Ключовим моментом в опитуванні має бути з'ясування наявності так званого синдрому малих ознак злоякісної пухлини, синдрому дискомфорту. Останній зустрічається, наприклад, при раку шлунка в 70—80 % хворих. Це втрата інтересу до всього, байдужість, апатія; зміни самопочуття;
сонливість, слабкість, стомлюваність; стійке зниження або відсутність апетиту, відраза до їжі; прогресуюче схуднення; явища дискомфорту з боку ураженого органа; кашель, втрата відчуття задоволення від фізіологічного акту тощо. Для таких хворих характерним є безперервне наростання симптомів.
Порушення функцій органів проявляється типовими скаргами: постійним, як правило, сухим, кашлем (рак легенів), осиплим голосом (рак гортані, легенів), утрудненим ковтанням (рак стравоходу, кардіального відділу шлунка), непрохідністю (рак кишок).
Систематична поява патологічних виділень, у першу чергу з домішками крові, часто є патогномонічною ознакою злоякісних пухлин: легенів — кров у мокротинні; нирки, сечового міхура — мікро-, макрогематурія; кишок — кров у калі.
Усе це має насторожити лікаря для більш детального обстеження хворого.
Обстежуючи дітей, спочатку збирають віддалений анамнез. З'ясовують вік батьків, професійні шкідливості, що діяли на них до зачаття цієї дитини, в період вагітності; наявність викиднів; чи немає в дітей даної сім'ї вад розвитку; осіб, які хворіли на злоякісні пухлини. Потім слід з'ясувати теперішні скарги і на початок захворювання. Відомо також, що багато ознак з'являються поволі і на них батьки могли не звертати увагу. Інколи вони пригадують, що декілька тижнів (місяців) тому змінилася поведінка дитини: вона стала роздратованою, вередливою, плаксивою, перестала цікавитись іграшками, грати в улюблені забави, школяр нехотя почав виконувати завдання, які раніше робив із задоволенням; з'явилася безпричинна стомлюваність, дитина прагне прилягти відпочити, в неї знизився апетит, з'явилися диспептичні явища. Різні пояснення в батьків знаходяться і в разі схуднення дитини, закрепів, болю в животі, кінцівках, підвищеної температури тіла. Нарешті з'являється і наростає блідість шкіри, що змушує батьків дитини звернутися до лікаря. Сукупність цих різною мірою виражених ознак, які нерідко зустрічаються при багатьох захворюваннях, але завжди супроводжують злоякісні пухлини, і складає так званий пухлинний симптомокомплекс. Завдання лікаря — не залишити без уваги такі не-з'ясовані скарги та симптоми і дати їм правильне пояснення, знайти причину цих явищ. І доки це не буде зроблено, онкологічне насторожений лікар не має морального права виключити наявність злоякісної пухлини в такої дитини.
Для діагностики пухлин має значення також анамнез життя. Важливо з'ясувати професійні шкідливості, оскільки відомий професійний рак: шкіри—в рентгенологів, легенів — у шахтарів, сечового міхура — в робітників анілінової промисловості тощо. Потрібно також з'ясувати спадковість. Відомі сім'ї, де злоякісні пухлини зустрічаються в декількох поколіннях. Необхідно знати про шкідливі звички хворого (в першу чергу паління), тривале вживання гарячої страви; про хронічні захворювання (тло).
"Таким чином, вірно зібраний анамнез дає підставу приблизно визначити характер і локалізацію процесу і проводити обстеження більш цілеспрямовано.
Об'єктивне обстеження. Огляд хворого може дати багато. Відомо, що онкологічні хворі худі, бліді, із землистим, інколи жовтяничним відтінком шкіри. Це є більш характерним для запущених пухлин травного тракту. Такий вигляд буває і в разі невеликих, операбельних, але з ускладненнями, пухлин (вторинна анемія після повторних кровотеч, непрохідність тощо). Тому заздалегідь вважати хворих у подібному стані неоперабельними — це груба помилка. І навпаки, чимало хворих із вкрай запущеною хворобою мають вигляд здорової людини.
Уже під час огляду інколи можна поставити діагноз. Так, невеликий, як правило, на шкірі обличчя, білуватий вузлик з виразкою в центрі — базаліома (базальноклітинний рак); тріщини, кровоточивість, мокнуття, поява вузла на невусі — при меланобластомі; досить характерні блідість і крововиливи на шкірі — при лейкозі; крововиливи довкола очей, вузли в ділянках лоба або волосистої частини голови — при нейробластомі (в дітей); деформована вузлами шия — при лімфомі; симптом так званої лимонної шкіри — над раковою молочною залозою; кульгання, стовщення і деформація кінцівки, обмеження рухів у суглобі — при пухлинах кістки, м'яких тканин;
деформований живіт або крижово-куприкова ділянка — при пухлинах черевної порожнини або заочеревинного простору, малого таза тощо. Крім того, нерідко звертає на себе увагу значно виражена сітка кровоносних судин, пастозність, набряк ділянки тіла, кінцівки, чого ніколи не буває в нормі.
Надзвичайно важливе значення має пальпація. Пальпують ніжно, кінчиками пальців, не травмуючи пухлину. Потрібно пам'ятати, що груба пальпація сприяє потраплянню елементів пухлини в лімфу і кров, тобто збільшує ризик метастазування. Пальпацію необхідно проводити планомірно. Погладжуючи голову дитини, щоб заспокоїти її, з'ясовують, чи немає вузлів. Потім вивчають стан щитоподібної залози. З особливою увагою необхідно визначати стан лімфовузлів усіх ділянок, доступних для пальпації, і, зокрема, типові зони регіонарної течії лімфи (для нижніх кінцівок, прямої кишки — пахові, здухвинні вузли; для верхніх кінцівок — ліктьові, пахвинні, шийні; для молочної залози — пахвинні, підключичні і надключичні;
для голови — підщелепні, шийні). Особливо уважно слід пропальпувати ділянку в куті між ключицею і киваючим м'язом зліва — типова локалізація досить частого метастазування пухлин черевної та грудної порожнин, молочної залози (метастаз Вірхова — щільний круглий вузол різних розмірів). Його виявлення свідчить про IV стадію процесу. Лімфовузли уражені метастазами, збільшені, щільні, безболісні, з чіткими контурами, як правило, округлі, інколи спаяні між собою в конгломерати.
Обов'язковим компонентом профілактичних оглядів, а тим більше за наявності пухлини будь-якої локалізації, має бути пальпація живота. Вона є найпростішим, але дуже важливим щодо інформативності методом. Пропальпувати живіт можна в кожного, навіть у дитини, яка плаче, використовуючи паузи вдиху. Найголовніше — це виключити наявність асциту і з'ясувати стан печінки, в якій дуже часто локалізуються метастази. Уражена метастазами печінка збільшена, щільна, бугриста, з округленим краєм. Щільний пупок свідчить про наявність метастазу. У дітей, крім печінки і селезінки, обов'язково необхідно пропальпувати ділянки нирок і па-равертебральну зону — найчастіші локалізації нефробластоми і нейробластоми. У дітей у разі сумнівних результатів доцільно пропальпувати живіт під наркозом і навіть в умовах релаксації. У період апное (3—4 хв) проводять штучну вентиляцію легенів за допомогою маски наркозного апарата і одночасно пальпацію всіх ділянок живота і заочеревинного простору. Крім того, якщо необхідно, виконують різні маніпуляції (пункції, катетеризації тощо). Спостерігають за дитиною до повного відновлення самостійного дихання.
У разі підозри на пухлину черевної порожнини, таза обов'язковим і незамінним є бімануальне пальцьове (через черевну стінку і пряму кишку) дослідження. При цьому можна знайти збільшений яєчник (метастаз Крукенберга) або вузол-інфільтрат ділянки міхурово-прямокишкової очеревини (метастаз Шніцлера), найчастіше ракової пухлини шлунка. У всіх жінок, незалежно від локалізації пухлини, проводять гінекологічне дослідження.
Пальпація нерідко дає змогу визначити розміри, форму, поверхню, консистенцію, болючість, відношення до сусідніх тканин та рухомість пухлини. Ці ознаки залежать від природи пухлини, її локалізації, стадії процесу. Необхідно підкреслити таке. Симптом "рухомість пухлини" прийнято вважати вирішальним у визначенні її природи: рухома пухлина — ознака доброякісності, і навпаки. Але це не завжди так. Злоякісні пухлини внутрішніх органів порівняно тривалий час рухомі, а нерухомість свідчить про спаяність, або зрощення, пухлини з суміжними тканинами та органами. Пухлини заочеревинного простору, порожнини таза (доброякісні і злоякісні), як правило, нерухомі. Але хворі з такою патологією, за рідкісним винятком, операбельні. Відмовити їм в операції на підставі симптому "нерухомості пухлини" — це тактична лікарська помилка. Тому потрібна досить обережна і вірна інтерпретація названого симптому.
Перкусію та аускультацію проводять за загальноприйнятою методикою.
Для уточнення діагнозу (його верифікації і визначення меж поширення процесу) застосовується низка методик обстеження.
Лабораторні дослідження (клінічний, біохімічний, імунологічний, гематологічний аналізи крові; клінічні аналізи сечі, мокротиння, калу, шлункового соку, ліквора; вивчення маркерів пухлин, ферментні дослідження).
Морфологічна діагностика (цитологічні і патогістологічні дослідження) з використанням пункційної (голкою), інцизійної (шматочок із пухлини), ексцизійної (видаляється вся підозріла ділянка, наприклад, сектор молочної залози) біопсії, а також трепанобіопсії (трепаном), щипцевої біопсії (щипчиками), кюретажу (при вишкрібанні).