господарських зв язків між національними економіками окремих країн або відповідними суб єктами (стр. 1 из 16)

Література

1. Киреев. Международная экономика.
2. Бураковський. Теорія міжнародної торгівлі.
3. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей.
4. Філіпенко, Рут. Міжнародна торгівля та інвестиції.
5. Мишель Пебро. Международные экономические, валютные и финансовые отношения.
6. МЭО/ под ред. Жукова.
7. МЕВ/ під ред. Філіпенко.

Лекція-1

Міжнародні економічні відносини в умовах ринкового господарства.

Міжнародні економічні відносини – це система господарських зв'язків між національними економіками окремих країн або відповідними суб'єктами господарювання.

МЕВ знаходять свій практичний вираз у:

- Обміні товарів і послуг

- Науково-технічних зв'язках

- Валютно-фінансових та кредитних зв'язках

- Інвестиційних зв'язках

- Інформаційних зв'язках

Основою міжнародних економічних відносин є міжнародний поділ праці.

Форми міжнародних економічних відносин:

1) міжнародна торгівля

2) міжнародний рух капіталу

3) міжнародний рух робочої сили

4) міжнародні науково-технічні зв'язки

5) міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини

6) міжнародні інформаційні зв'язки

Міжнародний поділ праці є найвищою формою поділу суспільної праці. Ця форма, що переросла межі національних економік і веде до спеціалізації окремих країн на виробництві тих чи інших видів продукції і до взаємного обміну цими товарами.

На сучасному етапі міжнародний поділ праці відображає з одного боку – рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку цих сил; з іншого боку – визначає процес глобалізації економічних зв'язків, формування об'єктивних основ інтернаціоналізації виробничих відносин.

Міжнародний поділ праці:

загальний

частковий

одиничний

Міжнародний поділ праці має такий пряв як:

- спеціалізація

- кооперація

Спеціалізація передбачає спеціалізацію окремих підприємств на виробництво товарів однієї галузі та спеціалізацію окремих вузлів, деталей.

Міжнародна спеціалізація та кооперація бувають:

• міжгалузева
• внутрішньогалузева

Міжнародна спеціалізація буває:

Предметна (випуск готової продукції)

По детальна/по вузлова (випуск вузлів, компонентів, деталей)

Технологічна (спеціалізація на окремих стадіях виробничого процесу)

МЕВ являються однією зі сфер ринкового господарства. Властивості:

1. В основі знаходиться МПП та міжнародний обмін товарами і послугами, інформацією тощо.
2. Суб'єкти МЕВ економічно відокремлені, а це об'єктивно веде до того, що МЕВ мають товарно-грошовий характер.
3. В МЕВ діють закони попиту і пропозиції, а також закони вільного ціноутворення, а ці закони є основою ринкового господарства.
4. Світові ринки, як і національні, характеризуються конкуренцією товарів та послуг між продавцями та покупцями.
5. Міжнародна торгівля веде до існування світових товарних ринків, на них здійснюються операції купівлі-продажі товарів і послуг і ці операції носять системний характер.
6. Існує світовий фінансовий ринок, функціонує міжнародна валютно-фінансова система.
7. МЕВ мають власну інфраструктуру, мають власні інститути, що займаються регулюванням МЕВ.

Суб'єктами сучасних МЕВ є:

1) міжнародні економічні організації

2) регіональні економічні організації

3) держава

4) ТНК, підприємства, фірми

Рівні здійснення МЕВ:

1. Міжнародний (мегарівень)
2. Регіональний (метарівень)
3. Державний (макрорівень)
4. Підприємства (мікрорівень)

Властивості МЕВ на сучасному етапі:

Зростання взаємозалежності між економіками країн

Інтернаціоналізація виробництва, обміну, споживання

Транс націоналізація

Глобалізація

Регіоналізація

В 1995 році темпи зростання міжнародної торгівлі складали 10%. В 1999 році обсяг світового експорту у міжнародній торгівлі наблизився до 6 трл. доларів. Зміни в структурі міжнародної торгівлі: на середину ХХ століття 50% готової продукції і 50% сировини експортувалось закордон, зараз – 70% готової продукції і 30% сировини. Під впливом НТР і на основі одиничного поділу праці збільшилась товарна номенклатура міжнародної торгівлі – 30 млн. товарів. А також мала місце інтелектуалізація міжнародної торгівлі. В експорті промислово-розвинутих країн зросла питома вага високотехнологічної продукції (22% - США, Швейцарія; 15% - Німеччина, Франція).

Збільшилась міжнародна торгівля послугами. Її питома вага 21% в світовому експорті товарів та послуг. В 1998 році експорт послуг склав 1 трл. 400 млрд. доларів США (1970 рік – 80 млрд. доларів). В США на послуги припадає 40% експорту послуг, у Великобританії – 46%.

68% світової торгівлі припадає на промислово розвинуті країни, 32% - на країни, що розвиваються, 5% - на країни з перехідною економікою, 17% - НІК. З цих 68% на США припадає 12%, на Західну Європу – 40-42%

Транснаціоналізація МЕВ – це посилення інтеграційних процесів під впливом глобальних операцій ТНК (близько 50 тис. штук).

В міжнародній торгівлі 1/3 припадає на ТНК; 2/3 ПЗІ – відбуваються за рахунок ТНК. В 1998 році обсяг ПЗІ приблизився до 800 млрд. доларів; в 1995 році – 350 млрд. доларів. На долю ТНК промислово розвинутих країн. 2/3 експорту ПРК припадає на ТНК.

В 1998 році в світі нараховувалося 60 000 ТНК. Вони мали 508 тис. закордонних підприємств. Найбільшими корпораціями в світі у 1998 році були:

General Electric – загальні активи становили 304 млрд. доларів, із них 97,4 млрд. доларів.

Ford Motors – 275 млрд. доларів, закордонні активи 72,5 млрд. доларів.

Royal Dutch Shell – сумарні активи 115 млрд. доларів, закордонні активи – 70 млрд.

Серед цієї сотні лише 2 належать країнам, що розвиваються: Daewoo та Petroleo de Venezuela.

Лекція-2

Класична теорія міжнародної торгівлі.

1. Меркантилізм як предтеча класичної теорії міжнародної торгівлі. Модель Девіда Х'юма.
2. Теорія абсолютних переваг Адама Сміта.
3. Нація в умовах автаркії.
4. Теорія порівняльних переваг Давіда Рікардо.

Міжнародна торгівля – це історично перша форма МЕВ. Теорія міжнародної торгівлі пояснює два питання: чому нації торгують між собою і який виграш вони мають.

Першою теорією, яка зробила великий крок в розвиток вчення про міжнародну торгівлю, був меркантилізм. Появі цієї теорії сприяли:

Великі Географічні відкриття, що привело до появи нових земель, колоній,

на нових землях було знайдено великі запаси золота;

на зміну феодальним відносинам в 17 столітті прийшли капіталістичні відносини.

В тих історичних умовах необхідна була теорія, яка б змогла пояснити можливість існування суспільства в умовах самозадоволення своїх потреб. Представники: Томас Ман, Уільям Петі, Жан Батіст Кольберт.

Постулати меркантилізму:

1. Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який на їх думку має лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшуватись лише за рахунок іншої держави.
2. Економічна система складається з 3-х секторів: виробничий сектор, сільськогосподарський сектор, колонії.
3. Вирішальну роль серед усіх верств суспільства відіграють торгівці.
4. Вирішальний фактор виробництва – праця (тобто меркантилісти були початківцями трудової теорії вартості).
5. Багатство країни визначається обсягом грошей (золото, дорогоцінні вироби), які вона має, таким чином кожна нація має проводити таку економічну політику, яка б сприяла накопиченню золота, срібла та інших дорогоцінних металів.

Для зміцнення своїх позицій держава повинна:

підтримувати постійно позитивний торговельний баланс, тому що експорт забезпечує надходження золота в країну, що в свою чергу збільшує виробництво та зайнятість;

регулювати зовнішню торгівлю з метою обмежувати імпорт та збільшувати експорт;

обмежувати експорт з країни сировини та дозволяти імпорт дефіцитної сировини з метою підтримання низьких цін на експортну продукцію;

заборонити колоніям мати власні торговельні відносини з іншими країнами окрім метрополії.