрівається і при цьому віддаляється від точки насичення. Тому на східному схилі випадає на протязі року опадів менше, ніж а західному (до 600-400мм). Циклонічні процеси що розвиваються над Східноєвропейською рівниною, захоплюють в сферу свого впливу Передуралля і західний схил Уралу. На західному схилі Уралу циклони затримуються, іноді роздвоюються, що сприяє також випаданню опадів. Вздовж західного і східного схилів Уралу глибоко на південь проникають арктичні повітряні маси, особливо весною і осінню. Літом з півдня до Уралу проникають сухі повітряні маси із відрогів Азорського антициклону і з Туранської низовини. З ними пов’язано виникнення антициклональної сухої і жаркої погоди. Взимку, з жовтня по березень, Зауралля і східний схил Уралу знаходяться під впливом Азіатського антициклону, що має вплив на формування стійкої холодної погоди. Завдяки впливу рельєфу на Уралі виникла висотна кліматична поясність. Найбільші кліматичні контрасти між горами і прилеглими до них рівнинами спостерігаються при перетині Південного Уралу.
Вплив рельєфу викликав зміщення кліматичних поясів Уралу з півночі на південь. Зміни клімату чітко фіксуються рослинністю. Лісний пояс зміщується по горам Південного Уралу на 200км в південному напрямку в порівнянні з положенням до південної межі лісової зони на прилеглих рівнинах. Вплив рельєфу виявилося також на формуванні великої кількості місцевих кліматів в крупних долинах, замкнених котловинах, сухих або заповнених водою, на великих поверхнях схилів і вершин.
Для клімату Уралу характерна часта зміна повітряних мас, розвиток фронтальних процесів на арктичному і полярному фронтах і нестійкість різноманітних типів погоди. Зима на Уралі сувора і холодна. На полярному Уралі вона починається вже в жовтні, коли встановлюється сніговий покрив. Температура повітря знижується до -20ºС і нижче, а в листопаді навіть до - 40º С. Зима сніжна і триває до квітня. Сніг сходить тільки до червня, і до того ж залишаються сніжники-перелетки. На Південному Уралі зима починається в кінці листопада – в грудні. На крайньому півдні сніговий покрив встановлюється в третій декаді грудня. Сходить сніг в березні – квітні.
В Передураллі, Заураллі і на схилах Уралу зима протікає неоднаково. В Передураллі зима характеризується доволі різкими змінами метеорологічних елементів і циклонічної діяльності. Це призводить до частої зміни погоди і надмірних снігопадів. В Заураллі і на східному схилі Уралу хід метеорологічних елементів пов’язаний з Азіатським антициклоном. Тому антициклональна погода характеризується тут стійкістю, сніг може іноді не випадати до січня, так як тут домінує мало хмарність, дуже морозна, без опадів погода.
В Заураллі висота снігу досягає 40см, а південніше – 15-20см. В Заураллі снігу випадає менше, ніж в Передураллі. Середня температура січня на Уралі за полярним колом -20-22ºС; на півдні Північного та Середнього Уралу -17-18ºС; на крайньому півдні Уралу -16-17ºС. І в той час в Передураллі і на західному схилі бувають відлиги, а на східному схилі вони рідко спостерігаються. Абсолютний мінімум температури за Північним полярним колом рівний -50ºС, на крайньому півдні Уралу -46ºС. В міжгірних котловинах і долинах розвинені зимові інверсії температури. Так, наприклад. Середня температура січня на Іванівському руднику. Розташованому на висоті 850м, на 2ºС вище, ніж в Златоусті, що займає котловину з відмітками дна біля 450ºм.
Зимові інверсії температури обумовлюють інверсії в рослинному покриві. Так, на західному схилі Південного Уралу на дні долини ростуть сосново-березові ліси, на схилах долин – дубові і ще вище – липові ліси з домішками клену і ільма.
Літо прохолодне і коротке на півночі Уралу, жарке і більш тривале на Південному Уралі і в Мугоджарах, але на більшій частині території помірно тепле і тепле. В червні на всьому Уралі найбільший приток сонячного тепла і радіаційний баланс має позитивне значення. В цей час циркуляція атмосфери переходить на літній режим: полярний фронт переміщується на Урал і під впливом рельєфу відбувається загострення фронтів в прохідних циклонах. Ці явища викликають збільшення хмарності і опадів, посилюється грозова діяльність.