Смекни!
smekni.com

Роль самоконтролю у процесі удосконалення особистості спортсмена (стр. 3 из 5)

Аутогенне тренування в основному призначається з лікувальною або психопрофі­лактичною метою і здійснюється піл наглядом відповідних фахівців. Аутогенне тре­нування застосовується у військовій педагогіці, інженерній психології, авіаційній фі­зіології , у навчанні акторськог мистецтва, у підготовці спортсменів, операторів, а також в інших професіях, з гострим або хронічним нерво-психічним напруженням.

Одна з причин зростаючої популярності цього методу - прагнення подолати нати­ск нервових перевантажень не за рахунок хімічного блокування емоцій, а шляхом пом’якшення емоційної напруженості.

Але за останні роки все більша кількість людей (часто без рекомендацій лікаря) прагнуть до самостійного оволодіння методом аутогенного тренування з найрізнома­нітнішими цілями - від лікувальних до психогігієнічних та суто професійних. Ово­лодіння власними емоціями, тренування пам’яті, концентрація уваги, розвиток гну­чкої, рухливої, стійкої нервової діяльності, звичка до самоспостереження та самоо­цінки, самозвітування - це ті якості нервової системи, які стимулює аутогенне тре­нування і яких особливо потребує людина складної та напруженої професії.

Кожна людина повинна мати наставника. Це твердження стосується оволодіння багатоцільовою психофізіоолгічною саморегуляцією - аутогенним тренуванням. Якщо немає наставника - не слід займатися аутотренінгом. Лише одним різновидом ауто­тренінгом – психом’язовим тренуванням - можна оволодіти самостійно: робити це найкраще під час ранкової гігієнічної гімнастики.

Психом’язеве тренування - прискорений варіант (заспокійливий або мобілізуючий) аутогенного тренування. Між станом нервової та м’язевої системи є прямий зв’язок: нервова система — м’язи. Наприклад, в процесі нервового напруження відчуває­ться, як відразу напружується м’язи тіла. Чим сильніше збудження нервової сис­теми , тим напружені м’язи скелета, які вкривають його та забезпечують різнома­нітні рухи, властиві людині. Це трапляється тому, що, коли людина схвильована, головний мозок надсилає більше імпульсів, ніж тоді, коли людина спокійна. Ось чому у нервових людей м’язи завжди надмірно напружені. І навпаки - чим спокійніша нервова система, тим розслаблені м’язи - до них із мозку надходять порів­няно небагато збуджуючих імпульсів.

Механізм дії психом’язового тренування ґрунтується на використанні чотирьох основних компонентів, які входять до системи психофізіоологічних процесів, що постійно діють в організм людини.

Перший компонент - уміння гранично розслаблювати м’язи обличчя, шиї 5 рик, ніг, тулуба, тобто «вимикати» їх з напруження, знижуючи тонус, і таким чином зме­ншувати потік пропріоцептивних імпульсів, які йдуть від м’язів до нервової сис­теми, до головного мозку, Таке довільне «вимикання» м’язів помітно зменшує «бомбардування» головного мозку пропріоцептивними імпульсами з периферії, що сприяє заспокоєнню нервової системи.

Другий компонент - максимально яскраво, з граничною силою уявлення, але не напружуючись психічно, уявляти зміст формул самонавіювання. Наприклад промо­вляємо: «Мої руки повністю розслаблені... теплі... нерухомі...», в цей час у резу­льтаті тренування уявлення повинно виникати чітко виражене відчуття розслабле­ності, тепла та нерухомості рук. Так, образне уявлення розслаблених і теплих рук у жінок найчастіше асоціюються зі станом рук після тривалого прання у гарячій воді. Чоловікам вдається досягнути аналогічного результату, коли вони уявляють свої руки, наприклад, на пляжі під промінням сонця.

Третій компонент - уміння тримати напружену увагу на потрібному об’єкті, на­самперед на всьому організму і на його окремих ділянках. Так, якщо подумки промовляється формула: « Моє обличчя розслаблюється... », в цю мить нічого, окрім власного обличчя, не повинно перебувати у полі уявного бачення того, хто тре­нується. Вміння гранично сконцентрувати увагу на потрібному об’єкті використо­вується для вирішення суто навчальних або спортивних завдань: влучити у «де­сятку» під час стрільби і т. ін.

Четвертий компонент - вміння впливати на самого себе потрібними словами-фо­рмулами в момент, коли в клітинах головного мозку знижується рівень бадьо­рості. Слово при цьому та уявлення, що його супроводжують, в думках набува­ють граничної сили і можуть регулювати навіть такі вегетативні функції (напри­клад, діяльність серцево-судинної системи), які у звичайному бадьорому стані не підкоряються вольовим зусиллям.

Навантажуючи, напружуючи і розслабляючи, зігріваючи м’язи, готують їх до ро­боти. Якщо свідомо тільки розслабляти м’язи, потік імпульсів від них зменши­ться і нервова система почне заспокоюватися. Цей нескладний фізіологічний ме­ханізм і покладено в основу дії псим’язового тренування. Навчившись свідомо розслабляти м’язи, можна швидко і надійно знизити напруження своєї нерво­вої системи, тобто заспокоїти її.

Отже, релаксація (розслаблення ) м’язів має подвійне фізіологічне значення: по-пер­ше, як самостійний фактор, який зменшує емоційне напруження; по-друге, як за допоміжний фактор для перехідного стану від бадьорості до сну або навпаки, що важливо для самого проведення психом’язового тренування.

Однак потрібно пам’ятати: лише одного фізичного розслаблення м’язів не­достатньо. Щоб цей процес відбувся по-справжньому добре, необхідно суп­роводжувати його відповідними словами та пов’язаними з ними уявленнями. Так, коли необхідно розслабити м’язи рук, треба не тільки розслабити їх у міру своїх вже існуючих можливостей, але й подумки промовити: «Мої руки розслабляються ...», подумки уявити, «побачити», як м’язи рук стають гранично розслабленими, м’якими. Такий психічний супровід значно підви­щує фізичний ефект розслаблення м’язів, зарядки в цілому. Більшість лю­дей, які звикли виконувати ранкову гігієнічну гімнастику в звичайному її розумінні, як правило, майже не звертають уваги на цикл напруження-розслаблення м’язів у поєднанні з глибоким диханням, а тим більше на важ­ливість уявлень, самоконтролю.

Отже, систематичне чергування розслаблення і напруження м’язів у ранко­вій гігієнічній гімнастиці — використання фізіологічних механізмів для тренуван­ня рухомості основних нервових процесів : гальмування та збудження. Так, тренування має лікувальне, профілактичне та гігієнічне значення. Це важли­во для людей інертних, із загальмованою ініціативою, нерішучих, тривожно-недовірливих , схильних до тривалих переживань.

При заспокійливому психом’язовому тренуванні в результаті поступового і максимального розслаблення м’язів тулуба, словесних формул, уявлень швид­ко і м’яко знижується напруження усієї нервової системи.

Мобілізуючи психом’язове тренування спрямоване на активізацію усіх функцій організму, особливо волі та самодисципліни, на забезпечення успішного виконання поставлених завдань. Це досягається за рахунок вольового настрою, напруження м’язів, відповідних уявлень.

Займатися психом’язовим тренуванням можна в одному із трьох положень: 1) напівлежачи у м’якому кріслі з підголовником або підлокітником; 2) у позі «кучера» - сидячи на стільці, не спираючись на бильце, м’язи спини, стегон, рук розслаблені; 3) лежачи на спині - руки злегка зігнуті у ліктях, долонями униз, ноги розставлені на ширині плечей. Останнє положення найзручніше, але найлегше оволодіти навичками психічної саморегуляції у позі «кучера».

Перш ніж починати ранкову гігієнічну гімнастику у поєднанні з психофункціона­льним контролем, потрібно навчитися проводити психом’язове тренування. І хоч спочатку воно триватиме у два-три раза довше, траплятимуться помилки, треба настирливо продовжувати тренування і передусім оволодіти навичками засвоєння вихідної пози ,потім розслаблення м’язів, супроводжуючи цей процес словесними формулами та уявленнями.

2.2 Структура, зміст та методика проведення ранкової гігієнічної гімнастики у поєднанні із психофункціональним самоконтролем.

Ранкова зарядка у поєднанні з психофункціональним самоконтролем складається з трьох частин - підготовчої, основної та заключної. Особливо важливе для неї суворе спрямування змісту кожної частини. При цьому сам зміст ранкової гігіє­нічної гімнастики повинен максимально відповідати індивідуальним особливостям тих, хто займаються: віку, статі, рівню фізичного розвитку, стану здоров’я та ін. Ці особливості враховується в кожній частині ранкової гігієнічної гімнастики.

Підготовча частина 5-10 хв:

1) організація ранкової гігієнічної гімнастики;

2) здійснення самоконтролю, самооцінки загального психічного стану, формування необхідної установки;

3) розминка.

Основна частина 20 - 25хв:

1) виконання вправ та дій у певній послідовності відповідно із запланованим за­гальним навантаженням - згідно з графіком ранкової гігієнічної гімнастики. Заключна частина 3-5хв:

1) вправи у повільній ходьбі і глибокому диханні;

2) психом’язове тренування;

3) самооцінка і формування мобілізаційної готовності до інтенсивної трудової або навчальної діяльності.


Таблиця 1. Орієнтовний тижневий цикл ранкової гігієнічної гімнастики для юнаків та дівчат 16-18 років.

Дні тижня Основне спрямування варіантів ранкової гігієнічної гімнастики Місце проведення
Понеділок ВівторокСередаЧетверП’ятницяСубота Розвиток та удосконалення загальної витривалостіРозвиток та удосконалення швидкості та спритності. Емоційна підготовка.Розвиток та удосконалення сили та швидкісно-силової витривалості (гантелі, гімнастичні вправи на простих приладах)Те саме, що й у понеділок Те саме, що й у середуТе саме, що й у вівторок Парк. Кросова дистанція.Ігровий майданчикГімнастичний майданчик, місце у кім­наті

Організація комплексної ранкової гігієнічної гімнастики включає в себе наявність спеціального місця для проведення ранкової гігієнічної гімнастики, необхідного спорядження та інвентаря, типового тижневого графіка варіантів ранкової гігієнічної гімнастики (табл. 1.), таблиці самооцінки загального стану (табл. 2.).