З метою уникнення ризику ліквідності банком постійно відслідковуються та аналізуються ті фактори, що впливають на її стан. Серед них особлива увага приділяється:
· поточному стану економіки країни та прогнозу її розвитку на найближчий період;
· поточному стану грошового ринку (міжбанківського ринку кредитних ресурсів);
· фактичному стану та прогнозу грошово-кредитної політики НБУ (у т. ч. у частині доступності для комерційних банків механізму рефінансування НБУ);
· якості кредитно-інвестиційного портфеля банку;
· стану ресурсної бази банку (з точки зору її строковості та диверсифікації);
· рівню довіри населення як до банківської системи України в цілому, так і до банку зокрема;
· репутації банку серед банків-контрагентів, своїх клієнтів та інших суб’єктів фінансового ринку.
Забезпечення мінімізації ризику ліквідності досягається шляхом:
· дотримання показників ліквідності;
· норматив поточної ліквідності – Н5;
· норматив короткострокової ліквідності – Н6;
· вимоги НБУ щодо дотримання норми обов’язкового резервування залучених коштів;
· оптимізації нетто-позиції ліквідності (як в цілому за усіма валютами, так і окремо за основними валютами, у яких банк здійснює операції) шляхом встановлення лімітів на розірвання на підставі ГЕП-звіту;
· дотримання достатнього рівня платіжної позиції банку (як в цілому за усіма валютами, так і окремо за основними валютами, у яких банк здійснює операції);
· диверсифікації активних вкладень (для уникнення концентрації кредитного ризику, який також безпосередньо пов’язаний з ризиком ліквідності), у т. ч. шляхом встановлення лімітів на проведення активних операцій;
· диверсифікації джерел залучення коштів (для уникнення залежності від вкладників-кредиторів) та загального аналізу ресурсної бази банку;
· здійснення регулярної інвентаризації банківських активів.
— методи управління валютним ризиком
Банк визначає валютні ризики на основі зовнішніх даних: макроекономічних індикаторів фінансового ринку (валютних курсів, показників волатильності), а також внутрішніх даних про розмір відкритих валютних позицій банку (їх динаміка та структура за валютами) і фактичних курсів валют за окремими транзакціями.
Здійснення оцінки та розміру валютного ризику визначається у такій послідовності:
· розраховується баланс банку в розрізі валют для визначення розміру відкритих валютних позицій з дотриманням лімітів Л13-1, Л13-2;
· проводяться збір та підготовка даних (динаміка валютних курсів) для розрахунку показників волатильності курсів валют;
· здійснюється розрахунок вартості під ризиком (VaR) як окремо за кожною валютою, так і за портфелем в цілому (з урахуванням кореляцій валют між собою);
· застосовується бек-тестування для порівняння фактичних результатів з оцінками і припущеннями. [14]
Виконання VAB Банком обов’язкових економічних нормативів діяльності, встановлених НБУ (витяг з Річного звіту 2008 р.)
| Показники | Норма | Станом на 01.01.2008 р. | Станом на 01.01.2009 р. |
| 1. Нормативи капіталу | |||
| Норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 (%) | > 10 % | 10,93 % | 11,61 % |
| Норматив адекватності основного капіталу Н3 (%) | > 4 % | 8,14 % | |
| 2. Нормативи ліквідності | |||
| Норматив поточної ліквідності Н5 (%) | > 40 % | 82,57 % | 64,69 % |
| Норматив короткострокової ліквідності Н6 (%) | > 20 % | 47,94 % | 32,85 % |
| 3. Нормативи відкритої валютної позиції банку | |||
| Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції Н13 (%) | < 30 % | 3,60 % | 1,24 % |
| Норматив довгої відкритої валютної позиції Н13-1 (%) | < 20 % | 3,54 % | 1,24 % |
| Норматив короткої відкритої валютної позиції Н13-2 (%) | < 10 % | 0,05 % | 0,00 % |
банківський метал операція ринок
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАЦІЇ З БАНКІВСЬКИМИ МЕТАЛАМИ
3.1. Проблеми здіснення операції з банківськими металами в умовах фінансової кризи та шляхи їх вирішення на рівні банківської системи України та ЗАТ „VAB Банком”
У період нестабільності фінансової та економічної ситуації дуже важко сказати на скільки ефективно і прибутково банкам проводити операції з банківськими металами. На це впливають різноманітні фактори, які мають як позитивні, так і негативні тенденції. Щоб зрозуміти це, треба охарактеризувати ситуацію на ринці банківських металів.
Золото знаходиться на піку ціни і підтверджує свій статус головного засобу заощаджень в смутні часи.
Навесні 2004 року із стін задньої кімнати непримітної офісної будівлі в Лондоні, що належить компанії Rothschild & Sons, просочилася незвичайна новина. Керівництво однойменної фінансової групи, заснованої більше 200 років тому сім'єю мільйонерів Ротшильдів, оголосило про свій відхід з ринку золота. Того дня вартість жовтого металу складала $397,75 за трійську унцію, а прибутки від операцій ставали все більш незначними і за п'ять останніх років знизилися з 8 до 2,2% в сукупних доходах групи. Головний маркетмейкер вийшов і зі складу п'яти компаній, які двічі в день в ручному режимі встановлювали ціну на золото.
Раптовість заяви спонукала експертів зробити найнесподіваніші висновки: мовляв, далекоглядні Ротшильди щось знають, ціна золота впаде, і тому творці «золотого» ринку вчасно з нього тікають. У офіційному релізі виправдання цьому вчинку було набагато простіше — Девід Ротшильд абсолютно не приховував, що збирається сконцентрувати всі фінансові зусилля фамільної імперії в інвестиційному банкінгу, який у той час демонстрував надприбутки...
Навесні 2008 року ціна трійської унції перевищила психологічну відмітку в $1000. Це закріпив вечірній фіксинг п'ятниці 14 березня — дня, коли перший з п'яти найбільших інвестиційних банків Bear Stearns повідомив, що потребує термінового фінансування. Ціна золота росла декілька днів, поки інвестбанк не прийняв пропозицію про покупку від J.P.Morgan Chase. Ринок тимчасово заспокоївся, але до кінця року ціни на дорогоцінні метали так і не повернулися на колишні позиції.
Минулий рік був найбільш неспокійним на фінансових ринках з часів Великої депресії. Саме тому дорогоцінні метали укріпили свої позиції «безпечної гавані» для збереження інвестицій. Більш того, серед 17 біржових товарів золото проявило найменшу волатильність і стало єдиним товаром, який в 2008 році додав у ціні. За підсумками вечірнього лондонського фіксингу 31 грудня 2007 року, золото зустріло новий рік на рівні $869,75 за трійську унцію, що на $36 більше ціни на кінець 2007 року. В цілому середньорічна вартість трійської унції металу збільшилася на $175 і склала $871,85. Зважаючи на посилення геополітичної нестабільності, у інвесторів підвищений попит на дорогоцінні метали. А у деяких країнах ажіотаж навіть привів до дефіциту дорогоцінних злитків у продажу. За три квартали минулого року в світі було продано 2583 тонн золота (включаючи злитки, монети, ювелірні вироби і «золоті» сертифікати) на загальну суму $75 млрд., що на третину більше, ніж за аналогічний період 2007 року. Експерти вважають, що дані про підсумкові результати 2008 року ще раз підтверджують, що в моменти фінансової кризи жовтий метал виявляється найнадійнішим інструментом вкладення. При цьому, як відзначають аналітики Merrill Lynch, зріс попит саме на фізичне золото, а не на похідні від нього. Інвестори більше не довіряють фондовим ринкам, віддаючи перевагу над ними натуральним золотим продуктам. Вони настільки стривожені, що бажають мати транспортабельні активи у своїх будинках. „Ніколи не думав, що клієнти звертатимуться до мене за ящиком крюгеррандів (південноафриканська золота монета)», — говорить інвестиційний директор підрозділу Merrill Lynch по роботі зі спроможними клієнтами в Європі Гару Дуган. Метал дорожчає вже дев’ятий рік підряд, а з 2001 року його вартість по відношенню до долара потроїлася.
За даними на 06 жовтня 2009 року ціна золота з негайною поставкою досягла свого історичного максимуму, перевищивши $1042 за трійську унцію, а вже 07 жовтня 2009 року вона подолала відмітку в $1047 за трійську унцію. Попередній рекорд стрибка цін був зафіксований в березні 2008 р., коли ціна цього дорогоцінного металу досягла $1033.9 за трійську унцію. З початку року золото подорожчало на 19%. В цілому можна відзначити, що прорив історичного максимуму відкриває золоту шлях для подальшого зростання
Історично склалося так, що ринки золота і долара мають протилежні траєкторії зростання. Зниження американської валюти на світових ринках призвело до зміцнення «золотих» позицій. За останні дванадцять місяців інвестори пережили достатньо складні часи. Коли світові фондові ринки стрімко падали, змітаючи прибутки всіх останніх років, і лопалися великі банки зі світовими іменами, багато фондів традиційно шукали стабільність в цінних металах. Великий приплив капіталу штовхнув дорогоцінні метали вгору. Разом із тим ціни на банківські метали мають зворотну кореляцію до долару. А враховуючи девальвацію гривні по відношенню до долару, золото істотно збільшилося в ціні і в українській валюті. Якщо ще влітку стограмовий злиток можна було купити за 22—23 тис грн., то сьогодні він коштує вже 28—29 тис грн. (див. Мал.1) При бажанні продати ці ж 100 грамів золота банку фінансова установа прийме його декілька дешевше. Сьогодні знайти фінансовий інструмент, який би практично подвоїв свою вартість за останнє півріччя, вельми непросто.
В українських банках тема золота обговорюється дуже обережно. Як правило, банкіри з радістю рекламують свої програми, проте, про специфіку даного ринку вважають за краще мовчати. Ліцензії на здійснення торгівлі банківськими металами мають близько 50 українських банків, але реально працюють не більше десяти. До того ж, не зважаючи на дорожчання золота, через кризу деякі фінансові установи зменшили об'єми роботи з дорогоцінними металами. Відповідні управління багатьох банків потрапили під скорочення, і навіть там, де «теоретично» вони існують, практичної роботи не так вже і багато. Популярні напрями — купівля-продаж злитків і монет, а також відкриття поточних і депозитних рахунків в банківських металах. Прибутковість цих інструментів, як правило, відповідає динаміці зростання дорогоцінних металів.