У школі є піонерський пост охорони зелених насаджень. Це одне з вогнищ громадянського виховання. Якщо діти побачили, що дорослий знищує або хоча б псує дерева, то боротьба проти зла не повинна обмежуватися тільки розмовами. Дитячому серцю боляче, якщо зло лишається безкарним. Тому ми добиваємося, щоб людину, яка спричинила зло, громадськість примусила попрацювати — відшкодувати заподіяні нею збитки. Коли діти бачать, що добро торжествує, вони з більшим ентузіазмом включаються в працю для суспільства. Якщо дитина обурюється злом, яке побачила в житті, висловлює своє обурення,— це добре. Але вона повинна також уміти робити добро, вміти утверджувати в житті добро своїми вчинками. В противному разі вона може стати пустопорожньою базікою, демагогом, «викривачем», що нічого не робить для торжества добра і правди.
Така азбука моральної культури, оволодіваючи якою діти осягають суть добра і зла, честі і безчестя, справедливості і несправедливості. Одночасно з цими азбучними істинами ми поступово розкриваємо перед учнями сутьі таких моральних цінностей, як любов до Батьківщини, героїзм, непохитність, мужність у боротьбі за свободу, честь, незалежність, велич і могутність Батьківщини. Майстерність і мистецтво виховання полягають у тому, щоб ці моральні цінності розкрити перед юними серцями в яскравих образах, які захоплюють думку і хвилюють душу, пробуджують прагнення до морального ідеалу. Verbadocent, exemplatrahunt — говорить мудре латинське прислів'я (слова вчать, приклади захоплюють). Ми добиваємося, щоб світ моральних багатств захоплював дітей. Для виховних бесід ми використовуємо найяскравіші вияви духовної краси, величі, мужності, вірності народу і його ідеалам.
Завдання ніколи — на основі моральних цінностей, створених, здобутих, завойованих старшими поколіннями, створювати реальні моральні, високоідейні, громадянські відносини в колективі. Моральні цінності повинні стати особистим духовним багатством кожного вихованця. Цього досягають за умови, коли моральна ідея, розкрита перед розумом і серцем вихованця в яскравому образі, пробуджує в нього глибокі морально-естетичні почуття. От чому для бесід, мета яких — донести моральні цінності нашого суспільства і всього людства до свідомості і серця учнів, ми вибираємо такі факти, ситуації, взаємовідносини між людьми, які дивують, вражають дітей величчю, красою того, що зробила людина в ім'я загального добра.
У нас створено своєрідну хрестоматію моральних цінностей — описи подвигів, що їх здійснили люди, вірні своїй Батьківщині, ідеалам трудового народу, своїм переконанням. Як результат багаторічної праці, ця хрестоматія увібрала моральні цінності, створені людством з найдавніших часів до наших днів, але на головному місці в ній, звичайно, сторінки, що відображають героїчну боротьбу нашого народу за визволення від експлуататорів, за свободу і незалежність нашої Батьківщини в роки революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Яскраві сторінки хрестоматії моральних цінностей присвячені людям праці, чий героїчний подвиг особливо важливо розкрити перед свідомістю молодого покоління для того, щоб переконати, що велич людини розкривається не тільки у виняткових обставинах. На прикладах життя та боротьби кращих синів і дочок нашої
Батьківщини ми вчимо наших вихованців бути справжніми громадянами.
Ми добиваємося, щоб наші вихованці прагнули робити своє життя схожим на життя тих людей, які в праці для народу вбачають честь, гідність, особисту гордість. Перед кожним поколінням підлітків, юнаків і дівчат ми розкриваємо сторінки хрестоматії моральних цінностей, присвячені видатному будівельнику-електрозварнику, двічі Герою Соціалістичної Праці Олексію Улесову. Ця людина збудувала за своє життя кілька міст. Ми прагнемо донести до кожного юного серця слова Олексія Улесова з його листа нашим школярам: «Варто тільки раз у житті відчути щастя того, що ти творець на землі. Варто раз побачити, як виростають і заселяються твої будинки, як твоя електростанція, твій перший агрегат дадуть струм. Або — як уже йде по землі твій канал, у твій дитячий садок пішли дітлахи. Для мене це таке почуття, що ніяка премія чи слава його не перекриють».
Одна із сторінок хрестоматії присвячена знатному твариннику нашої країни Станіславу Івановичу Штейману. Наших вихованців захоплює, вражає життєвий шлях цієї людини: наймит-пастух у селі Караваєво в перші роки Радянської влади, який ніколи не ВЧИЕСЯ за партою, дитинство його було дуже важким, він став доктором наук, вивів нову породу корів. Слова, що їх написав цей учений, який вийшов з народу, його звернення до молоді ми прагнемо вкласти в кожне юне серце як величезну моральну цінність:
«Більшу частину свого життя я провів на скотних дворах і в телятниках. Але коли згадую своє прожите життя і працю, мені здається, що, наче мандрівник, я не раз пробирався невідомими стежками, не раз відчував себе альпіністом, який піднімається на могутні вершини» .
Кілька десятків сторінок нашої хрестоматії моральних цінностей присвячені людям, що, як Олексій Маресьев, подолавши свої недуги, виявляють справжню духовну мужність, досягають видатних успіхів у праці, в інтелектуальній і естетичній творчості. Життя і трудові подвиги цих людей — надзвичайно сильний, незамінний у своєму роді засіб формування переконання, що моральність, сила духу — це серцевина громадянськості. Це також засіб своєрідного духовного потрясіння слабких, нерішучих, безвольних і просто лінивих, засіб пробудження голосу совісті і стимул перших кроків самовиховання.
Ми добиваємося, щоб підлітки, юнаки, дівчата задумувалися над долею цих людей, порівняли з ними свою силу волі і наполегливість у подоланні труднощів. Ось сторінка про Івана Молдавського. Він втратив на фронті обидві руки і ліву ногу, але не занепав духом: закінчив середню школу, потім інститут, став агрономом — працює в Одеській області*.
Григорій Змієнко втратив обидві ноги. Він знайшов у собі мужність знову повернутися до лав трудівників: працює трактористом у селі Петропавлівка Харківської області**.
Тракторист Каргинської МТС Ростовської області Дмитро Кружилін, рятуючи дитину, втратив обидві руки. Він знайшов у собі силу духу повернутися до праці: знову працює на тракторі, своїми руками, як він пише в листі нашим учням, ремонтує машину***.
Інженер заводу «Азовсталь» Василь Воропаєв, рятуючи від каліцтва молодого робітника, втратив зір. Сліпий інженер залишився в строю. Він написав дисертацію і захистив її****.
«Я не мислю життя без праці, без долання труднощів»,— ці слова з листа інженера Воропаева ми написали під його портретом, а портрет повісили поруч з партою семикласника Віктора С.— «безнадійного ледаря», як говорили про нього деякі вчителі. У житті Віктора С. відбувся перелом, на який ми звичайно і розраховуємо, коли розкриваємо перед слабкими, безвольними, нерідко розбещеними неробством у сім'ї учнями моральну цінність — духовну стійкість, мужність. Підліток буквально взяв себе в руки: склав твердий режим праці, примусив себе не вставати з-за столу, поки не виконає заплановану на день роботу.
Розповідаючи колективу про силу духу цих людей, ми пробуджуємо колективне захоплення, запалення подвигом, і ледар почуває себе осоромленим, він згоряє від сорому, хоч про нього прямо в розповіді вихователяі не говориться, але, по суті, вся розповідь — це безпосереднє звернення до нього. Якнайменше прямих звинувачень у лінощах, недбайливості, взагалі в аморальності, такі докори приносять дуже мало користі порівняно з тим впливом, який справляє на людину позитивний приклад.
Людям, що е взірцем громадянського служіння Батьківщині, ми присвячуємо комсомольсько-молодіжні вечори. Вони так і називаються: «Вчися бути справжнім громадянином».
Моральні, громадянські, ідейні цінності — неминущий і нічим не замінний засіб виховання. Водночас виховання на громадянських, духовних цінностях — дуже дійовий засіб самовиховання юнацтва. Осягаючи громадянську мужність, обов'язок перед Батьківщиною, юний громадянин вчиться міряти себе вищою міркою моральної гідності. Він немов бачить себе очима суспільства, вдумливо і вимогливо аналізує свої вчинки, свою поведінку. Проте ефективність цього засобу цілком залежить від того, як думки і почуття юнацтва пов'язуються з активною діяльністю, на якій громадянській ниві людина розкривається як патріот, \як борець за ідеї комунізму.
В. І. Ленін вчить: «Школа повинна давати молоді основи знання, уміння виробляти самим комуністичні погляди»*.! Оволодіння знаннями про природу і суспільство, осмислювання явищ і закономірностей навколишнього світу — це лише початок виховання. Далі йде тривалий, складний процес формування особистих моральних переконань. Особисті моральні переконання — це кінцевий результат морального виховання, головний показник, що характеризує духовне обличчя людини, єдність думки і вчинку, слова і діла в її поведінці.
Про моральне переконання можна говорити тоді, коли знання істини, поняття глибоко позначається на особистому духовному світі людини, стає її власним поглядом, пробуджує глибоке почуття, зливається з її волею і виявляється в її діяльності, в лінії поведінки, у вчинках, у ставленні до інших людей і до самої себе.
Моральне переконання — це діяльні сили особистості, гаряче прагнення відстояти правильність, довести істинність свого погляду, готовність піти в ім'я цього на будь-які прикрості. Переконання — це не тільки те, що людина знає, а насамперед те, як вона це знання втілює . в своїй діяльності.