ІНШІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АСЕПТИЧНОГО РЕЖИМУ
Поряд із викладеними способами профілактики та боротьби з інфекційними ускладненнями, що виникають після хірургічних втручань та процедур, величезне значення мають професіоналізм, сумлінність та дисциплінованість персоналу хірургічного відділення, насамперед операційних та перев'язочних. Особливо велика роль у цьому належить завідуючому хірургічним відділенням або операційного блока і старшій операційній сестрі. Від ставлення останньої до асептики та вимогливості її до персоналу великою мірою залежать асептичний режим в операційній, перев'язочній та показники післяопераційних септичних ускладнень.
Чітка організація праці в операційній, добра підготовка всіх учасників до операції, послідовність виконання втручань (починати з максимально чистих), тісна взаємодія анестезіологічної і хірургічної бригад в досягненні та дотриманні асептичного режиму, гігієна тіла та одягу членів бригад (всі члени операційної та анестезіологічної бригад повинні бути одягнені в спеціальні костюми), обмеження пересування в операційній персоналу та спостерігачів, правильна подача операційними сестрами інструментів та шовного матеріалу, профілактика попадання кишкового вмісту, сечі, жовчі в рану та порожнини сприяють зниженню ризику післяопераційних ускладнень інфекційного характе-РУ.
Заходи, спрямовані безпосередньо на недопущення проникнення патогенної мікрофлори в рану та знищення її в останній, матимуть максимальний ефект, якщо вони поєднуються з бережливим (біологічним, а не механістичним) ставленням до тканин (розтин їх гострим скальпелем; уникнення тупих тракцій, стискання та розміжчен-ня тканин; надійний гемостаз і прицільне накладання зажимів на кровоточиві судини; промокання рани, а не витирання її; накладання на рану розумного мінімуму швів з проведенням їх на відстані від краю на 0,3—0,5 см для збереження максимального кровопостачання країв рани; накладання на рану пов'язки-наклейки, якапозбавлена турнікетного ефекту тощо), оскільки висока життєздатність тканин — запорука опірності їх інфекції. У разі зниження життєздатності тканин розвиток інфекції у рані можливий за мінімального мікробного забруднення (контамінації), що набагато менше за критичне (для гнійної інфекції воно становить 10s"6 мікробних тіл на 1 г тканини).