Стаття 7. Право працiвникiв на пiльги i компенсацiї за важкi та шкiдливi умови працi
Протягом дiї укладеного з працiвником трудового договору роботодавець повинен, не пiзнiш як за 2 мiсяцi, письмово iнформувати працiвника про змiни виробничих умов та розмiрiв пiльг i компенсацiй, з урахуванням тих, що надаються йому додатково (вiдповiдно до статтi 32 КЗпП України).
Дана стаття практично не вiдрiзняється вiд попередньої редакцiї. Єдине, на що необхiдно звернути увагу, це останнiй абзац, яким доповнено дану статтю. В разi змiн виробничих умов пiсля письмового iнформування працiвника протягом двох мiсяцiв пiльги i компенсацiї дiють. Дана вимога повнiстю вiдповiдає вимогам статтi 32 КЗпП України. ,.
Звернiть увагу на те, що це стосується рiвною мiрою компенсацiй i пiльг, визначених законодавством, а також тих, якi ви надаєте додатково, визначаючи їх в колективному договорi. Доречно нагадати, що пiльгi, визначенi законодавством, є обов'язковими для виконання i зменшенню не пiдлягають.
Стаття 8. Забезпечення працiвникiв спецодягом, iншими засобами iндивiдуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
Дана стаття доповнена (абзац перший, друге речення) вимогою щодо забезпечення працiвникiв, якi залучаються до разових робiт, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв аварiй, стихiйного лиха тощо, що не передбаченi їх трудовими договорами, засобами iндивiдуального захисту. Видача таких засобiв провадиться за рахунок роботодавця, який вiдповiдно до законодавства вiдносить їх до валових витрат.
Слiд зауважити, що в разi видачi додатково, понад встановленi норми працiвникам певних засобiв iндивiдуального захисту, це тягне за собою сплату двадцятивiдсоткового податку з боку працiвника.
Нi в якому разi не слiд плутати перевищення норми видачi з вiдсутнiстю в нормах певних засобiв iндивiдуального захисту (наприклад, застосування на територiї України нових, ранiше не вiдомих технологiй.
В таких випадках в колективному договорi в роздiлi "Охорона працi" необхiдно дати конкретний перелiк засобiв iз зазначенням професiй).
Стосовно видачi мийних засобiв на територiї України дiє ДНАОП 0.05-3.06-22. Постанова НКТ РРФСР вiд 6 серпня 1922 року "Про видачу мила". В найближчий час перегляду даного нормативного акта не передбачається.
Стаття 9. Вiдшкодування шкоди у разi ушкодження здоров 'я працiвникiв або у разi їх смертi
Питання вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвниковi внаслiдок ушкодження його здоров'я або у разi смертi працiвника, регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi", який набрав чинностi з 1 квiтня 2001 року". Тобто, починаючи з 1 квiтня 2001 року, пiдприємства не вiдшкодовують шкоду потерпiлим на виробництвi в разi нещасного випадку або професiйного захворювання. Всi виплати потерпiлим здiйснює Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi.
Роботодавцю необхiдно органiзувати i вчасно провести розслiдування. За результатами розслiдування, якщо нещасний випадок або професiйне захворювання пов'язанi з виробництвом, скласти акт за формою, наведеною в Положеннi про розслiдування та облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на пiдприємствах, в установах i органiзацiях. Наявнiсть затвердженого акта за формою дає право i є пiдставою для вiдшкодування шкоди потерпiлому.
Роботодавець може додатково за рахунок прибутку визначати в колективному договорi виплати. Данi виплати сплачуються за рахунок прибутку пiдприємства i пiдлягають оподаткуванню вiдповiдно до закбнодавства.
Стаття 10. Охорона працi жiнок
Перелiк важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, затверджено наказом Мiнiстерства здоров'я України вiд 29 грудня 1993 року № 256, зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України за № 51/260.
Слiд зазначити, що визначена в Перелiку робота або професiя для певної галузi застосовується i для iнших галузей, де використовується дана робота або професiя.
Не дозволяється використання працi жiнок на пiдземних роботах в гiрничоруднiй промисловостi та на будiвництвi пiдземних споруд, за винятком:
- жiнок, якi займають керiвнi пости i не виконують фiзичної роботи;
- жiнок, якi зайнятi санiтарним та побутовим обслуговуванням;
- жiнок, якi проходять курс навчання та допущенi до стажування у пiдземних частинах пiдприємства;
- жiнок, якi повиннi спускатися час вiд часу у пiдземнi частини пiдприємств для виконання нефiзичних робiт.
Граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками затверджено наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд10 грудня 1993 року № 241, зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 22 грудня 1993 року за № 194. Вагiтнi жiнки вiдповiдно до статтi 178 КЗпП України, в разi наявностi медичного висновку, повиннi бути переведенi на легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, iз збереженням середнього заробiтку за попереднiм мiсцем роботи.
Вагiтнi жiнки i жiнки, що мають дiтей вiком до трьох рокiв, не допускаються до роботи у вихiднi днi.
Жiнки, що мають дiтей вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, не можуть залучатися до надурочних робiт або направлятися у вiдрядження без їх згоди (стаття 177 КЗпП України).
Доречно нагадати, що праця вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей до трьох рокiв (до шести рокiв, якщо дитина потребує домашнього догляду) тощо, регулюється також статтями 179,180,181,183,184 КЗпП України.
Стаття 11. Охорона працi неповнолiтнiх
Неповнолiтнi, тобто особи, що не досягли 18 рокiв, у трудових правовiдносинах прирiвнюються у правах до повнолiтнiх,^ в галузi охорони працi, робочого часу, вiдпусток та деяких iнших умов працi користуються пiльгами, встановленими статтями 187, 190 КЗпП України.
Перелiк важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi неповнолiтнiх, за- тверджено наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд 31 березня 1994 року № 46, зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 28 липня 1994 року за № 176/385.
Застосування працi осiб, що не досягли 18 рокiв, у виробництвах, професiях i на роботах з небезпечними i шкiдливими умовами працi, зазначених у названому Перелiку, заборонено на всiх пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi та видiв дiяльностi.
Коментована стаття мiстить заборону залучати неповнолiтнiх до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми. Граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей неповнолiтнiми затверджено наказом Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд 22 березня 1996 року № 59, зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 16 квiтня 1994 року за № 183/1208.
Усi особи до 18 рокiв приймаються на роботу лише пiсля попереднього медичного огляду i в подальшому, до досягнення 21 року, щороку пiдлягають обов'язковому медичному огляду.
Законодавство України забороняє залучати неповнолiтнiх до нiчних, надурочних робiт та робiт у вихiднi днi (статтi 192,54,51 КЗпП України).
Стаття 12. Охорона працi iнвалiдiв
Статтю практично не змiнено, за винятком останнього абзацу. Саме з iнiцiативи депутатiв було внесено вимогу щодо заборони залучення iнвалiдiв до надурочних робiт i робiт у нiчний час. Враховуючи факт г дiї нормативно-правових актiв у часi, норма закону, яка прийнята остан-ньою, виключає норму, яка прийнята ранiше.
Слiд нагадати, що iнвалiдами вважаються особи iз стiйким розладом функцiй органiзму, зумовленим захворюванням, наслiдком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдiяльностi, до необхiдностi у соцiальнiй допомозi i захистi.
Iнвалiди в Українi володiють усiєю повнотою соцiально-економiчних, полiтичних, особистих прав i свобод. Дискримiнацiя iнвалiдiв забороняється i переслiдується законом (див. статтю 1 Закону України "Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi).
Стаття 13. Управлiння охороною працi та обов'язки роботодавця
На сьогоднi тема "система управлiння охороною працi" є центральною для багатьох пiдприємств. У спецiальних журналах, на семiнарах для пiдприємцiв вирiшальне значення надається питанню забезпечення майбутнього i оновлення пiдприємства за допомогою внутрiшнiх систем управлiння.
Об'єктом управлiння охороною працi є дiяльнiсть функцiональних служб та структурних пiдроздiлiв пiдприємства щодо забезпечення безпечних та здорових умов працi на робочих мiсцях, виробничих дiлянках, у цехах та на пiдприємствi в цiлому.
Мiжнароднi стандарти i8О 9000 з управлiння якiстю продукцiї обумовили необхiднiсть iнтеграцiї охорони працi в єдину систему управлiння виробництвом, розглядаючи при цьому i можливiсть отримання додаткової квалiфiкацiї, пiдтвердженої вiдповiдним сертифiкатом.
Цi iдеї привели до того, що питання про систему управлiння у сферi охорони працi вiдiграє все бiльш важливу роль.
Основнi виробничi процеси, починаючи вiд отримання замовлення та органiзацiї виробництва, вимагають виваженої, цiлеспрямованої i систематичної розробки технологiчних процесiв на виробництвi.
Зрозумiло, що для ефективної дiяльностi пiдприємства необхiднi цiлеспрямоване визначення повноважень i системна органiзацiя охорони працi. При цьому досить часто недооцiнюється включення вимог охорони працi в технологiчний цикл пiдприємства. Аналiз європейського досвiду останнiх рокiв довiв, що саме iнтеграцiя цих питань в органiзацiю управлiння пiдприємством має вирiшальне значення для пiдвищення рiвня продуктивностi працi.
Особливостi органiзацiї охорони працi на пiдприємствi вiдiграють важливу роль. Простої та зниження ефективностi працi, викликанi аварiями, нещасними випадками на виробництвi, професiйними захворюваннями, не тiльки уповiльнюють виробничi процеси, а й стають причиною високих додаткових витрат для пiдприємства. Крiм того, цi явища значною мiрою негативно впливають на безпеку виробництва, якiсть продукцiї та ставлення до роботи працюючих.