Суниця лісова
Багаторічна трав’яниста з повзучими пагонами рослина сімейства розоцвітих. Листя трійчате. Квіточки великі, білі в щитовидних суцвіттям їх. Плоди – моди яскраво-червоного кольору, пахучі. Цвітуть в травні-червні, плоди дозрівають в червні-липні.
Поширена в Європейській частині, в Західному і Східному Сибіру, на Кавказі і Середній Азії. В плодах є аскорбінова кислота (вітамін С) – 20-50%, каротин, вітамін В1, цукор, яблучна і саліцилова кислоти, пектинові речовини.
Ягоди збирають ранком, коли зникне роса, або вечором.
Використання в медицині: в якості сечогінного засобу, який сприяє виділенню солей із організму, при подагрі, захворювання печінки, селезінки, атеросклерозі.
Настій із листя є хорошим препаратом при лікуванні цинги; розширює кровоносні судини.
Багаторічна трав’яниста рослина з товстим циліндричним коренем, сімейства ароїдних. Листя прикореневе, почергове, вузьке, довжиною 60-120 см, шириною до 2,5 см. Стебло прямостояче, квітконосне, висотою до 120 см. Квітки двопалі, дрібні, зеленувато-жовті, що висять на м’ясистій осі квітконоса, утворюють товсті колосоподібні суцвіття. Плід – багато сім’яна суха, червона ягода.
Росте аір на берегах річок та озер Сибіру, Уссурійського краю, рідше в Казахстані і Середній Азії.
Кореневище аіра має ефірне масло, гіркий глікозид скорин, дубильні речовини, аскорбінову кислоту. Трава аіра багата крохмалем.
В медицині використовують корінь аіра. Збирають його восени у вересні-жовтні, або ранньою весною. Сушать його при tо 30-35оС.
Застосовують в медицині: корінь аіра використовують для проявлення апетиту, при кишково-шлункових захворюваннях, гастритах, коліках, гепатитах і холециститах.
Дворічна рослина з прямостоячим стовбуром, 30-80 см висоти, сімейства зонтових. Листя продовгувате, 2-3 перисті. Квітки дрібні, білі або розоваті. Цвіте кмин в травні-червні. Плід подовгуватояйцевидна двосім’янкова довжиною 3-5 мм, яка розпадається на 2 півплодика.
Росте біля доріг, на пагорбах та лерах. Поширений він на Кавказі, в Сибіру, Європейській частині і частково в Середній Азії. Для промисловості заготовляють на Україні, в Білорусі.
В плодах є ефірне кмінне масло, карвакрол, ожирне масло і жирні кислоти: маслянка, лінолева, пальмітинова, стеаринова.
В медицині використовують плоди рослини, які збирають в липні-серпні, коли плоди перших зонтиків побуріли, а інші – ще зелені. Сушать при tо 30-35оС. Зберігають на складах в мішках, в аптеках продають їх в розфасовках по 100 г в коробках чи паперових пакетах.
Використовують в медицині. Кмин збуджує апетит, сприяє травленню, знімає спазми органів з гладкою мускулатурою (кишківник, матка), сприяє виділенню. Слизу та мокроти. В медицині використовують при кишкових коліках, скупченні газів, атонії, ентериті. Використовують в зборі з ромашкою, м’ятою, кропом, петрушкою.
Багаторічна трав’яна рослина висотою 15-30 см, сімейства лілійних, з тонким повзучим горизонтальним коренем. Надземна частина рослини представлена двома прикореневими яскраво-зеленими листочками довжиною 10-20 см, шириною 4-8 см. Між листочками розволожена квіткова стрілка із 6-20 пахучих білих квіточок. Плід – червоно-оранжева. Кулеподібна ягідка. Насіння – світло-жовте, довжиною 3-4 мм. Цвіте конвалія в квітні – травні, плодоносить в серпні – вересні.
Росте ця рослинка в мішаних і широколистяних лісах, серед кущів. Поділяється ця рослина на 4 види: конвалія травнева, конвалія закавказька, мангасурська і японська.
У квітках конвалії міститься конвалятонсин, який при гідраліхі дає строфінтидин і цукор рамному. В листі знайдено глікозиди, конваллозид, який розщеплюється на конваллятоксин і глюкозу. Є ще ряд сердечних глікозидів. В насінні є конвалозид, глікозиди корені – коваламарин.
Використовують в медицині? Препарати із конвалії широко використовують при серцевих захворюваннях. Настій і сухий екстракт конвалії призначають при неврозах серця разом х валеріаною, пустирником, боярошником. Із неї виготовляють корглікон, який використовують для внутрішнього споживання при гострій і хронічній формі недостатності кровообігу, при сердечній недостатності, при парансизмальній тахікардії.
Багаторічна трав’яниста рослина 1025 см висотою, сімейства складноцвітних, з довгим повзучим кореневищем. Листя кругле, серцеподібне, зверху голе, знизу волохате, 10-25 см в діаметрі. Квітки золотисто-жовті, сцвітття – корзинки 2-2,5 см шириною. Плід – насінинка. Цвіте ранньою весною до появи листочків.
В листі є гіркий глікозид, сітостерін, сапонін, галова, яблучна і винна кислоти, каротиноїди, аскорбінова кислота, полісахариди. В медицині використовують листя. Їх збирають в першу половину літа, сушать при tо 30-35оС. Листочки не повинні бути молодими, на смак – слабо гіркуваті, слизисті, без запаху.
Використання в медицині: листя мати-й-мачухи використовують як відхаркуючий засіб при бронхітах, ларингітах, бронхоентазах. Зовнішньо у вигляді примочок в народній медицині листі застосовують при кашлі.