СТРАХУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Процес 1951 року «Кандлер проти «Крейн Крістмас та Ко». Позивач придбав компанію на підставі наданої йому фінансової документації, підготовленої бухгалтерами компанії. Документація виявилась неточною, і позивач зазнав збитків. Його позов проти бухгалтерів було відхилено на тій підставі, що бухгалтери працювали на компанію та не мали жодних зобов'язань щодо позивача. У 1963 році у судову практику Великої Британії було запроваджено «принцип Хедлі Бірні», який розширював професійну відповідальність на третіх осіб. Отже, якби процес відбувся не в 1951 році, а після-1963-го, то бухгалтери були б визнані відповідальними.
Таке розширене визначення відповідальності ствердилося в сучасній світовій практиці.
Особливості відповідальності. Головним джерелом претензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності.
Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має бути компетентним в усіх питаннях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не нижчим від рівня, якого один професіонал очікує від іншого в тій самій професійній галузі.
Способи захисту професіонала. Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх повноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню кваліфікації. яка вимагається від професіоналів у цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.
Великі суми позовів, а також відсутність резервів для таких виплат, які професіонал потенційно має бути готовий сплатити, змушують його вдаватись до страхування. Більше того, у деяких країнах страхування професійної відповідальності здійснюється в обов'язковій формі.
Умови страхування. Страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальникові компенсацію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку. Як правило, договір страхування укладається згідно з принципом «заявлених позовів». Позов може бути сплачений страховиками, якщо він пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталася помилка або виникла підозра щодо її наявності.
Винятки з договору страхування. Як правило, виключається відповідальність, що виникає з таких причин:
• через дискредитацію та наклеп, поговір (хоча такий ризик може бути включений за додаткову плату);
• через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника. Виключаються позови, які підпадають під дію інших полісів страхування.
Виникнення нових видів професійної діяльності, нових ризиків породжує нові винятки. У зв'язку з позовами, викликаними екологічним забрудненням, деякі страховики почали виключати ці ризики зі своїх полісів. Наприклад, фахівець з оцінювання земельних ділянок може не врахувати, що раніше на розглядуваній ділянці було звалище, куди часто вивозилися хімічні відходи. Використання цієї ділянки може зашкодити здоров'ю. Сума позову в такому разі може бути значною.
Можуть виключатися позови щодо ліквідації пошкоджень, а також пов'язані з місцевими умовами, трудовим законодавством і т. ін.
Термін страхування. Поліс покриває всі позови, які були подані в період його дії. Не має значення, коли припустилися необережності, що викликала позов, — під час дії цього полісу або раніше. Тому страхувальник має бути дуже уважним, відповідаючи на запитання страховика під час укладання договору страхування. Це дозволить страховикові надати адекватне страхове покриття. Щоб убезпечити себе від можливої лавини «довгохвостих позовів», страховик може передбачити в договорі ретроспективну дату. Позови, шкоди за якими було завдано до такої дати, страховик не приймає.
Територіальні межі страхування. Договір страхування передбачає покриття робіт, виконуваних у межах країни. Під час виконання робіт за кордоном страхувальник має додатково повідомляти страховика, щоб розширити страхове покриття.
Ліміт відповідальності страховика. Донедавна страховики не обмежували суми відшкодування за угодами страхування відповідальності роботодавців. З огляду на не поодинокі катастрофічні збитки багато страхових компаній почали вводити ліміти відповідальності. Нині вони становлять від 10 до 25 млн фунтів стерлінгів за кожним страховим випадком, включаючи юридичні витрати.
Однією з причин таких змін стала катастрофа на морській платформі «Пайпер Альфа», де в результаті вибуху загинуло 165 із 226 працівників. Службовці, які працюють у різних роботодавців, піддались ризику одного нещасного випадку, тобто сталась кумуляція ризику. Загальна сума сплачених позовів досягла 2 млрд доларів.
Страховики обов'язково застосовують франшизу по одному страховому випадку, а також по збитках стосовно одного службовця,
Андеррайтипг. Для оцінки ризику андеррайтер зажадає від страхувальника таку інформацію:
• Вид виробництва. Рід діяльності страхувальника описується докладно з метою уточнення страхового захисту, селекції ризиків. Наприклад, у полісі страхування компанії, що здійснює прокладення комунікацій, може бути не передбачена робота у шахтах метрополітену.
• Умови праці службовців, дотримання техніки безпеки та розвиток соціальної сфери. На підставі цієї інформації можна судити про ступінь ризику та ймовірність розвитку професійних захворювань.
• Кількість службовців, їх кваліфікація, стаж.
• Річна заробітна плата. Саме цей показник береться за основу для визначення достатніх лімітів.
• Специфіка діяльності окремих категорій службовців. Вивчається характер виконуваних робіт — чи пов'язані вони з використанням вибухових та вогненебезпечних речовин, хімікатів, механічних пристроїв, з роботою на висоті або під землею. Відповідно андеррайтер може виключити окремі ризики або ввести обмеження, наприклад, покриття надається для робіт, виконуваних на висоті не більш ніж 20 метрів.
• Робота на чужій території.
• Історія збитків за останні 5 років, сума найбільшого збитку.
Розрахунок премії. Премія розраховується за одним із принципів:
• відсотки від річного грошового обігу страхувальника плюс фіксовані суми премій за кожну застраховану особу (тобто службовця);
• згідно із сумами компенсацій з додаванням оплати за кожного службовця.
Ліміти відповідальності страховиків на території колишнього СРСР за договорами професійної відповідальності є нижчими від світових. Недостатньо розроблено правову базу з іитань виникнення відповідальності та урегулювання позовів. Це по': начається на тарифній політиці страховиків. Здебільшого страхові премії становлять від 0,5 до 7% лімітів.
Нечесність працівників. Страхування ризиків відповідальності страхувальника у зв'язку з нечесністю службовців не покриває нечесності партнерів та керівних працівників. Таке страхування не поширюється на шкоду страхувальникові (його грошовим коштам, власності т. ін.) внаслідок нечесності службовців. Шкоду страхувальникові розумніше страхувати у того самого страховика, у якого одержано поліс професійної відповідальності з розширенням на ризики нечесності. На практиці можуть виникнути обставини, що об'єднують обидва покриття.
Нечесність з боку особисто страхувальника виключається.
Втрата, шкода документам. Часто професіонали утримують у себе різні документи своїх клієнтів — заповіти, закладні, сертифікати. Договір може передбачати покриття витрат на заміну або відновлення таких документів внаслідок їх часткової втрати або знищення. Покривається і відповідальність перед третіми особами, що постраждали внаслідок такої втрати.
На практиці існують численні ризики, які можуть бути віднесені до полісу страхування професійної відповідальності па особливих умовах та за додаткову премію.