Основи охорони праці 2 (стр. 34 из 34)
Воду не можна використовувати:
для гасіння електрооб’єктів, тому що вода містить різноманітні солі і має електричну провідність;
для гасіння речовин та матеріалів, що взаємодіють із нею (наприклад, лужних та лужноземельних металів тощо).
Хімічна піна містить (за об’ємом): 80% вуглекислого газу, 19,7% води; 0,3% піноутворюючої речовини. Піна маєгустину біля 200 кг/м3, кратність (відношення об’єму піни до об'єму продуктів, в яких вона утворена) біля 5 та стійкість (час з моменту утворення піни до її повного розпаду) близько 10 хв.
При гасінні пожежі піна, покриваючи поверхні, ізолює їх від повітря, а вуглекислий газ, звільнюючись завдяки руйнуванню бульбашок піни, знижуєконцентрацію кисню у навколишньому середовищі.
Проте зараз у зв’язку з високою вартістю та складністю організації пожежогасіння хімічна піна використовується дуже рідко.
Повітряно-механічну піну отримують при змішуванні водного розчину піноутворювача з повітрям. Кратність піни буває низькою (до 20), середньою (до 300) та високою (до 1000). Піна кратністю 100 містить 99% повітря, 0,94...0,96% води та 0,04...0,06% піноутворювача, має густину біля 10 кг/м
, стійкість 5...20 хв.Вогнегасна дія повітряно-механічної піни полягає в ізоляції та охолодженні горючих речовин та матеріалів. Обмеження у використанні піни є такими ж, як і для води. Крім того, повітряно-механічну піну не використовують для гасіння гідрофільних рідин (спирту, ацетону та ін.).
Водяна пара використовується здебільшого для гасіння пожеж у замкнутих об'ємах до 500 м
. Гасіння вогню водяною парою ґрунтується на зменшенні концентрації кисню.Такі гази, як діоксид вуглецю (вуглекислота), азот, аргон, гелій та інші, не підтримують горіння. Вогнегасна дія цих агентів полягає у розчиненні повітря та зниженні у ньому концентрації кисню до межі, при якій горіння припиняється. Вуглекислота використовується в газо- і снігоподібному стані. Її вогнегасний ефект ґрунтується на зниженні концентрації кисню в осередку горіння до такого ступеню, при якому горіння не можливе. Крім того, вуглекислота, що викидається у вигляді снігу, має різку охолоджуючу дію. Вогнегасна концентрація повинна бути не меншою 30% (за об’ємом). 3 1л рідкої вуглекислоти утворюється 506 л газу. Вуглекислота не справляє додаткової руйнуючої дії на об’єкт, що захищається, та використовується для гасіння пожеж при займанні різних речовин, матеріалів та об'єктів, включаючи електроустаткування під напругою.
Галоїдовані вуглеводні сполуки, до яких відносять бромистий етил, фреон, хладон 114В2 (тетрафторброметан), використовуються у пожежогасінні завдяки інгібіруючій (гальмуючій) дії на реакцію горіння. Мінімальна вогнегасна концентрація фреону 114В2 – 1,9% (за об'ємом), питомі витрати - 0,202 кг/м
для приміщень з виробництвами категорії В і 0,215 кг/м - для приміщень категорій А і В. Фреон 1І4Б2 майже у 12 разів ефективніший за вуглекислоту, з 1 л рідини утворюється 245 л пари.Галоїдовані вуглеводні сполуки, як і вуглекислота, не чинять додаткової руйнуючої дії на об'єкти, що захищаються, і використовуються для гасіння пожеж різних речовин, матеріалів та об'єктів, включаючи електроустаткування під напругою. Головний недолік фреону 114Б2 - висока вартість та екологічна шкідливість.
Порошки відрізняються високою вогнегасною здатністю та універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали, в тому числі й ті, що не гасяться іншими засобами. Порошкові сполуки є єдиним засобом гасіння лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполучень. Вони швидко ліквідують горіння при відносно малих витратах, не замерзають, не викликають корозії металів, у зоні горіння не є електропровідними, не псують речовини та матеріали. Сутність гасіння порошками полягає у сповільненні реакції горіння, у розведенні парів матеріалів, що горять, і кисню у зоні горіння порошковою хмарою та газоподібними продуктами їх розкладу. Крім того, розплавляючись, порошки можуть утворювати на поверхнях, що горять, плівку, яка ізолює матеріал від доступу кисню.
Недоліки порошків - висока гігроскопічність, здатність до злежування та утворення грудок.
65. Протипожежне водо постачання
Кількість води, необхідна для гасіння пожежі, визначається залежно від об’єму будівлі, її ступені вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
При розрахунках недоторканого пожежного об’єму води в резервуарах тривалість гасіння приймається 3 год, а для будівель І і ІІ ступеня вогнестійкості з виробництвами категорії Г, Д – 2 год.
Протипожежні водогони поділяються на зовнішні та внутрішні, а за тиском у них на водогони низького та високого тиску.
На зовнішніх водогонах встановлюють гідранти, а на внутрішніх – протипожежні крани.
66. Первинні засоби пожежогасіння
Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.
Частіше використовують такі види первинних засобів пожежогасіння:
вогнегасники;
пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);
пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватись на пожежних щитах (стендах).
Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м2.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники – 3 шт., ящик з піском – 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 * 2 м – 1 шт., гаки – 3 шт., лопати – 2 шт., сокири – 2 шт.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу <<ПЩ>>.
Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:
захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів;
зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.
Ручний пожежний інструмент, розміщуваний на щитах, необхідно періодично очищати від пилу, бруду та слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструмента та пофарбування після використання на пожежі або практичного заняття.
Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів. Для запобігання злежуваності піску його необхідно систематично спушувати.
Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу та за наявності горючих матеріалів, а також на території об’єктів, у садибах індивідуальних жилих будинків, дачних будиночків тощо. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м2 захищуваної площі.
Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1 * 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 * 1,5 м, 2 * 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, (Е).
Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент – в чорний.
Організаційно-технічні заходи забезпечення пожежної безпеки
на підприємствах
Загальні принципи організації пожежної безпеки
Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).
Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов’язані:
· розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;
· розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
· забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил;
· організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
· утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
· своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо.
Завдання та види пожежної охорони
В населених пунктах та на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду.
Основними завданнями пожежної охорони є:
· здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;
· запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;
· гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.
Література
1. Жидецький В.Ц. „Основи охорони праці”, Львів Афіша 2002р. – 318 с.
2. Жидецький В.Ц. та інші. Практикум з охорони праці, Львів, Афіша, 2000р. – 352 с.
3. Рожков А.П. Пожежна безпека навчальний посібник. – К.: Пожінформтехніка, 1999 р. – 256 с.
4. Законодавство України про охорону праці. У 4-х томах. – К.: основа, 1995 р.
5. Трахтенберг І. Т. та інші. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К.: 1997р. – 464 с.
6. Журнали „Охорона праці” та „Пожежна безпека”.