Джишор (поховання померлих) .
Зберіг багато філософських звичаїв. Поспішайте ховати своїх померлих, - казав, згідно з легендою Муха мед. – Вони скоріше досягнуть вічного блаженства, якщо були праведними на землі. Якщо мали гріхи, тим швидше віддалімося від них: осудження гріхів в полум‘ї пекла. Мусульманина ховають протягом 24 годин від моменту смерті. Його обмивають , натирають розчином камфори, загортають у саван з білого полотна і несуть головою вперед на цвинтар. Перед похованням мусульманин читає молитву. Пам‘ятників на гробі не ставиться, лише невеликий чотирикутний стовп.
Мірадж (свято вознесіння на пророка на небо)
Відмічається за мусульманським календарем у місяць реджеб. Міраж встановлено в ранньому середньовіччі, коли після закріплення влади халідів у Палестині, в ісламі був прищеплений культ Єрусалима (Аль - Куде) та його “святих місць”.
Для цього використовують легенду , за якому в 27 –му ніч місяця реджебу пророк Муха мед, піднятий з ліжка ангелом Джобраілом здійснив на білій фантастичній істоті - Бураці (від араб. “блискучий , блискавка”) прогулянку до Єрусалима і звідки на сім небес до престолу Аллаха. Тут він нібито говорив з Аллахом, сказавши при ньому 99000 слів. Однак все це відбулося так швидко, що повернувшись Муха мед переконався в тому, що ліжко було його ще тепле, а перекинутого ним коша не встигла витекти вода.
Для узагальнення цієї чудової легенди мусульманське богослов‘я довільно тлумачить один з віршів Корану, де говориться про віддалену мечеть, яка знаходилась в Єрусалимі. Пізніше в стіні одного з храмів було знайдено кільце до якого Муха мед нібито прив‘язував Бурака під час своєї нічної подорожі.
Маулюд(день “народження пророка”) відзначається мусульманами за місячним календарем у місяць роб – аль – авіаль. Як і міраж май люд всатоновлено довільно, набагато пізніше “подій”, покладених в його основу.
Ритуальне обрізання (сезккет) в ісламі відноситься до установлено залучених з пулотів стародавньої Аравії. Виник цей обряд у первісному суспільстві, як один з присвячених обрядів, якими знаменувався перехід юнака до старшої вікової групи роду. Подібні мученицькі обряди (не тільки обрізання, а й вибивання зубів та інші тілесні ушкодження), пов‘язані з випробуванням мужності юнаків, існували у стародавніх арабів.
Шахсей - вахсей (амура) – траурні релігійні церемонії у мусульман шиїтів, здійснюваний на десятий день місяця мужарраму. Згідно з мусульманськими переказами, свято встановлено на честь мученицького кінця онука пророка Мухамеда – Хусейна.
Історичні факти свідчать, що смерть Хусейна не була мученицькою і не викупила людську свободі у право.
Хусейн помер у боротьбі за владу. День його смерті оголошено траурним, його святкування супроводжувалося релігійними обрядами.
Зараз свято шах сей-вахсей у шиїтів здійснюється як збори віруючих у мечетях.
Шиїтське духовенство закликає віруючих відкинути обряди кривавого самокатування і рубки.
В ісламі існує низка заборон щодо їжі: не вживати м‘яса померлих тварин, крові, свинини і того, що заколюють без звертання до Аллаха, а також спиртних напоїв. Брати їжу можна тільки правою рукою. Різати хліб теж заборонено його слід тільки ламати.
Світська людина висуває на перше місце виключно свою особистість. Вона вільна і не має перед ким звітуватись за свою діяльність. В своїй роботі вона керується тільки своїми представленнями і нахилами, байдуже ставитись до наказів свого Господа та його заборон. Саме ця різниця по відношенню до всевишнього творця робить все матеріальне життя людини істотно духовним і добропорядним ця ж відмінність віддаляє від світської людини світ духовного життя і залишає її в темряві, з якої немає виходу.
Перший крок на цьому шляху – істинна віра (Імам). Вона повинна зміцнитися в серці людини і створити в її розумі переконання, що немає божества, царя і правителя, крім Аллаха. При цьому головна мета зусиль діяльності людини повинна бути повернена до лиця Аллаха і отриманні його ласки, а повеління Аллаха і його заборони повинні зробитися головним законом життя людини.
Другий етап цього покору полягає в покорі.
Третім етапом, цього шляху є богобоязно, яка проявляється в розумінні свого обов‘язку і відчутті відповідальності. Зміст богобоязно полягає в тому, що роблячи будь – що в матеріальному житті, людина глибоко переконана в тому, що її Господь суворо спитає про переконання, слова і вчинки. Вона не повинна робити нічого того, що заборонив Аллах, і працювати в ім‘я того, що він наказав їй. Все своє життя людина повинна провести чітко відокремлюючи дозволене від недозволеного, праведне від неправедного, добро від зла. Все це повинно робитися свідомо і на підставі вільного вибору самої людини.
Четвертим і найбільшим етапом цього шляху є Ісак (щирість в усіх діях, відчуваючи на собі погляд Аллаха). Вона полягає в тому, що бажання бажанням і прагнення раба повинні повністю збігатися з бажаннями всесильного Аллаха. Людина повинна любити лише те, що потрібно аллаху і ненавидіти те, що ненависне Аллаху. На слід обмежуватися униканням гріхів та недозволених дій, яких Аллах не хоче бачити на землі. Більше того людина повинна робити все можливе для активного для повного знищення на землі всілякої гріховності і всього недозволеного. Замало також прикрашати своє життя добрими вчинками і благочестями, які бажані Аллаху. Усі свої сили людина повинна віддавати в ім‘я розповсюдження добра і праведних дій на землі Аллаху. Якщо людині дано досягти висот на цьому шляху, то це означає її наближення до Бога. Іхсан – це ідеал до якої тягнеться кожна віруюча людина в ім‘я свого духовного піднесення. Таким є шлях духовного піднесення і духовного розквіту в Ісламі.
Система з них базується на чотирьох принципах.
Перший у них намаз. Кожної доби п‘ять разів на день намаз нагадує людині про одного і Єдиного Аллаха, вселяє в неї страх перед покаранням і безмежною силою Аллаха, спонукає людину шукати його ласку веде її до Аллаха, диктує їй його заповіти. Намаз є обов‘язковим не тільки для кожного раба Аллаха, але й для всіх взагалі. Аллах зобов‘язав всіх своїх рабів здійснювати колективний намаз.
Другим принципом є піст. За допомогою цього принципу мусульмани особисто вчаться праведності і богобоязно кожного року на протязі місяця.
Третім принципом є закят. Цей звичай сприяє зміцненню і становленню в серцях мусульман почуття братерства і рівності, привчає їх розумно використовувати кошти і співпрацювати між собою. Викликає жаль той факт, що в наш час багато людей характеризують закят як податок. Істина полягає в тому, що риси закята згідно з шарітом не має нічого спільного з виключно матеріальною суттю податків , слово “закят” означає “зростання” , “Розвиток”, “розквіт”, “чистота. Використанням цього слова іслам прагне довести до розуму людей і зміцнити ідею того, що кожен мусульманин, здійснюючи дрібну або велику пожертву власних коштів в ім‘я своєї допомоги своїм братам – мусульманам робить благородну і милу Богові справу, яка підносить і зміцнює, і посилює свої хороші якості мусульманам, а також їх моральне очищення взагалі.
Четвертим принципом є паломництво (хадж), яка об‘єднує віруючих різних країн світу в єдиний монолітний блок і всесвітню общину, основою якої є єдинобожжя і поклоніння одному Аллаху. В наслідок цього між віруючими встановлюється всесвітнє і міжнародне братерство. Паломництво здійснює основи світового руху, який з найдавніших часів зі словами “ллобайт” (ось тут я перед тобою) відгукнеться на істинний заклик на нашій планеті і буде продовжуватися вічно, адже це бажано Аллахові.
Іслам проголошує, що Аллах зробив душу людини своїм заступником на землі, надавши їй цілий комплекс прав розпоряджатися всім існуючим на нашій планеті. Поряд з людська душа має певні обов‘язки перед Аллахом. Для того, щоб душа людини успішно виконала всі доручення, аллах нагородив її тілом, яке чудове і неповторне за своєю гармонією і досконалістю. Істина полягає в тому, що душі надається тіло виключно для того, щоб за його допомогою душа могла втілювати в життя заповіді Аллахом права і обов‘язки. Тільки не є формою для духу, а робочим інструментом. Якщо духу притаманний розвиток і піднесеність, то він має досягнути цього, проявляючи свої перші достоїнства і нахили фізичного тіла. Цей світ не є місцем душевних страждань, де за якимись причинами застряв дух. Аллах вселив людський дух в тіло, з допомогою якого дух виступить на арені боротьби і праці для виконання свого обов‘язку. Аллах уповноважив людський дух розпоряджатися багато чим з того, що він створив в цьому матеріальному світі. Аллах створив разом з духом людський рід з тою метою, що всі люди виконували обов‘язки його намісництва і несли відповідні клопоти. Сівт, що оточує людину, повинен сприйматися нею як місце випробувань і екзаменів. При цьому кожна життєва ситуація або життєві обставини є ніби відповідними екзаменаційними питаннями.
Іслам також не схвалює чернецтво і категорично відкидає його.
Мораль є першою властивістю природи людини, яка обдарована їй Всевишнім Творцем. Вона примушує людину любити деякі риси людської натури і ненавидіти інші. Хоча почуття моралі властиве різним людям в неоднаковій мірі, проте загальне почуття моралі “незважаючи на кожну окрему особу, в усі часи оцінювало, одні риси людського характеру як позитивні, а інші, як негативні. В усі періоди історії людства високо оцінювались такі етнічні явища, як правдивість, чесність, справедливість”.
Вся система і весь устрій людського життя знаходиться в прямій залежності від однотипних питань.
Іслам відповідає на дані запитання так: в цьому всесвіті існує божество і це божество – Єдиний Аллах, що створив цей Всесвіт, і все, що існує в ньому. Він розпоряджається всім Всесвітом одноосібно, і у нього немає співтоваришів.
Також мусульмани мають із іудаїстами ряд спільних звичаїв і заборон: обов‘язкове обрізання хлопчиків. Також забороняється робити зображення Бога, а також зображувати живих істот, людину або тварин, щоб не давати приводу до ідолопоклонства.
Характерна особливість мусульманського права релігії в тому, що вона енергійно вникає у всі сторони людського життя людей. І власне сімейне життя віруючих мусульман, політика, суд, культурний вклад – все це повинно бути підпорядковано релігійним законам.