Привертає увагу зовнішній вигляд хворого: гіперемія та одутлість обличчя, блискучі очі, ін’єкція кон’юнктив. У перші дні хвороби на слизовій оболонці м’якого піднебіння, дужок, задньої стінки глотки виявляють яскраву розлиту гіперемію, так звану зернистість (збільшені лімфатичні фолікули).
Діагностика грипу, незважаючи на зовнішню простоту - складна проблема. Певне значення має загальний аналіз крові. У першу добу може виявлятися незначний лейкоцитоз, який вже з другої доби хвороби зменшується до лейкопенії, у формулі в цей період буде виявлятися паличкоядерне зрушення, відносний лімфоцитоз, ШЗЕ в нормі.
З метою специфічної діагностики в ранні строки застосовується реакція імунофлюоресценції (РІФ), (перевага її перш за все у швидкості - результат одержують через 2-3 години після взяття матеріалу), ретроспективний метод - серологічні дослідження в парних сироватках у динаміці. Вірусологічне дослідження є найбільш тривалим, трудомістким і дорогим методом, тому застосовується лише в епідеміологічній практиці. Не отримав значного поширення і метод імуноферментного аналізу.
Проте навіть найпростіші методи специфічної діагностики грипу (РІФ) для нас недосяжні. Повноцінне використання діагностикумів вимагає постановки одночасно 30-50 досліджень. При тій мізерній кількості хворих із респіраторними вірусними інфекціями, які потрапляють до стаціонару, це стає неможливим. Серологічні дослідження проводяться лише в стаціонарі, далеко не завжди їх можна використати. Виділення вірусу - надзвичайно корисний метод, проте виділення в кількох випадках вірусу грипу зовсім не свідчить, що й інші сотні і навіть тисячі випадків є також грипом. Тим більше, що варто офіційно оголосити епідемію грипу, як усі інші діагнози, крім нього, зникають. При відсутності ефективних методів специфічної експрес-діагностики залишається лише клінічний підхід, який вимагає знання цієї патології.
Тому надзвичайно важливо розрізняти такі терміни, як «грип», «гостре респіраторне захворювання (ГРЗ)», «гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВІ)». Термін «ГРВІ» свідчить про те, що захворювання викликане негрипозними вірусами. До нинішнього часу відома значна кількість збудників (більше 180 типів), які належать до 7 різних нозологічних груп вірусної природи (парагрип, адено-, РС-, пікорна-, корона-, рео- та цитомегаловірусна групи), тісно пов’язаних із захворюваннями респіраторного тракту людини. Термін «ГРЗ» повинен застосовуватися для бактерійних уражень верхніх дихальних шляхів (легіонельозної, мікоплазмової, хламідійної етіології тощо), яких налічуються десятки. Адже встановлення певного діагнозу припускає призначення необхідного лікування, яке може суттєво різнитися залежно від етіології захворюваня. Крім того, на відміну від грипу, для цих груп захворювань немає засобів специфічної профілактики.
Найпоширеніші ГРВІ мають клінічні особливості, які дозволяють відрізняти їх від грипу. Так, для парагрипу найхарактерніше ураження гортані, а також відсутність значної інтоксикації, для аденовірусної інфекції - «односторонній» кон’юнктивіт у поєднанні з поліаденопатією, ринофаринготонзилітом на тлі помірної інтоксикації, прояви бронхіту з ринореєю на тлі помірної інтоксикації при респіраторно-синцитійній інфекції. Подібні клінічні особливості можна виділити і для деяких інших ГРВІ та ГРЗ. Тобто, у період сезонного підвищення захворюваності на ГРВІ не слід спекулювати діагнозом «грип». Гіпердіагностика не менш шкідлива, ніж гіподіагностика.
Лікування хворих на середньотяжкий та легкий грип проводять дома. Госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом грипу, а також за епідеміологічними показаннями. За наявності у хворого хоча б однієї з таких ознак, як гіпертермія (40-41°С), менінгеальний синдром, блювання, судоми, задишка, цианоз, аритмія, геморагічний синдром та гіпотензія він підлягає безумовній госпіталізації. Поява хворих на грип у соматичних стаціонарах не повинна бути приводом для їх переводу в інфекційні відділення. У кожному стаціонарі вже на початку епідемічного періоду слід організувати ізолятори.
Якщо діагноз грипу не викликає сумнівів, етіотропним лікуванням у перші 2 доби хвороби може бути призначення Ремантадину. Однак слід пам’ятати, що препарат впливає лише на вірус типу А. В перші дні захворювання можливе застосування стимуляторів інтерфероноутворення типу дибазолу, аміксину тощо, а також рекомбінантного a-інтерферону, особливо при тяжкому перебігові. Активним є Рибавірин, який застосовують в аерозолях. Застосування протигрипозного імуноглобуліну, на нашу думку, повинне бути обмеженим: неможливість зараження НСV-інфекцією, відповідність антитіл епідемічному штаму зовсім не гарантується.
Цілком невиправдане прагнення будь-що знизити температуру тіла. Гарячка є однією з найважливіших неспецифічних захисних реакцій організму, стимулятором ендогенного інтерфероноутворення. Систематичне застосування жарознижуючих засобів сприяє продовженню тривалості захворювання, збільшує ймовірність розвитку ускладнень. У осіб похилого віку при гарячці, вищій 39-40°С, можливе застосування мефенамової кислоти, амізону, які також стимулюють інтерфероноутворення, парацетамолу з кофеїном. Слід нагадувати деяким пацієнтам про значне посилення токсичності парацетамолу при одночасному вживанні алкоголю. З багатьох причин небажаним є застосування ацетилсаліцилової кислоти. Значно ліпше користуватися фізичними методами зниження температури тіла (обтирання шкіри 0,5% розчином оцту) в поєднанні з уживанням великих об’ємів рідини (2,5-3,5 л) та потогінними засобами (настій квіток липи, чай з калиною, малиною, лимоном). У перші 2-3 доби повинна переважати кисла рекція напоїв, з 4 доби - лужна. З перших днів традиційно застосовують гірчичники, аскорутин у звичайних дозах, антигістамінні засоби, метилурацил.
Після 3 доби хвороби призначають відхаркуючі засоби - від Мукалтину, бромгексину до ацетилцистеїну. В цей період, зважаючи на нестерпний біль у грудях, який виникає внаслідок нападів кашлю, ефективними є парові лужні інгаляції.
Призначення антибіотиків при грипі неефективне, а іноді навіть шкідливе, зважаючи на імунодепресивну дію багатьох із них. Показаннями для їх застосування є:
o наявність хронічного вогнища інфекції;
o тривалість гарячки довше 5 діб зі збереженням значної інтоксикації;
o поява ознак приєднання вторинної інфекції;
o наявність первинного або вторинного імунодефіциту, цукровий діабет.
В умовах стацінару може застосовуватися внутрішньовенна дезінтоксиційна терапія, протинабрякове лікування, інгібітори протеаз внутрішньовенно та інгаляційно.
Неспецифічна сезонна профілактика складається з низки засобів та методів підвищення резистентності організму до дії не лише збудників грипу, а й інших ГРВІ та ГРЗ. Рекомендуються загартовування, загальнозміцнюючі та тонізуючі препарати (екстракт елеутерококу, женьшеню тощо), препарати більш вираженої імуномодулюючої дії (екстракт ехінацеї). Із профілактичною метою можливе застосування препаратів типу аміксину.
Безліч питань викликає специфічна профілактика. Надзвичайно багато пишуть про ефективність щеплень. Ось і зараз, задовго до можливого початку епідемії, на багатьох телевізійних каналах рекламуються вакцини проти грипу (чому в нашій країні дозволяється реклама лікарських препаратів у ЗМІ - абсолютно незрозуміло, але це тема окремої розмови). Так, вони ефективні, але в потрібний час та в необхідному об’ємі. Для повноцінної специфічної профілактики потрібно заздалегідь знати, який тип та серотип вірусу викличе епідемію в наступному сезоні (такі прогнози далеко не завжди справджуються) та чи буде епідемія взагалі, а також розпочати її за 2 місяці до можливого епідемічного ускладнення. Тому ажиотаж навколо сезонного підвищення захворюваності на грип (а це часто не грип, а ГРВІ та ГРЗ) найвигідніший фармакологічним компаніям, які пропонують протигрипозні вакцини і часто самі стимулюють цей ажиотаж. Щеплення під час епідемії практично не впливають на захворюваність грипом, адже вони призведуть до розвитку захисного титру антитіл вже по закінченню епідемії, а можливість зараження в найближчі після щеплення терміни може спричинити тяжкий перебіг грипу у зв’язку із сенсибілізацією організму. Такі речі у нас трапляються часто. Не слід забувати про те, що й інші респіраторні віруси здатні викликати (і викликають!) епідемічні спалахи (парагрип, аденовірусна інфекція). Існує велика проблема диференціювання грипу та інших ГРВІ, про які ми вже говорили вище, тому практикується спільна реєстрація грипу з ГРВІ та ГРЗ, при яких специфічна профілактика відсутня.
І все ж щеплення потрібні. Ним повинні підлягати перш за все особи з підвищеним ризиком розвитку ускладнень, наявністю хронічних захворювань дихальної системи, гемобластозами, цукровим діабетом, деякими іншими хворобами та бажаючі, які не мають протипоказань.
Не варто пояснювати зменшення захворюваності на грип лише ефективністю щеплень. Та й про яку ефективність у протидії «епідемії» може йти мова, якщо в минулому сезоні в Україні щеплено проти грипу трохи більше 400 тис. осіб, що становить менше 1% населення! На нашу думку, в першу чергу спрацювало (у всякому разі, у м. Києві) відокремлення дітей і підлітків (припинення занять у школах та перенесення терміну канікул), що дозволило суттєво зменшити захворюваність на ГРВІ.
Таким чином, і діагностика, і лікування, і профілактика грипу має безліч проблем. Чи буде в нинішньому сезоні епідемія грипу? Поки що прогнозування епідемії останніми роками не збувалися. Важко сказати, що буде за 1-2 місяці, але поки що в клініці інфекційних хвороб НМУ практично відсутні хворі навіть на ГРВІ, не кажучи вже про грип, хоч сезон підвищеної захворюваності на гостру респіраторну вірусну патологію наближається до середини.