Особа, яка умисне не здійснила у встановленому порядку декларування доходів в іноземній валюті, які одержані нею в результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України і визнаються її валютною виручкою, вчинює злочин, передбачений ст, 207, Обов’язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення — територія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов’язково за межами України.
Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і у разі необхідності скоригований за допомогою механізму продовження терміну повернення виручки в іноземній валюті); 2) фактичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінностей (саме то-
му закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємства, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фактично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору); 3) недекларування у визначений законодавством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України.
Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того, як сплив відповідний термін, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207. Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством терміну її повернення, притягнення службових осіб підприємства — резидента або тих, хто здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, за ст. 207 виключається. За наявності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за кордоном доходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину, передбачений ст. 212.
Приховування виручки в іноземній валюті і наступне заволодіння нею службовою особою підприємства — резидента потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 207 і 191.
4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.
Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVIIОсобливої частини КК, про поняття господарської діяльності — коментар до ст. 202.
Доходи, одержані за межами України громадянином з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу в Україні, а тому за наявності ознак злочину, передбаченого ст. 212, така особа має нести відповідальність за умисне ухилення від сплати податків. При цьому, визначаючи розмір несплаченого прибуткового податку, слід враховувати механізм зарахування податків, сплачених за кордоном.
Дії службової особи комерційного банку, яка навмисно, за попередньою домовленістю з резидентом не передає у відповідні органи дані про перевищення конкретним суб’єктом термінів повернення в Україну виручки в іноземній валюті, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 207 як пособництво ухиленню від повернення виручки в іноземній валюті і, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, ст. ст. 364, 368).
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність умислу може підтверджуватись вчиненням, зокрема, таких дій: внесення у зовнішньоекономічний контракт змін і доповнень вже після митного оформлення товару і неповідомлення про це уповноваженого банку; доручення іноземному партнерові перерахувати виручку в іноземній валюті на банківські рахунки третіх осіб; участь в тій чи іншій формі керівника підприємства—резидента, його родичів або інших близьких осіб у діяльності іноземного партнера, який не виконав взяте на себе згідно з укладеним договором зобов’язання; ліквідація підприємства-резидента до виконання ним своїх фінансових зобов’язань перед державою.
Якщо в діях особи вбачаються всі ознаки розглядуваного складу злочину, і при цьому приховування виручки в іноземній валюті виступає як спосіб приховування або заниження об’єкта оподаткування, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 207 і 212. У разі, коли валютна виручка, будучи в принципі об’єктом оподаткування, відображається у бухгалтерському і податковому обліку підприємства, але водночас умисно не повертається в Україну у встановлений законодавством термін, вчинене слід кваліфікувати лише за ст. 207.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину ( ч. 2 ст. 207) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 207) — вчинення його в особливо великих розмірах.
Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до ст. 205, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 і коментар до неї. Поняття великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці до ст. 207.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р..
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств в редакції від 22травня 1997р. (ст. ст. 4, 7, 19).
Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23 грудня 1998 р.
Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за іїмежами від 18 червня 1994 р. Указ Президента України “Про інвестування майнових цінностей резидентів за межами України” від 13 вересня 1995 р. .
Указ Президента України Про заходи щодо недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей від 27 червня 1999р.
Розпорядження Президента України Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України від 21 лютого 2000 р.
Порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Затверджений постановою КМ № 882 від 28 грудня 1994р.
Тилові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті. Затверджені постановою КМ № 444 від 21 травня 1995 р.
Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Затверджене постановою КМ №229 від 19 лютого 1996р.
Постанова КМ і НБУ Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями № 1968 від 12 грудня 1998 р.
Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами. Затверджений постановою КМ № 1489 від 13 серпня 1999р.
Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за межами України. Затверджена наказом МФ № 207 від 25 гтууоня 1995р
Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 02.93 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Затверджене постановою Правління НБ від 4 липня 1997 р. № 212 (в редакції постанови Правління НБУ від 20 липня 1998 р. № 280).
Постанова Правління НБ “Про порядок обов’язкового продажу надходжень а іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб” № 349 від 4 вересня 1998р.
Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій, на здійснення інвестицій за кордон. Затверджена постановою Правління НБ від 16 березня 1999 р. № 122.
Інструкція про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затверджена постановою Правління НБ № 136 від 24 березня 1999 р.