· країна піде шляхом реформ і досвід ВЕЗ і ТПР буде використовуватись;
· Верховна Рада не буде перешкоджати чи дуже часто вносити зміни в діяльність ВЕЗ і ТПР;
· рада з питань ВЕЗ і питань режиму інвестиційної діяльності не буде забюрократизованою і зможе забезпечити ефективне регулювання діяльності ВЕЗ й ТПР;
· вітчизняні та іноземні інвестори повірять у серйьозність і надійність цього наміру;
· шахтарі добровільно почнуть шукати роботу в ВЕЗ і ТПР, а значить відпаде необхідність у субсидіях.
Навіть якщо все відбудеться так як написано вище, до перших позитивних результатів в грошовому виразі пройдуть роки. Але сьогодні вже необхідно багато коштів для впровадження інвестиційного режиму.
За оцінками Гарвардського інституту міжнародного розвитку, максимальні збитки бюджету від введення ВЕЗ і ТПР в Донецькій області можуть скласти до 530 млн грн. в рік.
Враховуючи, що з внутрішніми і зовнішніми запозиченнями Україна має серйозні труднощі, виникає питання – де взяти кошти? Навіть якщо вдасться подолати усі перешкоди, створення ВЕЗ і ТПР може призвести до негативних наслідків. ВЕЗ і ТПР будуть знаходитись у привілейованому становищі в порівнянні з іншими областями. Вони залучають до себе інвестиційні проекти і створюють викривлену структуру ринку. Якщо в ВЕЗ і ТПР відбудеться економічне зростання, то в Верховній Раді і уряді почнеться лобіювання створення зони ТПР в інших регіонах. Необхідно буде швидко створювати умови, подібні ВЕЗ і ТПР в усій країні, або в нас буде два рівня – ті, що потрапили у ВЕЗ, та всі інші.
Негтивно ВЕЗ і ТПР можуть вплинути на райони, що знаходяться поруч: звідти почнеть відтік найбільш активної і ефективної частини населення і капіталу. Покращення умов окремих регіонів України за рахунок інших може призвести до загострення політичних протирічч між районами.