Граничний розмір податку не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг та розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Збір за право використання місцевої символіки – стягується з юридичних та фізичних осіб, які використовують цю символікуз комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герб міста, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору не повинен перевищувати для юридичних осіб – 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з вокористанням місцевої символіки, з громадян, які займаються підприємницькою діяльністтю – 5 неоподаткованих доходів громадян.
Збір за проведення кіно та телезйомок – вносять комерційні кіно та телеорганізації, які проводять кіно та телезйомки, що потребують від органів місцевої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.
Збір за право проведення місцевих аукционів конкурсного розпродажу і лотерей. Платник збору – юридичні особи і громадяне, які мають дозвіл на проведення вищезгаданих заходів. Об’єктом є вартість заявлених до аукціону чи конкурсного розпродажу товарів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни, або суми, на яку випускається лотерея.
Сбір стягується за три дні до проведення аукціонів або конкусного розпродажу чи під час отримання дозволу на проведення лотереї. Граничний розмір збору – 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсного розпродажу товарів, або від суми на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору на проведення лотерей з кожного учасника аукціону не повинен перевищувати 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Комунальний податок – стягується з юридичних осіб (крім бюджетних установ, планово – дотаційних та сільськогосподарських підприємств). Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, який обчислюється, виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Збір за проїзд по території прикордонних областей автротранспорту, що прямує за кордон стягується з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в залежності від марки та потужності автомобіля ( з юридичних осіб та громадян інших держав у розмірі від 5 до 50 ; США).
Збір не стягується з:
- автотранспорту, що перевозить за кордон вантажі за держзамовленнями, держконтрактами;
- громадян України, які відправляються у службові відрядження;
- спортсменів, які направляються на міжнародні змагання;
- громадян, які відбувають на лікування, оздоровлення у порядку культурного обміну.
Збір за видачу ордеру за квартиру – сплачується за послуги, пов’язані з видачею документів, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Сбір сплачується через установи банку до одержання ордера на квартиру.
Курортний збір – платник збору – громадяне, які прибувають у корортну місцевість. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 10% неоподаткованого мініму доходів громадян. Курортний збір справляється адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно – посередницьким організаціям при направленні осіб у поселення у будинки, що належать громадянам на правах власності. З осіб, які зупиняються у будинках громадян без направлення квартирно – посередницьких організацій, а також осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо, сбір стягується у порядку, встановленому радами народних депутатів.
Збір за видапчу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволу на торгівлю у спеціально відведених місцях. Справляється уповноваженнями на це організаціями з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську продукцію, промистлову продукцію та інші товари. Граничний розбір збору не повинен перевищувати 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торговлю і одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян в день за одноразову торівлю.
2.4 Динаміка співвідношення прямих та непрямих податків у державному бюджеті України
За час існування незалежної України ( з 1991 року) було прийнято три редакції Закону “Про податкову систему”:
1. Від 25 червня 1991 р.
2. Від 2 лютого 1994 р.
3. Від 18 лютого 1997 р.
Перша редакція Закону від 25 лютого 1991 року мала три розділи: Загалні положення, Податки, збори та обов’язкові платежі, Спеціальні положення. Ця редакція мала 25 статей та встановлював 16 податків загальнодержавного значення. Необхідно відмітити, що цей закон був прийнятий ще до розпаду СРСР, тоб – то Україна була однією з 15 союзних республік, тому цей Закон не формував цілісну, завершену податкову систему, притаманну незалежній державі.
Але в цій редакції він проіснував до 1994 р. У зв’язку з розвитком ринкових відносин, ускладненням та розширенням господарських відносин, які формували суб’єкти підприємницької діяльності було прийняте рішення про затвердження нової редакції Закона “Про податкову систему”.
Нова редакція Закону “Про податкову систему” від 2 лютого 1994 р. мала 3 розділи: Загальні положення, Види податків та зборів та інших обов’язковх платежів і Порядок їх зарахування у бюджети та державні цільові фонди, Заключні положення.
Нова редакція складається з 20 статей, з’вляється відокремлення загальнодержавних (19) та місцевих (15) податків.
В цій редакції вже надається визначення податків, зборів, оподаткування, порядку встановлення податкових ставок, прав, обов’язків та відповідальності платників податків.
Подальший розвиток товарно – виробничих відносин, їх вдосконалення потребувало нових змін до діючого Закону “Про податкову систему”.
18 лютого 1997р. Верховна Рада України затвердила нову редакцію Закону. Воона має два розділи: Загальні положення, Види податків, зборів, обов’язкових платежів та Порядок їх зарахуванняя до бюджету та державних цільових фондів. Закон містить 20 статей.
Кількість статей першого розділу залишено без змін, але статті зазнали істотних перетвореннь: у 1 статті вдосконалено порядок внесення змін та доповненнь до Законів України, пов’язаних з податками, у статті 2 Пенсійний фонд виведений з Державного бюджета України, а також конкретизовано порядок відрахуваннь зборів на будівництво, реконструкцію та утримання автомобільних доріг загального користування. У ст 3 збільшено кількість принципів побудови та призначення системи оподаткування і є визначення до кожного з них. Стаття 14 доповнена рентними платежами, введено сбір до Державного інноваційного фонду та плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Виключено з класу загальнодержавних сборів та платежів внески до Пенсійного фонду та відрахування на утримання автомобільних доріг. У статті 15 додано сбір з власників собак.
Закон України “Про систему оподаткування”, на нашу думку, відноситься до категорії “загальних законів”, тоб-то до тих законів, які визначають основні принципи та аспекти тієї чи іншої сторони діяльності держави. У цьому відношенні Закон України про “Систему оподаткування” не має особливих недоліків, але у той самий час, механізм реалізації положеннь цього Закону (Закон про ПДВ, податок на прибуток підприємств тощо) потребує детального аналізу та реконструкції.
Аналіз динаміки, структури та обсягів податків у Державному бюджеті України з 1993 по 1999 рр.
Співвідношення прямих та непрямих податків податків у державному бюджеті України з 1993 по 1999 змінювались. Частка непрямих податків у складі податкових надходженнь постійна: 1993 – 61,64%, 1994 – 41,38%, 1995 – 44,60% 1996 – 40,3%, 1997 – 82,27%, 1998 – 48%, 1999 – 70%. Постійно, починаючи з 1993 року у структурі податкових надходженнь переважали непрямі податки (14, с. 91).
У 1994 – 96 рр. їх частка приблизно коливалась біля 40%. Кардинальні зміни прийшли у 1997 році, коли частка непрямих податків у податкових надходженнях склала 82,27%. Рівень прямих податків постійно падав, у 1996 році він склав 15% у 1997 та 1998 рр. Вони взагали небули передбачені у доходах Державного бюджета і тільки у 1999р. їх частка склала 15%.
Таким чином, структура податкової системи України підтверджує ту закономірність відповідно до якої в умовах низького рівня доходів юридичних та фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства та роботи податкових служб, неможливо забезпечити перевагу прамих податків в структурі податкових надхожденнь. Факторами, які посилюють цю закономірність є падіння реальних доходів підприємств, збільшення кількості збиткових підприємств в умовах перманентної економічної кризи. При цих обставинах збільшення ролі прямих податків можна збільшити лише надмірним оподаткуванням як юридичних так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічного зростання.
Для більш детального аналізу податкової системи використаємо данні Законів України “Про державний бюджет”.
Так, доля податкових надходженнь у загальних доходах бюджета складала (%):
1993 – 68,18; 1994 – 62,38; 1995 – 79,31; 1996 – 88,2; 1997 – 76,95; 1998 – 54,4; 1999 – 66,9.
Як бачимо, останні роки частка податкових надходженнь у загальних надходженнях бюджета зменьшилась. Це пов’язано перш за все із збільшенням доходів від інших статей (приватизація, штрафи, пені тощо).
Далі проаналізуємо структуру прямих, непрямих податків та відрахуваннь на соціальне страхування в податкових доходах бюджета: