Для успішного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки особливо важливими є не тільки їхнє роздержавлення і приватизація, але й об'єднання капіталу і зусиль трудових колективів, спрямованих на підвищення його віддачі. На основі такої концентрації ресурсів і потужностей виробництв різного профілю можна буде маневрувати засобами, прискорити НТП, знизити витрати матеріальних і трудових ресурсів.
При приватизації підприємств харчопрому бажано було б відмовитися від принципу оцінки його об'єктів тільки по вартості ОПФ і оборотних фондів, оскільки від її не залежать їхня віддача і величина прибули. При акціонуванні майна підприємств доцільно виходити з потенційного прибутку, що вони приносять, зменшивши її на відсоток фактичного зносу ОПФ, що розраховується по нормах амортизації і фактичному терміну експлуатації.
Для прискорення процесів приватизації харчової промисловості доцільно реорганізувати великі і середні підприємства в акціонерні товариства, з вільним продажем акцій. При цьому на першому етапі варто заборонити держпідприємствам брати участь у придбанні акцій, а продавати їх тільки членам трудових колективів. Інакше такі підприємства за рахунок державних засобів скуплять значну частину акцій, що може привести до появи нових монополій. На другому етапі акції можна буде, за рішенням уряду, продавати підприємствам, кооперативам, своїм і іноземним громадянам, а також приватним фірмам.
Отже, в умовах України застосування методів "народної приватизації" довільно перспективно, оскільки в ряді підгалузей харчопрому є безліч підприємств, що уже чи збанкрутували знаходяться на грані банкрутства. Для практичного здійснення приватизації цих підприємств і їх виживання на першому етапі необхідної є продумана державна підтримка і прийняття відповідних законів.
Вісім способів приватизації
Центральне місце в державній приватизаційній програмі приділяється способам приватизації.
Програма передбачає 8 способів приватизації державного майна:
1. Викуп об'єктів малої приватизації – спосіб приватизації, при якому власником об'єкта стає товариство покупців, утворене його працівниками. Цей спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців.
2. Викуп державного майна підприємства з альтернативним планом приватизації, по якому власником об'єкта і його частини стає товариство покупців, утворене його працівниками відповідно до розробленого покупцями планом, що є альтернативним до плану, запропонованому комісією з приватизації.
3. Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає орендар, відповідно до договору оренди.
4. Продаж на аукціоні – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував у ході аукціону максимальну ціну.
5. Продаж за комерційним курсом – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта, чи при рівних умовах найбільшу суму.
6. Продаж за комерційним курсом – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував при фіксованих початкових цінах найвищу ціну.
7. Продаж по конкурсі з відстрочкою платежу – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що на конкурсній основі домігся права сплатити за придбання об'єкта з відстрочкою платежу на три роки, на умовах передоплати 30% його вартості.
8. Продаж акцій відкритих акціонерних товариств – спосіб приватизації, по якому власниками акцій, перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств, на конкурсній основі стають покупці, що запропонували найбільшу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.
Не теоретизуй, а приватизуй!
-Приватизацію необхідно починати з маленьких підприємств.
-Потрібно улаштувати життєвий порядок так, щоб у суспільстві було якнайбільше власників, але стежити, щоб акціонерів, що володіють одним підприємством, було не дуже багато. Інакше річні збори акціонерів перетворяться в базар і стануть некерованими.
-Сама серйозна група інтересів ( працівники підприємства, що приватизується. Вони стривожені своїм майбутнім. Їм необхідно дати можливість стати співвласниками фірми.
-Державне підприємство, що працює погано, можна продати приватному підприємству, бажано акціонерному.
-Ще не було такого, щоб за державну власність, що приватизується, призначили дійсну ціну. Ті, хто оцінює, можуть бути фахівцями найвищої кваліфікації, але найкращий порадник ( сам покупець. Він і скаже яку суму готовий вкласти в справу. Занадто дорого не купить ніхто, при занадто дешевому продажі з'явиться багато претендентів, почнуться скандали. Краще, якщо претенденти з'ясують відносини між собою на основі фінансових можливостей.
-Немає ніякого сенсу повертати власність її колишнім власникам. Це тільки загальмує весь процес. Колишнім власникам можна запропонувати визначену компенсацію в майбутньому, коли справи підприємства налагодяться, але і те з умовою, що сам власник протягом визначеного терміну оголосить про свої претензії.
Інтерв'ю з Юрієм Єхануровим
На засіданні 3 березня Верховна Рада України затвердив список підприємств, що не підлягають приватизації в 1995 році. Відповідно до формули постанови Верховної Ради від 29 липня 1994 року, як тільки постанова про цей список буде підписано, мораторій на висновок актів купівлі-продажу знімається. А коли так, то приватизаційні процеси охоплять величезний сектор підприємств, що уже давно чекають цього рішення. Самого списку у Фонді держмайна ми ще не маємо, але відомо, що приватизації в нинішньому році не підлягають близько 6 тисяч підприємств.
“Сірий Вівторок” української приватизації
Практичний хід приватизації в 1994 році в Україні можна умовно розділити на два етапи, вододілом яких було прийняття постанови Верховної Ради “Про удосконалювання механізму приватизації в Україні і посиленні контролю за її проведенням” від 29 липня 1994 року. У першому півріччі приватизаційні процеси здійснювалися більш динамічно, чим у 1993 році і другій половині звітного року. В другому півріччі обсяги приватизації значно скоротилися: у порівнянні з першим півріччям кількість приватизованих підприємств зменшилося в 1,5 рази.
За станом на 1 січня 1995 року за 1994 рік приватизовано 7967 об'єктів. Основними способами приватизації в 1994 році були викуп і оренда з викупом, якими приватизовано відповідно 39,7 і 36,3% всіх об'єктів. Продаж об'єктів по некомерційному конкурсі склала 2,2%, по комерційному – 2,5%, на аукціоні – 5,0%.
За станом на 1 січня 1995 року приватизаційні майнові рахунки відкрили 8,3 млн. Людина, чи 16% від загальної чисельності населення України.
Центр післяприватизаційної підтримки
Центр післяприватизаційної підтримки (ЦПП) підприємств України Був створений згідно з наказом по Фонду держмайна України від 24 лютого 1995 року. По великому рахунку така підтримка ¾ не тільки консультаційна, але і фінансова, ¾ напевно знадобиться і уже приватизованим підприємствам, і 8 тисячам, призначеним до приватизації в 1995 році. Багато хто з них випробують труднощі у своєму розвитку внаслідок несприятливості загальної економічної ситуації, а деяким просто не вистачає знань для обрання вірного орієнтира в перехідний до ринку період.
Інформація про хід приватизації підприємств державної власності по Дніпропетровській області
Відповідно до Указу Президента України від 19.02.94 р. №56 в області створена єдина система органів приватизації. У містах і районах засновані представництва Фонду держмайна України, що будуть здійснювати реформування підприємств комунальної власності.