Найпопулярніші курорти розташовані на озерах країни: Боденському, Женевському, Цюріхському, Невшательському.
Австрія
Територія та географічне положення. Австрія – невелика за площею держава, розташована в центрі Європи. Офіційна назва – Австрійська Республіка. Максимальна протяжність країни із заходу на схід – 579 км. На півночі Австрія межує з Німеччиною та Чехією, а сході – зі Словаччиною та Угорщиною, на півдні – зі Словенією та Італією, на заході – зі Швейцарією і Ліхтенштейном.
Австрія не має виходу до моря, однак цей недолік цілком компенсується її розташуванням на «перехресті» Європи. Через альпійські перевали Австрії проходять транспортні шляхи, що об’єднують між собою сусідні країни й регіони.
Природа. Австрія знаменита своїми гірськими пейзажами, її часто називають альпійською республікою. Це пов’язано з тим, що 70% території країни займають Східні Альпи та їхні передгір’я. Гори порізані глибокими та широкими долинами, завдяки чому до внутрішніх районів Альп порівняно легко дістатися, а через альпійські перевали давно прокладені залізниці, що дозволяють вільно перетинати країну. Найвища точка – гора Гроссглокнер – піднімається на 3797 м над рівнем моря. Багато гірських вершин укриті льодовиками. Усього їх 878. На сході Австрії розташована Штирийсько-Бургенландська горбкувата рівнина, що є частиною Середньодунайської рівнини.
У цій частині Австрії клімат помірно континентальний, теплий і досить вологий (опади-700-900 мм на рік). У горах холодніше, літо там вологе, вітряне, іноді йде мокрий сніг, а взимку сніг випадає в такій кількості, що лавини ні в кого не викликають здивуванн.
Австрію перетинає велика кількість річок, найбільша з яких – Дунай – протікає по території країни майже 350 км. Гірські річки відрізняються крутим падінням і швидкою течією. В Австрії близько 580 озер, в основному льодовикового походження. Вони, як правило, глибокі, із холодною прозорою водою. До озер такого типу належить, наприклад, Боденське озеро, розташоване на кордоні з Німеччиною.
Ліси – національне багатство Австрії. Вони займають майже 40% її території. Передгір’я та нижні частини схилів гір укривають широколисті (дубові, букові, грабові) ліси. Далі, ближче до гірських вершин, їх заступають хвойні (ялинові, ялицеві) ліси. Вище лежать високо травні субальпійські луги – матти - і низько травні альпійські альми. Вони служать прекрасними пасовищами для худоби. У гірських лісах, в основному в заповідниках, збереглися рідкісні для Європи види тварин: благородний олень, лось, козуля, бурий ведмідь, кабан, сарна.
Відносно родючі алювіальні ґрунти має Середньодунайська рівнина, в інших районах переважають сіро-бурі підзолисті ґрунти.
Історичний розвиток. Із давніх часів на території теперішньої Австрії проживали носії іллірійської культури, характерної для Центральної Європи тих часів. Починаючи з IVст.. н. е., вони стали витіснятися кельтськими племенами. У Iст.. н. е. територію на південь від Дунаю завоювали римлян й на 400 років перетворили її на глуху римську провінцію. Наприкінці VIIIст. імператор франків Карл Великий захопив частину Австрії та включи її до складу своєї імперії. У 1156 р. країна домоглася значної самостійності, стала герцогством і почала розширювати свої кордони. У 1282 р. до влади прийшла династія Габсбургів. Представники цієї династії тривалий час очолювали престо Священної Римської імперії. Під владою Габсбургів у XVI-XVIII ст.. опинилися Чехія, Угорщина, Сілезія, частина польських, західноукраїнських, італійських та інших земель. У 1867 р. Австрійська імперія була перетворена на Австро-Угорську, монархію під владою імператора Франца Йосифа I з династії Габсбургів і стала найбільшою після Росії державою Європи. Убивство австрійського ерцгерцога в Сараєво спровокувало війну між Сербією й Австро-Угорщиною, що переросла в Першу світову війну. Розгром Австро-Угорської імперії в 1918 р. призвів до її розпаду. У 1938 р. Німеччина окупувала Австрію, проголосивши її приєднання до власних територій – аншлюс, що втягнуло країну в Другу світову війну. Після війни протягом десяти років Австрія була поділена на чотири окупаційні зони. І тільки в травні 1955 р. вона знову стала незалежною державою, оголосила нейтралітет і з того часу не бере участі в жодних військових блоках та угрупованнях. Із 1 січня 1996 р Австрія стала членом ЄС.
Сучасна Австрія – демократична парламентська й федеративна республіка на чолі з федеральним президентом, що обирається терміном на шість років. Голова уряду – канцлер. Вищий законодавчий орган – двопалатний парламент. Австрія складається з восьми федеральних земель і приєднаного до них Відня. Кожна федеральна земля має свою конституцію й парламент – ландтаг.
Населення. Населення Австрії в етнічному відношенні досить однорідне: близько 9% від його кількості складають австрійці. В окремих районах на півдні проживають словенці, хорвати, на сході – угорці, чехи, словаки. Австрійці розмовляють на австро-баварських діалектах німецької мови, що значно відрізняються від літературної. Літературна німецька є офіційною мовою. Майже 90% населення сповідують католицьку релігію.
Показник природного приросту населення, як і в більшості європейських країн, в Австрії є дуже низьким – 0,8%. Скорочення питомої вги дітей і молоді на тлі середньої тривалості життя (78,5 року) веде до старіння націй.
В Австрії введене обов’язкове безкоштовне навчання для дітей від 6 до 15 років. Молодь може здобути безкоштовну вищу освіту: у країні є 18 вузів, у тому числі 12 університетів.
Розміщення населення на території країни є нерівномірним. При середній густоті 97 осіб/км2, залежно від району країни, вона коливається від 15-20 осіб в Альпах до 150-200 осіб у східних районах. У містах поживає 68% населення країни, у тому числі близько 20% - у столиці держави Відні. Великих міст – із кількістю жителів від 100 до 250 тис. осіб – у цій країні небагато. Їх усього чотири: Грац(232 тис. осіб), Лінц (203 тис. осіб), Зальцбург (144 тис. осіб) та Інсбрук (116,4 ти. Осіб).
Відень – столиця держави, найбільше місто Австрії з населенням близько 1,8 млн осіб. Центр міста, так зване Старе місто, дуже багате на визначні пам’ятки. Тут розташовані театри, зокрема знаменита Віденська державна опера, університет, заснований у 1365 р., недобудований собор Святого Стефана, палац Гофбург – офіційна назва резиденція Габсбургів XVI-XIX ст.. з імператорськими кімнатами Шатцкаммер, де зберігаються королівські скарби, сере яких прапори Священної Римської імперії та меч Шарлемана. Гофсбург – це місто в місті, що являє собою складний лабіринт вулиць, переходів і площ, де неважко заблукати. Цей складний комплекс будувався й перебудовувався протягом семи століть. Він утілив у собі різні архітектурні стилі: готику, бароко, неоренесанс. До особливо визначних пам’яток належать також віденські кондитерські й винні погребки.
Грац – друге за площею місто Австрії, столиця Землі Штирії. Воно розташоване на берегах річки Мур і є важливим торговельним, промисловим і навчальним центром.
Культура. Австрія здавна була країною музики й драматичного мистецтва. У Зальцбурзі народився Моцарт, у Відні жили й творили Бетховен, Гайдн, Шуберт, Брамс. Йоганн Штраус зробив Відень столицею вальсу. Віденська драматична школа на чолі з Артуром Шніцлером на зламі XIX-XX ст.. внесла нове життя у європейську драматургію. Зальцбурзькі фестивалі, що проводяться з 1917 р., щорічно збирають тисячі любителів драматичного й музичного мистецтва. Світової слави набули Віденська філармонія й Віденська державна опера, де працювали такі прославлені диригенти, як Густав Малер і Ріхард Штраус. Австрійці вдало використовують архітектуру країни та музичну спадщину, перетворюючи свої міста на центри міжнародного спілкування. Інсбрук – європейський центр альпінізму й гірськолижного спорту. Двічі – у 1964 і 1976 рр. – тут проводилися зимові Олімпійські ігри.
Мальовничі озера й густі ліси високогірної альпійської провінції Тіроль улітку приваблюють безліч піших туристів, а взимку – любителів зимових видів спорту.
У країні є велика кількість видатних пам’яток архітектури пізньої готики, бароко й рококо. До скарбниці світової літератури ввійшли імена австрійських письменників Ф. Грильпарцера, Р. М. Рільке, Ф. Кафки, С. Цвейга. Із розвитком науки в галузі фізики й математики пов’язана діяльність Долера, Стефана, Больцмана, Маха, Геделя; у галузі медицини – Пірке, Ландштейнера, Фройда.
Господарство. Австрія – розвинена європейська країна. Особливістю австрійської економіки є значна частка державного сектору в промисловості (1/3) і широка система соціального забезпечення. Головний промисловий і сільськогосподарський район країни – Придунайські землі. Серед провідних галузей промисловості – машинобудування (виробництво електроустаткування, транспортних засобів), харчова, текстильна, хімічна промисловість, металургія, виробництво паперу, будівельних матеріалів.
70% електроенергії виробляють гідроелектростанції, яких у країні налічується близько 200. Однією з найважливіших галузей є чорна металургія. Більша частина продукції цієї галузі йде на експорт. Австрія – батьківщина нового, технологічно більш ефективного методу плавлення сталі – киснево-конвертерного. Потреби металургійних комбінатів на ¾ задовольняються за рахунок місцевої руди, легуючі метали й кокс імпортуються.
Більш ніж 2/3 продукції сільського господарства виробляє тваринництво. Виробництво молока й м’яса повністю задовольняє потреби населення. Незважаючи на те, що гориста місцевість мало придатна для землеробства, використання високих технологій дає можливість забезпечувати продукцією рослинництва ¾ потреб населення. Найважливішими сільськогосподарськими культурами є пшениця, ячмінь, цукровий буряк, жито, овес, картопля. На сході й північному сході розвинене садівництво, вирощують виноград,овочі.
Більша частина населення Австрії зайнята у сфері послуг. Основні галузі діяльності – торгівля, банківське обслуговування, охорона здоров’я, освіта й туризм. В Австрії функціонують більш ніж 50 банків різного рівня, що здійснюють фінансові й банківські операції всіх типів. Однією з найбільш прибуткових галузей близько 20 млн туристів.