Міністерство освіти України
кафедра правового регюлювання
Тема: "Нормативно – правова база регулювання трудової дисципліни"
Виконала:
Перевірив: кандидат економічних наук Опришко
Оцінка:
Київ 2000р.
План
Вступ.................................................................................................... 3
Розділ І. Загальна характеристика трудової дисципліни.
1.1 Трудова дисципліна як правовий інститут трудового права (характеристика, суть).. 4
1.2 Загальні принципи трудової дисципліни)....................................... 4
1.3 Нормативно – правова база трудової дисципліни…………………..
Розділ ІІ. Форми та методи забезпечення трудової дисципліни.
2.1 Форми забезпечення трудової дисципліни..................................... 7
2.2 Методи забезпечення трудової дисципліни………
2.3 Дисциплінарний проступок та його наслідки.
2.3 Дисциплінарний проступок та його наслідки.
Висновок......................................................................................... 23
В и к о р и с т а н а л і т е р а т у р а................................... 24
Вступ
Трудова дисципліна є одним із провідних правових інститутів* у галузі трудового права України**. Але, як і решта правових інститутів, вона досі є значною мірою продуктом старої соціалістичної системи. І в умовах становлення ринкових відносин окремі норми права розгядаємого інституту не завжди можуть забезпечити належний режим правового регулювання. Разом з тим не мають реального ґрунту окремі прогнози про те, що в майбутньому існування такого правового інституту може виявитися взагалі зайвим. Практика зарубіжних країн з ринковою економікою показує, що трудова дисципліна як самостійний інститут там існує і розвивається. Щоправда, вона докорінно відрізняється від тієї, що існує у нас, адже поки що в трудовому праві України, переважають централізовані засади встановлення умов праці. В трудовому праві зарубіжних країн лише основні принципи правового регулювання трудових відносин визначаються на державному рівні, а решта - сфера локального правовстановлення.
Перебуваючи в певному кризовому стані, трудове право України все-таки залишається одним із головних правових інструментів забезпечення економічної реформи. Поступове оновлення окремих його інститутів, і, звичайно ж, такого важливого, як трудова дисципліна в тому числі, сприятиме вдосконаленню правового регулювання трудових відносин у встановленні ринкової економіки.
Принципове значення на даному етапі має точне окреслення сфери суспільних відносин, які регулюються трудовою дисципліною. Нечіткість окремих положень основного джерела трудового права - Кодексу Законів про працю України, деяких підзаконних актів, які ще зорієнтовані на забезпечення трудових відносин працівників державних підприємств, породжує як в науці трудового права, так і в практиці застосування та реалізації правових норм хибну уяву про абсолютну здатність трудового права регулювати всі трудові відносини, що виникають в суспільстві, незалежно від підстав їх виникнення та юридичного оформлення[1].
Тим часом практика країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що трудова дисципліна, та й трудове право в цілому, може (і повинна) ефективно регулювати лише відносини найманої праці, захищаючи трудові інтереси найчисленнішої частини працездатного населення, яка, власне, і найбільше цього потребує. Виходячи з аналогічних позицій, розкриємо окремі правові норми, що складають трудову дисципліну, як правового інституту трудового права України.
Розділ І. Загальна характеристика трудової дисципліни
1.1 Трудова дисципліна як правовий інститут трудового права (характеристика, суть)
Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави[2]. За своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу на окремі інститути. І, нарешті, остання ланка у цій структурі - це норма права.
Таким чином, система юридичних норм, які регулюють специфічні однорідні відносини, в структурі галузі називається інститутом права і не може існувати юридична норма, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права[3].
Безперечно, пропонований тут варіант системи трудового права теж не позбавлений недоліків. Так, розглядаємий нами інститут “Трудова дисципліна”, наприклад, складається з самостійних т.зв. підінститутів – “внутрішній трудовий розпорядок”, “дисциплінарне стягнення” та ін[4].
Але все вищевказане, це узагальненні відомості й поняття, що стосуються як галузі трудового права, так і всієї системи права України. Перейдемо ж до розкриття семантики інституту “Трудова дисципліна”.
Трудова дисципліна - складне багатоаспектне явище. Виділяють соціальний, психологічний, економічний, правовий та інші аспекти трудової дисципліни.
В науці трудового права трудова дисципліна розглядається як: 1/ правовий принцип галузі права; 2/ правовий інститут-трудового права; 3/ елемент трудового правовідношення; 4/ фактична поведінка працівника (тобто рівень додержання трудової дисципліни)[5].
Праця у людському суспільстві носить спільний характер, її учасники повинні координувати, узгоджувати свої дії, для того щоб досягти бажаних виробничих результатів. Саме тому певний порядок при виконанні праці є об’єктивною необхідністю, умовою будь – якої спільної роботи, колективної праці, незалежно від її суспільної організації.
На підприємствах, які становлять економічну і соціальну ланку суспільства, зосереджена велика кількість локальних соціальних процесів, що по-різному відображають загальносоціальні закономірності. Більшість з цих процесів пов’язана із взаємовідносинами людей під час праці. Робота виконуватись злагоджено: на когось покладається завдання організовувати і управляти працею, хтось повинен додержуватись встановленого розпорядку виконання робіт.
Поєднання робочої сили із засобами виробництва незалежно від форм власності здійснюється за допомогою трудового договору, укладаючи який працівник відповідно до ст. 21 КЗпП зобов’язується виконувати певну роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. В свою чергу власник підприємства або уповноважений ним орган повинен належним чином організовувати виконання працівниками роботи у безпечних і нешкідливих умовах праці, що передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Забезпечити певний порядок поведінки людей у процесі праці можна шляхом чіткої регламентації обов’язків кожного працівника, кожної сторони трудового договору. Виробничий процес має здійснюватись відповідно до існуючих правил переробки сировини, виготовлення продукції, надання послуг тощо. Така регламентація провадиться технічними, технологічними, правовими нормами, зміст яких створює виробничу і технологічну дисципліну.
Порядок поведінки людей у процесі праці, що спрямована на забезпечення точного виконання працюючими трудових обов’язків і прийнято називати трудовою дисципліною. Цей порядок призначається правовими нормами, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами і положеннями про дисципліна, технічними правилами, посадовими положеннями та інструкціями, наказами і розпорядженнями керівника робіт. Вони спрямовані на забезпечення бажаної для виробництва поведінки працюючих. Залежно від того, наскільки працівники правильно сприйняли і усвідомили необхідність належного і якісного виконання своїх обов’язків, установлюється рівень трудової дисципліни на виробництві. Кожний працівник зобов’язаний враховувати не тільки свої інтереси та інтереси виробництва, а й інтереси інших працівників, які працюють поряд, сприяти створенню згуртованого трудового колективу, який зміг би у випадках, передбачених законом, стати на захист інтересів колективу навіть при визначенні правил внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП).
Під внутрішнім трудовим розпорядком розуміється система трудових правовідносин, що складаються в трудовому колективі підприємства у процесі виконання колективної праці. Він створює об’єктивно необхідний порядок відносин, що регулюються нормами права. Ці відносини складаються у процесі трудової діяльності людей, об’єднаних у колективи. Тому трудова дисципліна є складовою частиною кожного індивідуального трудового правовідношення, що виражає обсяг повноважень по управлінню процесом праці чи по виконанню обов’язків кожним працівником.
Зміст дисципліни праці є історично обумовленим. Мотиви і спосіб підкорення учасників трудового процесу певному порядку залежать від певних форм розділу і кооперації праці, від пануючої форми власності на засоби виробництва, від існуючого соціально – економічного устрою. На ці чинники впливають рівень розвитку виробництва, кваліфікаційний рівень учасників виробництва процесу та ін.
Регулювання розпорядку праці пройшло довгу еволюцію як за змістом, так і за формою. Протягом тривалого часу підприємець одноособового вирішував питання про необхідність видання правил внутрішнього трудового розпорядку і зміст цих правил. Підприємець міг без будь – якого контролю встановлювати режим праці, керуючись виключно власниками інтересами, інтересами одержання прибутку.
Пізніше хазяйська влада підприємця була дещо обмежена. Видання правил внутрішнього трудового розпорядку залишається обов’язком підприємця, але зміст цих правил вже обмежений певними рамками, контролюється інспекцією праці.