Основи охорони праці 2 (стр. 26 из 34)
Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операцій, виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручних позиціях, які зумовлюють підвищену стомленість.
Загальні принципи організації робочого місця:
· На робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхідні для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але не заважати йому;
· Ті предмети, якими користуються частіше розташовують ближче, ніж ті предмети, якими користуються рідше;
· Предмети, які беруть лівою рукою повинні знаходитись з ліва, а ті предмети, які беруть правою рукою – з права;
· Якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплення його двома руками;
· Небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівника, обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечне. Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше та легше опускати, ніж підіймати;
· Робоче місце не повинне захаращуватись заготовками і готовими деталями;
· Організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.
Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.
Електробезпека
51. Дія електричного струму на людину. Основні фактори, що визначають ступінь враження людини електричним струмом
В разі проходження електричного струму через організм людини
відбувається потрійна дія:
1) термічна;
2) електролітична;
3) біологічна.
Термічна (теплова дія) - виділення певної кількості теплової енергії.
Електролітична - розчеплення молекул на катіони i аніони, та спрямований рух цих іонів під дією електричного поля.
Біологічна - дія на живі тканини (нервові клітини).
В результаті сукупної дії спостерігається враження організму, яке можна поділити на два види.
1) електротравми (або травми місцевої дії),
2) електричний удар (або травма загальної дії).
Місцева електротравма - це видиме враження окремих органів або ділянок тіла.
Існує п’ять різновидів електротравм:
1) опік,
2) металізація шкіри - осідання частин розплавленого металу або металу, що випарувався в результаті електричної дуги на відкриті ділянки тіла людини.
3) електричні знаки - зміна структури та кольору шкіри в місті дотику до електроду.
4) механічні ушкодження, що викликані падінням людини з висоти або сильними судомами.
5) електрофтальмія - осліплення світлом електричної дуги.
Електричний удар - це реакція центральної нервової системи. Ця реакція проявляється від пощипування до смерті.
Електричний удар поділяють на 4 ступені.
1) судорожне скорочення м язів,
2) судорожне скорочення м'язів із зупинкою дихання або з запамороченням,
3) фібриляція серця – розупорядочені коливання окремих волокон м’язів серця
4) стан клінічної смерті.
Основні фактори, що впливають на ступінь враження людини електричним струмом.
Наслідки дії струму залежать від 5 основних факторів:
1) сила струму I, мА
2) час дії, с.
3) род струму (постійний або змінний) та частота змінного струму,
4) шлях протікання струму в організмі,
5) індивідуальні властивості людини та її психофізіологічний стан.
1) Людина відчуває струм: 0,5-1,5 мА - змінного струму, 5-7 мА -постійного (пороговий відчутний струм).
10.... 15 мА змінного, 25....30 мА - постійного - викликають сильні судми, які приводять до того, що людина не може відірватися від електромережі (пороговий невідпускаючий струм).
20...50 мА змінного, 80...100 мА - постійного приводять до зупинки дихання.
>50 мА змінного, >100 мА постійного - викликають фібриляцію серця.
2) ГОСТ 12.1.038-82 визначає допустимі значення напруги та
струму:
при часі дії t ‹ 0,08 сек. - допустиме значення 650 мА
при часі дії t = 1 сек. - допустиме значення 50 мА
при часі дії більш ніж 1 сек. - допустиме значення 6 мА (в разі
аварійної ситуації), а при нормальний роботі обладнання, допустиме
значення - 0,3 мА змінного та 1.0мА постійного (не більше 10 хв.
протягом зміни)
3) Постійний струм менш небезпечний ніж змінний.
Струм 50-100 Гц - найбільш небезпечний
4) Найбільш небезпечний шлях - коли струм протікає через мозок, або серце людини.
Найменш небезпечний шлях - нога-нога
Такі фактори як напруга, стан оточуючого середовища також впливають на ступінь враження.
52. Аналіз небезпеки електричних мереж
Аналіз ставить за мету визначити величини струму, що буде протікати через тіло людини, при її включенні велектричну мережу.
Електричні мережі поділяють на мережі з ізольованою нейтралю і мережі з глухо заземленою нейтралю.
Небезпека замикання на землю в електроустановках
Замиканням на землю називається випадкове електричне з’єднання частин електроустановки, які знаходяться під напругою, із землею. Таке замикання може відбутись при пошкодженій ізоляції та переході фазної напруги мережі на заземлені корпуси електроустановок, при падінні на землю проводу під напругою та в інших випадках. Струм від заземлених корпусів, що опинились під напругою переходить у землю через електрод, яки здійснює контакт з грунтом. Спеціальний металевий електрод, який використовують прийнято називати заземлювачем. Струм, розтікаючись у грунті створює на його поверхні потенціали. Оскільки заземлювач може мати різні розміри та форму, то закон розподілу потенціалів визначається складною залежністю. Окрім того, електричні властивості грунту неоднорідні, особливо грунту з різними прошарками. Для того, щоб спростити картину розтікання електричного поля приймаємо, що струм стікає вземлю через одинарний заземлювач напівсферичної форми, який знаходиться в однорідному ізотропному грунті з питомим опором ρ, котрий значно перевищує питомий опір матеріалу заземлювача. Густина струму δ в точці А на поверхні грунту, що знаходиться на відстані х від заземлювача визначається як відношення струму замикання на землю І3 до площі поверхні півкулі радіусом х:
.Для визначення потенціалу точки А виділемо елементарний шар товщиною dx. Падіння напруги в цьому шарі становить dU=Edx. Потенціал точки А дорівнює сумарному падінню напруги від точки А до землі, тобто нескінченно віддаленої точки з нульовим потенціалом:
.Напруженість електричного поля в точці А визначається із закону Ома, який виразимо наступною формулою:
Е=δ·ρ.
Підставивши це значення, одержимо:
З формули видно, що потенціали точок грунту в зоні розтікання змінюються за гіперболічним законом.
Зоною розтікання струму називається зона землі, за межами якої електричні потенціали, обумовлені струмом замикання на землю можна умовно прийняти за нуль. Як правило, така зона обмежується об’ємом півсфери радіусом приблизно 20м.
Людина, що стоїть на землі чи на струмопровідній підлозі в зоні розтікання струму і доторкається при цьому до заземлених струмопровідних частин, опиняється під напругою доторкання. Якщо ж людина стоїть чи проходить через зону розтікання то вона може опинитися під напругою кроку, коли її ноги знаходяться в точках з різними потенціалами. В обох випадках можливе ураження людини електричним струмом. Розглянемо детальніше ці випадки.
Напруга доторкання. Для людини, що стоїть на землі і доторкається до заземленого корпуса, що опинився під напругою, визначити напругу доторкання Uдот можна як різницю потенціалів між руками φр та ногами φн.
Оскільки людина доторкається до заземленого корпуса, то потенціал руки і є потенціалом цого корпуса або напругою замикання:
Ноги людини знаходяться в точці А і потенціал ніг дорівнює :
.Напруга доторкання в межах зони розтікання струму є часткою напруги замикання і зменшується в міру наближення до заземлювача. В загальному випадку для заземлювачів будь-якої конфігурації:
де α – коефіцієнт напруги доторкання, який залежить від форми заземлювача і відстані від нього (приймається за таблицею).
Напруга кроку. Людина, яка опиняється в зоні розтікання струму, знаходиться під напругою, якщо її ноги стоять на точках грунту з різними потенціалами. Напругою кроку (кроковою напругою) називається напруга між двома точками електричного кола, що знаходяться одна від одної на відстані кроку (0,8 м) і на яких одночасно стоїть людина. Напруга кроку Uк визначається як різниця потенціалів між точками 1 та 2, на яких стоять ноги людини: