Сонце в мандрівку нас закликає,
Про дорогу веселу оповідає.
Ідіть, мої любі, під ноги дивіться,
Травам і квітам ніжно поклоніться.
Несіть же їм ласку у кожній долонці.
Разом з промінням веселого сонця.
Хай же мандрівка казкою стане,
Про неї розкажете татові й мамі.
І запрошує воно нас на велику галявину, де росте багато гарних квітів. Але одна серед них – незвичайна, це квітка – семицвітка, у якої закриті пелюстки. Діти, давайте попросимо, щоб сонечко і квіточці дало світла. (“Сонечко, дай світла!”). Ось своїм промінчиком воно доторкнулося до пелюсточки і вона розгортається. Та тут щось і написано. (Вчитель читає з пелюстки: “Хто багато читає – той багато знає”). Все зрозуміло, це квітка–семицвітка, назвала нам один із скарбів, з яким ми повинні познайомитися і оволодіти ним.
-Хто знає, що таке скарб? (Це велике багатство, яке допомагає людині в усьому, живе в достатку). І от читання, що є основою навчання, - є одним із цінних скарбів, маючи який людина легко може пізнати світ, а книга все вам сама розкаже і допоможе мандрувати по землі і навіть до зірок. З нею ви можете всюди побувати, бо книга мудра і багато знає, вчить людину, як на світі жити.
От уявіть собі, що ви голодні, а стоять багато різних баночок, на яких немає малюнків, лише написані слова, а читати ви не вмієте. Грамотна людина прочитає і зрозуміє, що можна вживати в їжу, а чого в жодному разі не можна їсти, тому що це не їстівний продукт, а отрута. А неграмотна почне пробувати все на язик і легко зможе отруїтися. Або, наприклад, ви загубилися в лісі, а як з нього вийти, ви не знаєте, що робити? Грамотна людина знає, як орієнтуватися на місцевості, цього її в школі навчили, а неграмотна довго блукатиме. І таких прикладів можна навести дуже багато.
Я сподіваюся, що найближчим часом ви навчитеся читати і ці маленькі книжечки, які я вам подарую, ви будете читати самі своїм меншим братикам і сестричкам.
А тепер сонечко доторкнулося ще до однієї пелюстки. Вона також розгортається. (Вчитель читає прислів’я з пелюстки).
Хто навчиться грамотно писати,
Тому всі відкриються путі.
Зможе він багато розказати
Й допоможе іншим у житті
Той, хто рідну мову поважає.
Живучи у рідному краю,
Той усі вершини подолає
І не зрадить матінку свою.
Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу.
Рідна мама, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова, рідна школа.
Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України! Мову, так саме рідну мову українці поставили в один ряд з такими словами як мама і Україна. Ми, українці, - нація, яка споконвіку прагне багато знати. Ми відроджуємося, живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо з вічності. І от саме рідна мова – це неоціненний скарб, який має людина. Діти, пам’ятайте, що рідну мову ми повинні не тільки любити, але й вивчати і берегти, як зіницю ока. Бо інакше може загинути наш народ, наша нація. Тому я обіцяю, що на уроках рідної мови ми будемо вчитися грамотно писати і вчитися культурі спілкування, бо хто рідну мову забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має. Пам’ятайте про це!
(вчитель розгортає жовту пелюстку і читає прислів’я).
І сувора, й солов’їна Математика – країна,
Праця тут іде завзята, вмій лиш спритно рахувати.
Вмій лічити, додавати, порівнювати, віднімати,
Вмій кмітливо все збагнути – у відповіді першим бути.
У наш час, щоб керувати і сумлінно працювати,
Треба в школі дуже добре математику вивчати.
Щоб побудувати гарний будинок, майстер повинен чітко знати його висоту, ширину, площу, його правильно розмістити, щоб люди добре і зручно в ньому жили.
Чи зручно вам сидіти за партами, бо вони правильної форми. Щоб їх виготовити, люди користувалися математичними обчисленнями.
(Вчитель розгортає зелену пелюстку і читає прислів’я).
Земля – це найбільше диво,
Бо оточує нас дивосвіт.
І довкілля таке красиве
Всіх приваблює з юних літ.
Все в гармонії в цьому світі:
Квіти, птахи і зірки.
Тож природу потрібно любити,
І другом їй бути завжди.
Кожну річечку і озерце
Не забруднюй, а очищай.
Полюби і прийми до серця,
Бережи зелен світ і знай!
Від сьогодні ви не просто учні-першокласники, але й юні захисники природи. Ці емблеми, будуть свідченням цього.
(Вчитель розгортає блакитну пелюстку).
Головне завдання – всім здоровим бути,
Мусиш сам подбати – і не вередуй.
Тож про фізкультуру як же нам забути?
Дух і волю, тіло вправами гартуй!
І зарядку треба нам щодня робити,
Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!
А без цього, діти, в світі не прожити.
Лиш в здоровім тілі є здоровий дух.
Фізхвилинка.
Встаньте, діти, посміхніться,
Землі нашій поклоніться
За щасливий день вчорашній
І до сонця потягніться,
В різні боки похиліться,
Веретеном покрутіться.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте.
(Вчитель розгортає синю пелюстку).
Всіх людей краса єднає,
Щастя, радість нам дає
Всяк від радості співає –
І такі уроки є.
Всіх тут музики навчають.
Лунай, пісенний дивограю!
Нотки весело стрибають,
Ну, а ти їх заспівай.
(Вчитель розгортає фіолетову пелюстку).
Мала бджола, а й та працює!
Тому і ти живи в труді,
Бо труд годує, лінь – марнує.
Працюй – не будеш у біді.
Привчай до праці руки, друже,
А голові давай знання.
Майстерності навчайся дужче,
Будь наполегливим щодня.
Ще вчися гарно малювати,
Бо в світі стільки є краси,
Щоб світ у фарбах передати
І людям цю красу нести.
Отож, ви розумієте, для чого прийшли до школи? Щоб оволодіти цінним скарбом – знанням з кожного предмету. Та не тільки потрібно одержати відповідну суму знань, а й неодмінно навчитися вчитись. Це вміння знадобиться вам й надалі, тому що процес навчання безперервний. Вік живи – вік учись, - каже народ. Вміння вчитися – це і є той ключик, який відкриває людині скарби знань. Тому ніколи не кажіть не вмію, а кажіть – навчусь! Вам у школі допоможуть учителі. Вони вас люблять і будуть навчати, щоб ви стали порадними, розумними і добрими та мудрими людьми.
-Давайте поміркуємо, чому школу ми називаємо Країною Знань? (Тому, що школа турбується про всіх дітей, дає знання і як мама, вона хоче, щоб усі діти виросли розумними, здобули міцні знання, щоб їм у житті було легко).
-А тепер поміркуйте, чому знання порівнюють зі скарбом?
(Бо хто в житті здобуде міцні знання, той буде всюди перемагати, у нього буде сила, мудрість, розум, він зможе і словом переконати кожного, довести свою правоту і перемогти).
Тому знання – це світло і це – великий скарб, маючи який, людина завжди здобуватиме перемоги, чудово буде жити, усе буде вміти, ніколи не буде бідувати. А у школі діти здобувають знання, вчаться творити, розкривають свої таланти і здібності. І от від сьогодні 12 років підряд ви будете йти світлою, радісною і щасливою дорогою до школи, де здобуватимете знання, гарно вчитиметесь. Бо ж всім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а Незнайко в бур’янах лежить. Ось і закінчилась наша перша мандрівка до чудової Країни Знань, де відкрився перед нами цінний скарб, скарб добра, краси, любові, до барвінку в чистім полі, до маленької пташини, до червоної калини. Хай наша велика шкільна родина буде багата і великим добром, і добрим здоров’ям і піснею, і злагодою, і сімейним теплом. У добрий час вам!
Пісня “Добрий день”
Вчитель: Ще раз доброго дня вам, дорогі наші батьки, гості. Ми раді вітати вас у нашому класі. І вже стали традиційними наші з вами зустрічі напередодні весняного свята, бо, як знаємо, тільки завдяки нашим спільним зусиллям, сім’ї і школи, ми можемо виховати справжніх людей. А починається кожна людина із знання свого родоводу. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще – мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника – батьківської хати.
Отож, дорогі наші рідні, ми запрошуємо вас на наше родинне свято на тему “Тепло отчого дому”.
Рідні мами, рідні тати!
Ми вітаєм вас на святі!
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
Ви нас теж любіть, рідненькі,
Бо ми діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І як ви, такі ж хороші,
Хай же наше добре слово
Розцвітає веселково.
Вчитель: Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край – місце, де народився, вчать любити рідну хату.
Прилинь, прилинь до рідного села,
Приїдь, приїдь, тебе чекає хата
Тут вишня соловейком зацвіла
І в нього будуть солов’ята.
Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,
Візьми дітей, нехай дитина знає,
Що і вночі маленьких солов’ят
Своєї мови батько научає.
Прилинь додому в солов’їний день,
Хай зрозуміє тут твоя дитини:
До дідових і бабиних пісень
Подібна дуже мова солов’їна.
Не скупіться на теплі слова,
У світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати,
Та від лагідних рук мами й тата.