Система поселень
Серед географічні та природні причини в Угорщині склалося три типи поселень: хутори, села, міста. За останні десятиріччя прискорився процес урбанізації. Якщо у 1949 році у 50 містах мешкало 37,5 відсотків населення, то у 1998-му населення 218 міст складало вже понад 63 відсотків.
Тенденція до зменшення чисельності населення, що дала про себе знати на початку 1980-х років, зараз стосується також і міст. Починаючи з 1985 року число мешканців збільшилося лише у 75 містах.
Дві п'ятих населення зосереджено в селах, які раніше спеціалізувалися на виробництві сільськогосподарських продуктів. Це визначило як їх формування, так і розміщення в них різних об'єктів. Так звані гніздові села Альфьольда, де вулиці, розходячись від центру, ведуть до пасовищ, забудовувалися без усілякого плану.
У пагорбній і гористій місцевості поширені села з головною вулицею, де будинки розміщені обабіч долини чи магістралі. Система поселень за схемою шахівниці стала типовою для південного Альфьолду. Про існуючий ще в першій половині ХХ століття світ хуторів, що почав зникати мірою масового утворення сільськогосподарських кооперативів (1960–1961), нагадують тепер лише випадково збережені будинки та інші споруди.
Для південної частини Задунайського краю характерним є велика кількість мілких сіл та селищ. У Кішальфьольді села – середньої величини, у ось в Альфьольді – крупні. Навколо Балатону і в горах Матра сформувалися курортні селища, у той час як навколо великих міст і в передмістях Будапешту виникли так звані «сплячі поселення».
3. Загальна характеристика економіки Угорщини
Промисловість
У 2007 році промислове виробництво в країні зросло у порівнянні з попереднім роком на 2,6 відсотки, при тому, що розширення внутрішнього ринку не перевищило 1,5 відсотка. Експорт склав дещо більше половини валового промислового виробництва (52%).Галузева структура промислового виробництва за 2006–2007 роки майже не змінилася. Виробництво електромашин і приладів складає чверть промислового виробництва і 4/10 експорту промислової продукції, зростання виробництва у цій галузі склав 4,8 відсотки, а зростання експорту – 5,5 відсотки. У харчовій промисловості, виробництві напоїв і тютюнових виробів (15% від усього промислового виробництва) спостерігався 1,9 – відсоткове зростання; експорт зріс на 3,1%.
Доля хімічної промисловості – 14 відсотків, при цьому визначальну роль відіграє виробництво гуми і пластмаси. Виробництво транспортних засобів (13%) у 2006 році збільшилося на 1,1 відсотка, а експорт виріс на 0,7 відсотки. Металургійна промисловість (в цілому 6,8%) скоротилася на 3,4 відсотки.
Найбільш динамічно розвивалося виробництво машин, обладнання, що підтверджується 32-відсотковим зростанням, причому експорт у порівнянні з 2005 роком зріс у півтори рази
Добувна промисловість
Угорщина має вельми обмежені мінеральні ресурси. Єдиною корисною копалиною, виявленою в значних кількостях, є боксити, що добуваються поблизу озера Балатон. У 1983 році Угорщина була сьомим у світі виробником бокситів – його було добуто 2,9 млн. т. Однак до кінця 1990-х чимало шахт було закрито, і виробництво бокситів скоротилося приблизно до 1 млн. т – в порівнянні з 1,7 млн. т в 1992 році. Біля Печа і Комло на південному заході є невеликі запаси низькосортного антрациту, а в районі Будапешта – великі родовища бурого вугілля (лігніту).
Родовища залізняка знаходяться в районі Мішкольца (на північному сході). Угорщина добуває невелику кількість нафти і природного газу зі свердловини в басейні Сегеда і районі Зала на південному заході країни. У 1998 році тут було добуто 3,5 млн. т нафти і 4,7 млрд. куб. м природного газу. В Угорщині є уранова руда, але всі відомості про її добування засекречені.
Будівельна промисловість
У цій галузі порівняно з попереднім роком спостерігалося надзвичайно динамічне зростання (на 20,1%). Це пояснюється, перш за все, фінансованими державою інфраструктурними капіталовкладеннями у будівництво доріг, мостів, каналізаційні роботи.
На 14,7 відсотків виросло будівництво будівель. Оживилося будівництво житла, активізувалися капітальні ремонти громадських будівель і будівництво будівель комерційного призначення.
Капіталовкладення
Загальний обсяг капіталовкладень у 2007 році зріс на 5,8 відсотки. Капіталовкладення у будівництво зросли на 10,7 відсотків, а капіталовкладення в машини і обладнання скоротилися на 0,5 відсотка.
Майже дві третини усіх капіталовкладень зосередилися у трьох галузях національної економіки Угорщини: переробна промисловість – 21%, операції з нерухомістю (включаючи будівництво житла) й економічні послуги – 27%, перевезення, складування, поштові послуги і зв'язок – 16 відсотків. У зростанні капіталовкладень велику роль відіграло 32-відсоткове зростання сфери адміністрації, охорони і обов'язкового соціального страхування. Житлові капіталовкладення підвищилися на 14,5 відсотків, і, перш за все, за рахунок операцій з нерухомістю й економічних послуг.
Відчутне зростання (на 35,1%) спостерігалося у сфері охорони здоров'я і соціального забезпечення. Досить динамічними (11,4 відсотки) було зростання у сфері перевезень, складування, поштових послуг і зв'язку. У даній галузі національної економіки Угорщини особливо вражає зростання капіталовкладень у будівництво доріг, у той час, як обсяг переробної промисловості скоротився на 9,2 відсотки.
Аграрна галузь
70 відсотків території Угорщині займають сільськогосподарські угіддя. Ліси покривають 17% території. Головні аграрні райони країни знаходяться на рівнинах центральної і східної частин Угорщини.
У посткомуністичний період, що розпочався в 1990 році, уряд здійснив широкомасштабну програму реструктуризації і приватизації сільського господарства. Землевласникам було повернуто їхню власність, багато кооперативів було розпущено, а їхні землі приватизовані. Мова йшла не про те, щоб повернутися до старого мілкоземельного сільського господарства; розумним представлявся перехід до змішаної системи, що складається з приватних і сімейних ферм, земельних асоціацій і реорганізованих кооперативів, заснованих на пайовій власності і орієнтованому на ринок виробництві. Вже в 1995 році тільки близько 30,6% придатних земель оброблялися кооперативами, 17,6% знаходилися в державній власності, інша земля належала приватним особам і підприємствам.
Незважаючи на сильну засуху на початку 1990-х років і труднощі, пов'язані з переходом до ринкової економіки, сільськогосподарські продукти продовжували залишатися важливою статтею експорту. У 1992 році близько 16,5% ВВП доводилося на сільське господарство, але обсяг виробництва основних культур поменшав, оскільки спроби освоїти нові ринки і нові методи сільського господарювання привели до неминучого тимчасового спаду.
У 1997 році Угорщина переробляла 717 тис. т винограду, з яких 612 тис. т йшло на виготовлення вина. Виробництво вина в 1997 становило 394 млн. літрів, приблизно четверта його частина йде на експорт.
У той же час істотно збільшилося поголів'я худоби, особливо поголів'я свиней. У 1997-му в Угорщині було 4,93 млн. свиней, 871 000 голів великої рогатої худоби, 858 000 млн. овець і 31 млн. птахів.
Слідом за надзвичайно врожайним 2001 роком послідкував досить помірний 2002-ий. Дуже великий спад спостерігався в області зернових культур, де врожай порівняно з 2005 роком скоротився на 23 відсотки (на 3% менше, аніж середня врожайність останніх п'яти років). Середні показники урожайності пшениці і кукурудзи помітно скоротилися через погодні умови.
У 2007 році динамічним було зростання закупівель плодоовочевої продукції, у той час, як у закупівлі фруктів спостерігалася стагнація. Продовжувалося поступове скорочення поголів'я великої рогатої худоби, при тому, що поголів'я свиней зросло на 5,4 відсотки. Зросла також кількість птахів.
Роздрібна торгівля
Обсяг роздрібної торгівлі у 2007 році виріс на 10,7 відсотків. Динаміка зростання вражає як у порівнянні з попереднім роком, так і в міжнародному порівнянні. Роздрібний обіг без урахування реалізації транспортних засобів і пального зріс на 8,7 відсотків, а реалізація транспортних засобів і пального – на 16 відсотків.
Роздрібна реалізація у сфері харчової продукції зросла на 10,8 відсотків, у сфері товарів культурного призначення та інших промислових товарів – на 10,4 відсотків, а у сфері змішаної роздрібної торгівлі товарами промислового типу – на 11 відсотків.
4. Фінансово-кредитна системи Угорщини
В Угорщині, так як і в країнах Центральної та Східної Європи одним з пріоритетних завдань ринкових реформ стало формування ефективної системи кредитно-грошового регулювання, що дає можливість прискорити вирішення проблем фінансової стабілізації, стимулювання інвестиційної активності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, стабілізації рівня життя населення. Щоб вирішити ці завдання, необхідно здійсни ти цілеспрямовану реформу фінансової системи.
У ринковій економіці фінансовий сектор перебуває в центрі мобілізації та розподілу ресурсів, ціноутворення й оцінки ризику. У плановій економіці функції мобілізації коштів виконує податкова система, а фінансова – примітивна і пасивна – ігнорує чинники ризику і пристосовується до планових запитів кредитів. Тож реформа і розвиток фінансового сектору життєво важливі для системних реформ.
В Угорщині реформі фінансової системи приділяють основну увагу. Банківська система на початку реформування мала такий вигляд: фінансова система включала центральний і комерційний банки, що обслуговують підприємства, ощадний банк, що приймає вклади від громадян і займається кредитуванням (здебільшого іпотечним) індивідуальних клієнтів, зовнішньоторговельний банк, що здійснює операції з іноземною валютою, і страхову компанію. Вони перебували у власності держави. Процентні ставки були, як правило, дуже низькі і ще нижчі – за депозитами фірм та іпотечними кредитами. Гроші з рахунків в ощадному банку зазвичай спрямовувалися у виробничий сектор через Центральний банк. Керування в умовах ризику, політика ціноутворення, критерії доцільності не відігравали ролі в розподілі ресурсів, нормуванні та контролі, в організації потоків фінансової інформації. Норми бухгалтерського обліку не відповідали узвичаєним стандартам, не було незалежного аудиту. Діяльність центрального і комерційного банків, ринку цінних паперів регламентувалася законодавством, а клієнти кредитно-фінансових установ не мали навичок спілкування з ринковими структурами.