Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Вчитель: Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б...
У гніздечку у рідненькім пташинім
При батечку і при неньці весело дитині
Птах пташкам в тихім кутку гніздечко звиває,
Пухом стелить, пісеньку співає.
Рідний батько, рідна ненька хоч би й умлівали,
Ще б дитині хліб добули, зірку з неба зняли,
Хоч у вирію небо краще, сонечко тепліше
Пташка в рідний край вертає, бо тут їй миліше.
І ти, синку, погуяєш соколом в чужині
Аж побачиш, нема краю, як в рідній країні.
І ти, доню, найдеш долю між людьми і втіху
Та все ж гадка літатиме у хатину рідну.
Всюди гарно, всюди славно, всюди добрі люди,
Ліпше, як батька, неньки вам ніде не буде.
Вчитель: Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. Їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої? То ж нехай же стоїть під суворим небом наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.
Вчитель: Отже, батьківська хата є символічним Берегом Дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ. Люди, які живуть, або колись жили чи є вихідцями батьківської хати, становлять наш родовід, нашу рідню, далеку й близьку.
Родина, дорога родина!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Де в шумнім гомоні і в кожнім слові
Все сповнене любов’ю, а не злом?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки.
Отож зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися родині
І побажати щастя всім.
Ми хочемо радо привітати
Бабусь з дідусями, сестер, братів
Ну і, звичайно, наших любих
І дорогих усім батьків.
Давайте хоч би на хвилину
Забудем клопоти усі
І об’єднаємось в міцну родину
І заспіваємо пісні.
Вчитель: Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з рідним домом і його берегинею – мамою. А її колискова пісня звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра і творчості.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути цю пісню,
Що мати співала малому, коли засинав,
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий, води...
Без рідної мови, без рідної мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Вчитель: А зараз я попрошу вас матері, щоб хтось із вас заспівав колискову пісню, яку колись ви співали своїм дітям.
(Батьки - мама співає колискову).
Вчитель: Шановні гості! Особливо ніжно і тепло мені хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі – найкращі, найлагідніші, найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.
Дай, бабусю, поцілую,
Сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси,
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Вчитель: Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати навіть важку роботу. Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі. І сьогодні із словами вдячності ми звертаємося і до вас, шановні дідусі.
Адже саме Ви були для нас джерелом мудрості і справедливості. Хто ж, як не дідусі, навчили нас тамувати біль, і не зважаючи ні на що, впевнено йти до мети. Ви хотіли виховати нас справжніми людьми, що вміють оберігати свій рід, свою Землю. Тому всі ми повинні поважати і вшановувати старших. Їх слово повинно стати законом для всіх нас.
Для вас звучить після “Гей на горі, на Маківці”.
Вчитель: Любі діти! Батько і мати – найрідніші для нас люди, вони вчать нас людських правил. Завжди турбуються про вас. А зараз послухаємо, як ви допомагаєте своїм батькам.
Коли б начальником я стала
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказала
Закон ввести єдиний:
У дві святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у парк, на стадіон,
До цирку й до театру,
Ще й всюди входи спорядила б
Словами охоронними:
“Вхід без дітей для всіх батьків
Суворо заборонений”.
Ні і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята:
Нічогісінько не знають, смішно і казать комусь,
Бо щодня мене питають
Лиш одне: “Чому? Й чому?
Ти чому образив Лесю?
- А чому отримав двійку?
-А чому прийшов так пізно?
-А чому в шкарпетках дірка?
-Ти чому такий непослух?
-А чому не стелиш постіль?
-Ти чому це вірш не учиш?
-А чому портфель без ручки?
-І чому такий синець?
-Ох, настане мій кінець!
Не пояснити їм ніколи,
Хоч би й дуже захотів.
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів.
Вчитель: До цього свята діти підбирали і запам’ятовували прислів’я і приказки про батька, матір і дітей. Вони становлять начебто неписаний збірник правил, яким має людина користуватися у повсякденному житті. Діти, давайте пригадаємо ті прислів’я і приказки, які ви запам’ятали:
-Скрізь добре, а вдома краще.
-Вдома стіни допомагають.
-Добре тому, хто в своєму домі.
-Не навчив батько, не навчить і дядько.
-У батька-задири і син забіяка.
-Який кущ, така й хворостина.
Який батько, така й дитини.
-Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
-У сокола і діти соколята.
-Добрі діти батькам вінець, а злі – батькам кінець.
-Яка сім’я, така й я.
-Який дуб, такий тин, який батько такий син.
-Який кущ, така й калина, яка мати – така й дитина.
-Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Вчитель. Добре. А зараз ми ще проведемо з вами невеличку анкету, щоб батьки побачили і переконалися як ви їх любите.
1. Назвіть дні народження ваших тата і мами.
2. Чи ділитеся ви ласощами з батьками, якщо вас пригостять.
3. Моя мама найкраща в світі, бо вона....
4. Я люблю свого тата за те, що він....
5. Коли б я був чарівником, я зробив би для тата і мами....
Ці анкети передайте своїм батькам.
Вчитель. Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей не можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.
Діти, в четвертій заповіді Божій сказано: Шануй батька і неньку свою, добре тобі буде і довго проживеш на землі”.
То ж прислухаймося до цієї заповіді. Намагайтеся бути чемними, любіть батьків і турбуйтеся про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають вісточки від вас.
Ми любим вас, кохані мами й тати,
Ми вам бажаєм здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.
Хай Господь дарує з неба
Вам щасливії літа,
Щоб наповнювало завжди
Чашу радощів життя.
Ми назавжди лишимось дітьми...
Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,
Перед вами все ще дітлахи.
Хоч часом ми буваємо нечемні
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці знаємо напевно,
Ми більше радуємо вас
І ніхто не в силі зупинити
Невгамовний плин років
То ж вітання щирі шлють вам ваші діти
Для своїх таких ще молодих батьків
Всі ми хочемо Вас бачити такими
Радісними, щирими і гомінкими,
Хай наповнюється радістю життя
На многії і благії літа.
Вчитель: Ось і наближається до кінця наше родинне свято. Я хочу закінчити його такими словами:
Без матерів немає роду,
Як без води нема життя.
В неволі я спізнала свободу,
Дитино, назавжди затям.
Без роду – племені лиш вітер
Сьогодні – тут, а завтра – там
В його єстві немає віри,
Немає правди на вустах.
Нема без батька батьківщини,
Нема історії без нас.
Одне життя в одній краплині,
В одній секунді - цілий час.
В одній травинці – ціле свято,
У чеснім серці правди стяг,
Лиш тих рід буде пам’ятати,
Хто жив, як рід, собі затям.
Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля.
Будем долю віншувати
Щоб вродила доля.
Щоб дала нам щастя, долю
І живлющу воду,
Нема роду переводу,
І не буде зроду.
Танець “Вальс”.