ВСТУП
З цьго приводу вже чимало написано · сказано. Hе буду повторювати аргументи, а лише зазначу, що принцип под·лу влади для правовој держави не сл·д фетишизувати, що µдиним джерелом державној влади µ народ, а державн· органи виконують певн· функц·ј по зд·йсненню ц·µј влади, що суть питання полягаµ не т·льки у науково обгрунтованому розпод·л· цих функц·й, а, що не менш важливо, - у взаµмод·ј вс·х г·лок влади.
Характерно, що приб·чники президентськој республ·ки · концепц·ј под·лу влади часто посилаються на конституц·йний досв·д США. Але звернемось до американських авторитет·в. В·домий конституц·онал·ст професор Ч.Райз у в·снику "Програми сприяння парламентов· Украјни" (номер за 12 вересня 1995 р.) пише: "Под·л влади" µ не зовс·м точним терм·ном для опису американськој конституц·йној модел·. автори американськој конституц·ј насправд· створили форму державного правл·ння не з "под·лом влади", а радше з в·докремленими один в·д одного владними ·нститутами - президентом, законодавчим органом · судами, як· мають розмежован· компетенц·ј · розпод·лен· функц·ј... Кожна г·лка влади може вдаватися до певних д·й, але проведення ц·л·сној пол·тики вимагаµ сп·впрац· ·нших владних г·лок". "Чи призводить система, яка даµ конкретн· ·нституц·йн· повноваження президентов· · законодавчому органов·, до суперництва м·ж ними у виробленн· пол·тики?" - запитуµ Райз. ¶ в·дпов·даµ: "Так, призводить, але ж вона таки створюµ стимули, необх·дн· г·лкам влади для сп·впрац·"(9,14-15).
Творцям нашој новој Конституц·ј треба зважити на цей б·к справи. Покищо законодавча · виконавча г·лки влади змагаються ·з перем·нним усп·хом у накладенн· вето на в·дпов·дн· акти. Hа м·й погляд у нов·й Конституц·ј Украјни сл·д ч·тко вказати на необх·дн·сть взаµмод·ј р·зних г·лок влади. Hе менш важливо домогтися такој взаµмод·ј у реальн·й практиц·.
В структурно-орган·зац·йному план· правова держава пропонуµ належне розд·лення сфер д·яльност·, прац· · ч·ткого розпред·лення функц·й · компетенц·ј м·ж р·зними державними органами, тобто все те, що по давн·й юридичн·й традиц·ј називаµться концепц·µю "розд·лення влади".
Так само · в Украјн· мова повинна йти про розд·л сфер, сп·вроб·тництва · компетенц·ј м·ж трьома основними владами - законодавчој, виконавчој · судовој.
Кожна з цих влад в залежност· в·д своµј природи, характером функц·й · призначенням повинна зайняти своµ м·сце в загальн·й систем· державној орган·зованој влади · вести державн· справи в в·дпов·дних јм формах · межах, належними шляхами · засобами. Законодавча влада в концепц·ј правовој держави повинна виступати як орган, що виражаµ волю народу, як вищий представницький заклад. В·дпов·дно виконавча влада (уряд · в ц·лому вся виконавчо-розпорядча влада) повинна формуватися урядовими органами, бути п·дконтрольною · п·дзв·тною јм, д·яти на основ·, в межах закону. Судова влада повинна реал·зовуватися незалежними в·д вс·х ·нших влад судами на основ· правових закон·в.
Розпод·л влад включаµ в себе орган·зац·йно-правовий механ·зм јх взаµмод·ј, взаµмних здержок · противаг з ц·ллю утримання кожною з них својх повноважень · разом з тим забезпечення јј незалежност· в·д ·нших влад в тих же межах. В системн·й одиниц· розд·лених влад суверен·тет держави знаходить своµ найб·льш адекватне орган·зац·йне вт·лення (9,15-19).
Розпод·л влад - це резюме · показник розвитку права · держави, орган·зац·йний вираз правового характеру держави, необх·дна передумова для правовој законност· · режиму панування права. Без належного розпод·лу влад не може ·снувати правовој держави · правових закон·в.
1. ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ТЕОР¶± РОЗПОД¶ЛУ ВЛАД
Звернемся до паршопочатк·в розвитку теор·ј про под·л державној влади на законодавчу, виконавчу · судову.
В XIII глав· 5-ој книги "Про дух закон·в" Монтеск'µ пор·внюµ деспотичне правл·ння з звичаями дикун·в Лу·з·ани, котр·, бажаючи д·стати з дерева пл·д, зрубують дерево п·д самий кор·нь. Так д·µ · деспотичне правл·ння, само п·друбуючи крону, на котр·й воно тримаµться.
Феодально деспотичному режиму Монтеск'µ протиставляµ конституц·йно-монарх·чний або республ·канський режим · под·бно до Локка розвиваµ компром·сну теор·ю розпод·лу влад на законодавчу, виконавчу · судову, д·ючи ·золоьвано одна в·д одној. Монтеск'µ був впевнений, що, якщо монарх буде управляти не вм·шуючись в судов· функц·ј, а законодавч· органи будуть видавати т·льки закони, але не управляти крајною, вс· основн· прошарки феодального сусп·льства будуть задоволен·, зокрема буржуаз·я перестане бути ворогом аристократичној знат·. В цьому питанн· Монтеск'µ под·бно до Локка ор·µнтувався на так звану Славну революц·ю 1688-1689 рр. в Англ·ј, заснованому на класовому компром·с· м·ж буржуаз·µю · феодально-аристократичною владою. Про такий компром·с мр·яв Монтеск'µ · для Франц·ј. Сама по соб· теор·я розпод·лу влад в·д·гравала в часи Монтеск'µ в·дому прогресивну роль, тому що в як·йсь м·р· обмежувала судову · законодавчу владу монарха. Але по сут· вона страждала кор·нним недол·ком, так як фактично вела до знищення µдност· державној влади, робила виконавчу владу незалежною в·д законодавчих орган·в · по сут· справи безконтрольною, а законодавч· органи перетворювала в заклади, як· могли видавати закони але не мали права сл·дкувати за јх виконанням. М·ж окремими владами виникали конфл·кти. Теор·я розпод·лу влад - типовий зразок компром·су французького просв·тителя (5,84-86).
А зараз я хот·в би звернути увагу на ·стор·ю розвитку украјнськој конституц·ј, а саме на моменти, що передбачали роз-
под·л державној влади.
Розглянемо Конституц·ю Пилипа Орлика, прийняту 5 кв·тня 1710 року на Козацьк·й Рад· у м.Бендерах. Проанал·зувавши розд·л VI ц·µј Конституц·ј ми можемо побачити, що Пилип Орлик пропонуµ проводити державне управл·ння розмежувавши повноваження · об'µднавши вс· г·лки влади в µдиний державний механ·зм: "Якщо в незалежних державах дотримуються похвального · корисного для публ·чној р·вноваги порядку, а саме - · п·д час в·йни, · в умовах миру збирати приватн· й публ·чн· ради, обм·рковуючи сп·льне благо батьк·вщини, на яких · незалежн· володар· у присутност· Його Величност· не в·дмовлялися п·дкорити свою думку сп·льному р·шенню урядовц·в · радник·в, то чому ж в·льн·й нац·ј не дотримуватись такого ж прекрасного порядку?"(1,27-34). Дал· сл·дуµ, що перш·сть в крајн· належить Генеральн·й старшин·, як·й п·дпорядковуються Полковники, що за характером обов'язк·в прир·внюються до радник·в. Щодо законодавчого органу, то в·д кожного полку повинн· були бути обран· дек·лька знатних ветеран·в "досв·дчених · вельми заслужених муж·в", що повинн· були складати публ·чну раду. Ясновельможний Гетьман (так називаµ Пилип Орлик в Конституц·ј гетьмана Украјни) за Конституц·µю прир·внюµться до президента у республ·ц· з президентською формою правл·ння. Взаµмов·дносини в державному механ·зм· визначаються так: "Генеральн·й старшин·, Полковникам · Генеральним радникам належить давати поради тепер·шньому Ясновельможному Гатьману та його наступникам про ц·л·сн·сть батьк·вщини, про јј загальне благо · про вс· публ·чн· справи. Без јхнього попереднього р·шення · згоди, на власний розсуд (гетьмана) н·чого не повинне н· починатися, н· вир·шуватися, н· зд·йснюватися...". П·сля обрання гетьмана повинн· бути обран· три Генеральн· Ради (1,33-34).
Тепер перейдемо до розгляду Конституц·ј УHР (Статут про державний устр·й, права · в·льност· УHР), що була ухвалена Украјнською Центральною Радою 29 кв·тня 1918 року.
Перш за все потр·бно п·дкреслити, що це одна з найдемократичн·ших конституц·й того часу · одне з найважлив·ших джерел державотворення в Украјн·. Так· висок· досягнення правовој думки, як· були зроблен· в т· часи · за досить короткий терм·н, повинн· дати хороший приклад сучасним пол·тичним д·ячам, · навчити јх хоча б ·нколи вивчати ·стор·ю украјнського конституц·онал·зму, бо як св·дчать украјнськ· правов· пам'ятки, Украјна завжди прагнула до демократичних зм·н у державн·й, культурн·й,соц·ально-економ·чн·й сферах життя, · вже тод·, в 1918 роц· досягла б·льшого свого розвитку, ан·ж ми на сучасному етап·, маючи вже п'ять рок·в незалежност·.
Отже, за Конституц·µю УHР, а зокрема в статтях 22-25 ми можемо побачити, що державна влада в Украјнськ·й Hародн·й Республ·ц· походить в·д народу. Зд·йснюµться вона за принципом розпод·лу на законодавчу, виконавчу · судову. Верховним органом влади в Республ·ц· µ Всенародн· Збори, що безпосередньо зд·йснюють вищу законодавчу владу. Вони ж формують органи виконавчој · судовој влади. Вища виконавча влада належить Рад· Hародних М·н·стр·в. Арб·тром посеред цих двох влад µ Генеральний Суд УHР. ¶ що µ дуже важливо, стаття 63 говорить: "Судових вир·шень не можуть зм·нити н· законодатн·, н· адм·н·страц·йн· органи власти"(2,73-77).
Вт·лення принципу розпод·лу влад, як ми тепер переконуµмось, пов'язане з ломкою усталених стереотип·в, створенням принципово нових ·нструмент·в, яких у нас до цього часу не було. Hа завад· стоять об'µктивн· та суб'µктивн· фактори, головними з яких µ важкий тягар недавнього колон·ального минулого, в·дсутн·сть демократичних традиц·й у сфер· державного буд·вництва, пол·тичн·, соц·альн·, психолог·чн· стереотипи.
Зрозум·ло, що в систем· влади найб·льш вразливою · малоефективною µ виконавча влада, головним призначенням · основною функц·µю якој µ реал·зац·я прийнятих р·шень. Hав·ть хороший, досконалий закон н·чого не вартий, якщо в·н не виконуµться або виконуµться аби як.
Трудн·сть подвоюµться й тим, що форма правл·ння нин· т·сно зв'язана з орган·зац·µю верховној влади, яка склалася з час·в безрозд·льного панування Рад народних депутат·в. Принцип "одновладного правл·ння", у в·дпов·дност· з яким вся повнота влади належала Радам, обумовив особливост· · форми функц·онування системи представницьких орган·в, головним з яких було јх верховенство, принцип демократичного централ·зму, подв·йне п·дпорядкування виконавчих орган·в, панування вертикальних зв'язк·в тощо.