Тема: “Оптичний документ”
План
1. Оптичний документ
2. Оптичний диск
3. Аудіо – компакт-диск
4. CD-ROM
5. Відео-компакт-диск
6. DVD – диск
7. Магнітооптичний диск
Оптичний документ
Оптичний документ відноситься до новітніх носіїв інформації, заснованим на оптичних способах запису, прочитування і відтворення. Зі всієї маси документів він виділяється за способом документування.
Оптичний документ акумулює в собі переваги різних способів запису інформації і матеріалів носія. Важливою гідністю даного носія інформації є, по-перше, його універсальність, тобто можливість запису і зберігання в єдиній цифровій формі інформації будь-якого вигляду — звукового, текстового, графічного, відео. По-друге, оптичний документ дає можливість організації і зберігання інформації у вигляді баз даних на єдиному оптичному носії. По-третє, цей документ забезпечує можливість створення інтегрованих інформаційних мереж, що забезпечують доступ до таких баз даних.
Оптичний документ — це інтегральний вид документа, здатний увібрати в себе достоїнства і можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису і т. д., причому все це одночасно. Він необхідний для тривалого зберігання великих масивів інформації.
До оптичних документів відносяться оптичні диски і відеодиски: компакт-диск, СВ-ГРУДКА, ВУВ-диск і ін.
Переваги оптичних документів в системі технічно кодованих документів, що склалася, приведені в таблиці 4.
Таблиця 4. Оптичні документи: порівняльна таблиця
| Тип пристрої | Місткість, Мбайт | Час пошуку | Вартість за Мбайт, центів |
| Гнучкі диски | 1,2—1,44 | сотні міллісек (мс) | 42 |
| Вінчестер | 120—2000 . | 10—20 мс | 165 |
| Стрімери | декілька сек. | 19 | |
| CD-ROM | 650 | 200—400 мс | 0,0025 |
| WORM | 128—2500 | від 35 мс | 0,032 |
Оптичні документи володіють хорошим співвідношенням «якість/ціна», а також швидкодією і низькою вартістю зберігання інформації.
2. Оптичний диск
Найперспективнішим видом оптичного документа, що виділяється за формою носія і особливостям користування, є оптичний диск (ОД) — матеріальний носій, на якому інформація записується і прочитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. При цьому формуються мікроскопічні поглиблення або ямки (піти), створюючі в сукупності спіральні або кільцеві доріжки із записом звуку (оптичні аудіодиски), зображення (оптичні відеодиски) або різної текстової інформації. Густина запису понад 108 бит/см2.
Оптичний диск — це оптичний (лазерний) носій інформації діаметром 8—12 см (4,5"), товщиною — 1,2 мм.
Перші ОД почали з'являтися ще в першій половині 1950-х років (СОМ — сотри1;ег ои1ри1; писгой1т — комп'ютер, що виробляє мікрофільм). У 1962 р. в США були здійснені перші розробки у області ОД, які почали упроваджуватися в промисловість на початку 1970-х років. Проте широке промислове виробництво обох видів ОД (КОД — компактні оптичні диски і ЦОД — цифрові оптичні диски) почалося тільки в 1980-е роки і продовжується до цього дня. Перше покоління ЦОД з'явилося в 1983 р. Один диск містив від 25 до 50 тис. сторінок тексту формату А4 у вигляді факсиміле. Подальше покоління дисків, розроблених в 1985 р., вміщає до 1 млн. сторінок тексту. В даний час відоме понад десяток різновидів таких дисків.
Діаметр ОД частіший всього 305 мм. Інформацію записують в кодованій формі (двійковий код 0—1). Місткість ОД залежить від технології запису і може складати 10000, 25000 або 40000 сторінок формату А4. І це при тій умові, що поверхня диска використовується для запису інформації лише на 60—70%.
Оскільки на ОД інформація зберігається в цифровій формі, технологія запису має свої особливості. Сигнал, що поступає від джерела — аналоговий. Аналогово-цифровий перетворювач переводить його в цифрову (двійкову) форму. При прочитуванні інформації дані розгортаються в зворотному порядку.
Об'єктами зберігання на ОД можуть бути: енциклопедичні, науково-технічні, галузеві довідники і словники, нормативно-довідкові бази даних, аудіовізуальні навчальні посібники, набори повчальних і ігрових програм і інші документи. Зараз на ОД різних модифікацій випускається понад 600 видання. Половину з них складають бібліографічні покажчики і щорічники. Повнотекстові документи, тобто книги, журнали і т. д., складають до 20% видань на лазерних дисках, причому їх вартість у декілька разів менше аналогічних друкарських видань. Бібліотека Конгресу США зберігає і видає інформацію на ОД з 1982 р. Їх використовують близько 10% американських бібліотек. Найперспективніша галузь застосування ОД — автоматизовані ІПС.
ОД і взагалі оптичні інформаційні системи — це вершина сучасних досягнень у області графіки запису і пошуку інформації. До недоліку ОД на сьогодні можна віднести високу вартість устаткування, що дозволяє проводити оновлення інформації на ОД самим користувачем.
По місткості носія інформації ОД діляться на три види:
• великої місткості (понад 2х109 байт) — для використовування як архіви даних, що проходять через ЕОМ;
• середньої місткості (7х108 — 2х109 байт) — для зберігання текстової і образотворчої інформації;
• компактні диски (місткість до 7х108 байт) — для МІКРО-ЕВМ.
Залежно від можливості використовування для запису і прочитування ОД ділять на два види. Це накопичувачі, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем і її зберігання, —WORM(WriteOneceReadMany), і накопичувачі, розраховані тільки на читання інформації, — CD-ROM (CompactDiskReadOnlyMemory — компакт-диск, тільки для читання). Накопичувачі CD-ROM підрозділяються на пристрої з одноразовим записом і переписувані компакт-диски — CD-R (СD-Recordable), на які інформація може бути записана і лічена самим користувачем за допомогою спеціального дисковода. З 1999 року почате виробництво DVD-дисків.
Упровадження оптичної технології в документно-інфор-мационную сферу може розглядатися як початок нової ери в розповсюдженні, зберіганні, використовуванні документарної інформації.
3. Аудіо-компакт-диск
Аудіо-компакт-диск (КД) — це оптичний диск (діаметри 80, 120 мм, завтовшки 1,2 мм) з постійною (нестираної) звуковою (мова, музика і т. п.) інформацією, записаною в двійковому коді. Призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків (СD-р1ауег). Тривалість відтворення може перевищувати 1 годину. КД по деяких характеристиках перевершує грамплатівку.
Якість відтворення (перешкодозахисна), компактність, зручність відтворення і зберігання є основними достоїнствами КД.
Процес виготовлення компакт-дисків складається з декількох етапів: підготовка інформації для запису на майстер-диск (перший зразок); виготовлення самого майстер-диска;виготовлення матриць (негатив майстер-диска); тиражування (пресуванням) компакт-дисків.
Диск складається з прозорої полікарбонатной підкладки завтовшки трохи більше 1 мм, на яку напилюється шар алюмінію і захисного шару акрилового лака. Дані записані променем лазера у вигляді мікроскопічних (діаметром близько напівмікрона) поглиблень — піт (англ. виїмка, ямка), несучих цифровий код і розташованих на дуже вузькій (у 100 разів тонше за людський волос) спіральній доріжці, повна довжина якої більше 5 км; всього на доріжці поміщається 2,8 млрд поглиблень.
На відміну від вінчестерів, що мають доріжки у вигляді концентричних кіл, компакт-диск містить всього одну фізичну доріжку, яка може бути розбита на декілька логічних. На доріжці в цифровій формі (двійковим кодом) фіксується звукова інформація. Окрім основної інформації записується додаткова (наприклад, номер і тривалість ділянки пластинки, що програється), дозволяюча запрограмувати за бажанням слухачів послідовність відтворення цих ділянок.
Таблиця а. Порівняння споживацьких характеристик аудио-компакт-диска і грамплатівки
Технічні дані | Грамплатівка | Аудио-компакт-диск |
Кількість програвань | -100 | не обмежено |
Вплив пилу, подряпин, статичних зарядів | приводить до клацань і перескоків голки | до певної межі не робить ніякого впливу |
| Розміри, мм | 300х2,3 | 120х1,2 |
| Маса, г | 150 | 15 |
Прочитування інформації з компакт-диска, так само як і запис, відбувається за допомогою лазерного променя, але меншої потужності, з подальшим її перетворенням з цифрової в аналогову форму і відтворенням.
Відтворення компакт-дисків здійснюється на спеціальному пристрої, що програє, в якому замість голки використовують лазерний промінь. У лазерних програвачах завдяки цифровому методу відтворення виключені перешкоди, обумовлені властивостями матеріалу пластинки.
Оскільки при відтворенні відсутній механічний контакт між диском і лазерним «звукознімачем», у принципі виключається знос і руйнування фонограми в процесі експлуатації. Відсутня можливість перескоку «голки» з канавки на канавку. Якщо захисна поверхня пластинки буде пошкоджена, це не вплине на якість звучання, оскільки лазерний промінь фокусується глибше за поверхневий шар.
Перші музичні оптичні компакт-диски були випущені в 1982 р. Пластина має діаметр 120 мм, товщину 1,2 мм і масу 10 г, тривалість звучання — 1 година. Їх поява стала результатом співпраці двох гігантів електронної промисловості — японської фірми Sony і голландської фірми Philips. До кінця 1987 р. в світі було випущено вже близько 30 млн. лазерних програвачів і більше 450 млн. компакт-дисків з музичними творами.