На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.
Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.
Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадків. Робочою зоною вважається простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працюючих.
За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:
1 – надзвичайно небезпечні;
2 – високонебезпечні;
3 – помірно небезпечні;
4 – малонебезпечні.
Класи небезпеки встановлюються в залежності від норми і показників, наведених у таблиці 1.
Таблиця 1 Класи небезпеки шкідливих речовин
| №п/п | Показник | Норма для шкідливих речовин | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | ||
| 1. | Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/м3 | Менше0,1 | 0,1-1,0 | 1,1-10,0 | Більше10,0 |
| 2. | Середня смертельна доза при введенні у шлунок, мг/кг | Менше15 | 15-150 | 151-500 | Більше500 |
| 3. | Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг | Менше100 | 100-500 | 501-2500 | Більше2500 |
| 4. | Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3 | Менше500 | 500-5000 | 5001-5000 | Більше50000 |
Для деяких речовин, що досить часто потрапляють у повітря виробничих приміщень, встановлюються так звані середньогодинні допустимі концентрації. Наприклад, для оксиду вуглецю, який постійно потрапляє у повітря топочних приміщень, встановлені такі допустимі середньогодинні норми:
50 мг/м3 – при тривалості роботи до 1 години;
100 мг/м3 – до 30 хвилин;
200 мг/м3 – при роботі не більше 15 хвилин.
Повторні роботи можна виконувати при наведених концентраціях не раніше ніж через дві години.
ГДК деяких шкідливих газів, пари та пилу, що часто потрапляють у повітря робочої зони виробничих приміщень промислових підприємств наведено у таблиці 2.
Таблиця 2. ГДК шкідливих газів, пари та пилу
| Речовина | ГДКмг/м3 | Речовина | ГДКмг/м3 |
| Гази та пара | |||
| Акролеїн | 0,2 | Луги їдкі (розчини в перерахунку на NaOH) | 0,5 |
| Амілацетат | 100 | Металева ртуть | 0,01 |
| Аміак | 20 | Окиси азоту (NO2NO) | 2 |
| Ацетон | 200 | Сірчаний водень | 10 |
| Бензин та гас(в перерахунку на С) | 3000 | Сірчаний ангідрид | 1 |
| Бензол | 5 | Скипидар (в перерахунку на С) | 300 |
| Вуглецю оксид | 20 | Сода кальцинована | 2 |
| Вуглецю діоксид | 9000 | Спирт метиловий | 5 |
| Вуглецьчотирихлористий | 20 | Спирт етиловий | 1000 |
| Дихлоретан | 10 | Толуол | 50 |
| Кислота сірчана | 1 | Уайт-спіріт (в перерахунку на С) | 300 |
| Кислота соляна | 5 | Хлору діоксид | 0,1 |
| Кислота оцтова | 5 | Ефір етиловий | 300 |
| Ксилол | 50 | Ефір диетиловий | 300 |
| Пил | |||
| Зерновий | 4 | Тютюновий | 3 |
| Вапняковий | 6 | Цукровий | 10 |
| Борошняний | 6 | Рослинний, твариннийз вмістом SiO2: | |
| Крохмальний | 6 | Більше 10% | 2 |
| Вугільний (коксовийта сланцевий) | 6 | В межах 2-10% | 4 |
| Вугільний (з домінкомSiO2, до 2%) | 10 | Менше 2% | 6 |
3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Гігієнічне нормування. Профілактичні заходи і методи захисту від дії іонізуючого випромінювання
У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.
В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначих дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.
При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:
- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинитн глибокі біологічні зміни в організмі;
- присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;
- малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;
- випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків ( генетичний ефект );
- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні ) органи, молочні залози, статеві органи;
- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;
- ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.
При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:
До
0,25 ГР (25 рад) – видимих порушень немає;
0,25 … 0,5 ГР (25…50 рад) – можливі зміни в складі крові;
0,5 … 1,0 Гр (50…100 рад) – зміни в складі крові, нормальний стан працездатності порушується;
1,0 … 2,0 Гр )100…200 рад) – порушується нормальний стан, можлтва втрата працездатності;
2,0 … 4,0 Гр (200…400 рад) – втрата працездатності, можливі смертельні наслідки;
4,0 … 5,0 Гр (400.500 рад) – смертельні наслідки складають 50% від загальної кількості потерпілих;
6 Гр і більше (понад 600 рад) – смертельні випадки досягають 100% загальної кількості потерпілих;
10 … 50 Гр (1000…5000 рад) – опромінена людина помирає через 1-2 тижні від крововиливу в шлунково-кишковий тракт.
Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декількох годин або діб. Якщо доза опромінення перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінення ("смерть під променем").
Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр (200 рад) може призвести до сталої стерильності (чи на довгі роки). Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр (300 рад) можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, більш небезпечна, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.
Очі людини уражаються при дозах 2…5 Гр (200…500 рад). Встановлено, що професійне опромінення із сумарною дозою 0,5…2 Гр (50…200), отримане протягом 10-20 років, призводить до помутніння кришталика.
Небезпека радіоактивних елементів для людини визначається здатністю організму поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних речовин усередину організму уражаються ті органи та тканини, у яких відкладаються ті чи інші ізотопи: йод – у щитовидній залозі; стронцій – у кістках; уран і плутоній – у нирках, товстому кишечнику, печінці; цезій – у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небезпеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутливою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозуприблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовин міхур– 55 Гр (5500 рад) за один місяць, печінка – 40 Гр (4000 рад) за місяць.
Ймовірність захворіти на рак знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. .Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. Їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється приблизно через 10 років після опромінення.
Норми радіаційної безпеки
Основними документами, якими рсгламентується радіаційна безпека в Україні, є: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Основні санітарні правила України (ОСПУ).
У НРБУ-97 виділяють, три категорії осіб щодо ризику іонізуючого опромінення:
- категорія А – персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами;
- категорія Б – персонал, що безпосередньо не працює із радіоактивними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях або місцях проживання може потрапити під дію опромінення;
- категорія В – все населення країни.