Технічні:
01 — конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;
02 — конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;
03 — неякісна розробка чи відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
04 — неякісне виконання будівельних робіт;
05 — недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
06 — незадовільний технічний стан:
06.1 — виробничих об’єктів, будинків, споруд, території;
06.2 — засобів виробництва;
06.3 — транспортних засобів;
07 — незадовільний стан виробничого середовища.
Організаційні:
08 — незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
09 — недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, в тому числі:
09.1 — відсутність або неякісне проведення інструктажу;
09.2 — допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;
10 — неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
11 — відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;
12 — порушення режиму праці та відпочинку;
13 — відсутність або неякісне проведення медичного обстеження;
14 — невжиття засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
15 — використання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, систем сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;
16 — залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
17 — порушення технологічного процесу;
18 — порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
19 — порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;
20 — порушення правил дорожнього руху;
21 — незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності);
22 — незастосування засобів колективного захисту (за їх наявності);
23 — порушення трудової і виробничої дисципліни, в тому числі:
23.1 — невиконання посадових обов’язків;
23.2 — невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
Психофізіологічні:
24 — алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;
25 — низька нервово-психічна стійкість;
26 — погані фізичні дані або стан здоров’я;
27 — незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
28 — травмування внаслідок протиправних дій інших осіб;
29 — інші.
37. Протипожежні вимоги до улаштування устаткування, технологічних процесів та виробничих приміщень. Системи попередження пожеж та захисту.
38. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та профзахворювань.
Комплексні заходи є основою для складання розділу «охорона праці» у колективному договорі, в якому обумовлена сума коштів з фонду охорони праці підприємства та їх використання.
Заходи з охорони праці поділяють на:
а) організаційні;
б) технічні;
в) санітарно-гігієнічні;
г) медико-профілактичні.
Необхідно знати, що включають ці заходи.
До організаційних заходів належать:
· проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки; застосування комп’ютерних методів прикладного та інструментального забезпечення, що значно підвищують якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;
· робота з професійного відбору;
· здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних заходів належать:
- модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання, перепланування розміщення обладнання;
- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничими обладнаннями.
39. Стиснені гази, їх отримання, зберігання та транспортування. Заходи запобігання вибуху апаратів та посудин, що працюють під тиском.
40. Основні законодавчі акти, норми та правила, що регулюють умови праці в Україні. Конституція України.
Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.
Конституція України є основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:
• «Про охорону праці».
• «Про охорону здоров'я».
• «Про пожежну безпеку».
• «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати
працездатності».
• «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».
• «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».
• «Про цивільну оборону».
• Кодекс законів «Про працю України».
41. Організація пожежної охорони підприємств і пожежний нагляд.
42. Організація охорони праці на підприємстві.
Управління охороною праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.
Управління являє собою сукупність дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.
Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності.
Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій:
1. Організація і координація робіт з охорони праці;
2. Аналіз і оцінка стану умов праці;
3. Планування робіт з охорони праці;
4. Стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці;
5. Контроль стану охорони праці.
При виконанні зазначених завдань власник (уповноважений ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163—168 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а також нормативними актами.
Особливу увагу слід звернути на принципи організації та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.
Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.
Система управління охороною праці (СУОП) може бути побудована за ієрархічною трирівневою схемою, при цьому управління здійснюється на всіх рівнях і стадіях виробничого циклу (трудової діяльності працівників): на стадії підготовки — в ході виробництва — після його завершення в умовах нормального функціонування та непланових нестандартних (надзвичайних) ситуацій.
Слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону праці», власник зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
43. Запобігання вибуху газо-, паро- і пило повітряних сумішей.
44. Органи державного управління охороною праці, компетенція і повноваження цих органів в галузі охорони праці, їх функції.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, місцеві Ради.
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та порядок створення й використання державного, галузевих та реґіональних фондів охорони праці, затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.
Для реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.
Департамент реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці і при користуванні надрами.
Постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1993 р. колишній Держгіртехнагляд перетворено в Державний комітет по нагляду за охороною праці. Зараз це Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю в системі Міністерства праці та соціальної політики України, який включає управління політики охорони праці, управління організації наглядової діяльності, управління з методології перевірок правових питань праці.
Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативам з охорони праці, а також бере участь у розробці нормативних актів з охорони праці.
Місцеві державні адміністрації виконують такі функції:
· забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
· формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;