Шпаргалка по Охране труда 2 (стр. 5 из 7)
23. Характеристики іонізуючого випромінювання. Дія на організм іонізуючого випромінювання.
Серед виробничих шкідливостей виділяють також випромінювання.
Слід знати, що випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне.
Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків.
До іонізуючих випромінювань належать α-, β-, γ-випромінювання, потоки нейронів та інших ядерних часток.
Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, порушує функції центральної нервової системи, що в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності.
Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби.
Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту.
24. Нещасні випадки. Класифікація нещасних випадків.
Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком.
Нещасний випадок на виробництві — випадок, що стався внаслідок дії на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора під час виконання працівником трудових обов’язків чи завдання керівника робіт.
Класифікація нещасних випадків:
Види нещасних випадків:
25. Класифікація приміщень за ступенем електробезпеки. Заходи по зменшенню небезпеки поразки електричним струмом.
26. Травми та професійні захворювання.
Травма — це тілесне пошкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.
Виробнича травма — це травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.
Професійними захворюваннями вважаються захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речовин або при певних видах робіт.
Особливу увагу слід звернути на аналіз травматизму і професійної захворюваності. При проведенні аналізу ставляться такі завдання:
— виявлення причин нещасного випадку;
— визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;
— виявлення факторів, які характерні щодо травматизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі;
— виявлення загальних тенденцій, які характерні щодо травматизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі.
Мета аналізу травматизму — це розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
27. Норми та методи захисту від іонізуючого випромінювання.
Уперше толерантну дозу в рентгенах запропонувала Національна комісія захисту від опромінення США на початку 1934 року. Цілком логічно, що вона базувалася на припущеннях Д.Машталлера щодо 1/10 еритемної дози на рік. Виміряну в повітрі дозу 550 рентгенів було округлено до 600 рентгенів, а кількість робочих днів на рік в умовах рентгенівського випромінювання було прийнято 250. Отже, граничну дозу було обмежено - 0,24 рентгена на день. Через півроку Міжнародна комісія з радіаційного захисту виконала аналогічні дослідження і прийняла дозу 0,25 рентгена на день. Це значення, у свою чергу, було округлено до 0,2 рентгена на день. У 1949 році дозу професійного опромінення було зменшено до 0,3 рентгена на тиждень, а в 1956 році - до 5 бер на рік, що в багатьох країнах залишилося дотепер.
Нормування радіаційної безпеки здійснюють для таких категорій осіб:
· А (персонал) - особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з ДІВ;
· Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті на роботах з ДІВ, але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть додатково опромінюватися;
· В - населення загалом.
Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:
· ізоляцією чи огородженням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;
· обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні;
· віддаленням робочого місця від джерел випромінювання;
· використанням дистанційного керування;
· застосуванням приладів сигналізації і контролю;
· використанням засобів індивідуального захисту.
28. Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та облік. Спеціальне розслідування.
29. Параметри електромагнітних полів, їх класифікація, вплив на людину.
30. Повідомлення про профзахворювання та розслідування його причин, реєстрація та облік.
31. Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону їх класифікація, вплив на людину.
Електромагнітні випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Головними їх джерелами є телевізійні передавачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового та інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, електротранспорт, установки радіозв’язку, комп’ютерна техніка.
Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Передусім від цього страждають нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість, перевтома, порушення сну.
32. Розслідування та облік аварій.
33. Нормування та методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону.
Слід знати основні види захисту від електромагнітного випромінювання, до яких належать:
· зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела;
· дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;
· організаційні заходи (проведення доземетричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);
· застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).
34. Методи аналізу виробничого травматизму, показники частоти та тяжкості.
Розглянемо методи аналізу травматизму.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємно доповняють один одного, є: статистичний і монографічний.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу накопиченого за декілька років на підприємстві або галузі, дає можливість оцінити кількісно рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Кz), коефіцієнта тяжкості (Кв), коефіцієнта виробничих витрат (Квв).
Коефіцієнт частоти травматизму визначається за формулою:
,де N — кількість врахованих нещасливих випадків на виробництві у звітному періоді з утратою працездатності на 1 і більше днів,
ч — середньосписочна кількість працівників за звітний період часу.
Коефіцієнт частоти травматизму визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.
Коефіцієнт тяжкості травматизму визначається за формулою:
,де D — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках,
N — загальна кількість нещасних випадків.
Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою:
.Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи.
При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються:
· за професією та видами робіт потерпілих;
· за характером та локалізацією пошкоджень;
· за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статтю, кваліфікацією потерпілого.
При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на план розташування устаткування в цеху, дільниці відповідно до того, де стався нещасний випадок.
При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта, тобто проводиться глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій дільниці, устаткуванню, технологічному процесу.
Одночасно застосовуються санітарні й технічні методи дослідження.
Нині дедалі більшої ваги набувають економічний і ергономічний методи.
Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.
Ергономічний метод грунтується на комплексному вивченні системи «людина — машина (техніка) — виробниче середовище».
35. Границі вимірювання оптичного діапазону. Дія на організм, методи контролю та захисту від випромінювання оптичного діапазону.
36. Аналіз причин травматизму.
Необхідно знати причини нещасного випадку. Виділяють такі причини нещасного випадку.