· приватні машини;
· мотоцикли;
· вантажний транспорт.
Деякі страховики використовують одну з форм страхового поліса для страхового відшкодування по всіх перерахованих вище видах автотранспорту, в той час як інші страховики модифікують стандартні формулювання для того, щоб врахувати особливі випадки. Деякі страховики використовують окремі форми полісів для кожного виду автотранспортних засобів.
Загальним для полісів страхування автотранспортних засобів є врахування трьох факторів:
1) особи, яким дозволяється керувати транспортними засобами;
2) завдання, з яким використовується автотранспорт;
3) види ризиків, що підлягають страхуванню.
В договорі страхування завжди є умова, що встановлює, хто може водити транспортний засіб за умовою договору страхування. За такою умовою, водити машину має право тільки власник поліса чи він і його дружина, чи власник поліса і поіменно названі водії чи інша особа, що має дозвіл власника поліса.
Власник поліса може керувати автомобілем іншої особи по своєму страховому полісу, якщо йому не належить страхове відшкодування за полісом цієї іншої особи. Але таке доповнення не завжди розповсюджується на молодих власників полісів і не вписується в поліси, видані на ім`я фірми, а також в поліси страхування вантажних автомобілів.
Більшість полісів страхування автотранспорту розрахована на пред`явника. Наприклад, страхування мотоцикліста не залежить від того, чиїм мотоциклом він керує -- своїм власним чи іншої особи, і сплачується повне страхове відшкодування, якщо потужність двигуна не перевищує вказаний ліміт.
В Україні такі умови страхування не практикуються і поліси страхування на пред`явника не видаються – тільки конкретному страхувальнику на певний транспортний засіб.
Дуже важливою при визначенні фактора ризику є мета використання транспортного засобу.
Частота використання зросте, якщо транспортний засіб призначений для завдань бізнесу, а не використовується тільки для особистих цілей, і частота використання буде залежати від того, в якій сфері бізнесу задіяний автотранспорт. Автотранспорт, що використовується в комерційних цілях, буде мати пробіг біля 100 000 км в рік (в порівнянні з приватним автотранспортом, що має пробіг в середньому 10 000- 15 000 км в рік на кожного водія), а орендовані транспортні засоби, такі як таксі, можуть мати пробіг і вище. Враховується також те, що в деяких випадках автотранспорт, що використовується, зазнає більшої небезпеки, ніж в інших.
Для ризиків, пов`язаних з особистим автотранспортом, існують три чи чотири стандартні умови, що пропонуються більшістю страховиків. Найбільш коротке формулювання умов та найбільш дешева форма страхового поліса допускає водіння тільки для громадських, домашніх і розважальних потреб, забороняючи використання транспортного засобу з метою бізнесу. Але деякі поліси допускають також використання страхувальником транспортного засобу для власних ділових потреб, так як більшість людей використовують свої транспортні засоби з метою бізнесу, принаймні зрідка.
Якщо поліс дозволяє іншим особам, крім власника поліса, використовувати транспортний засіб з метою бізнесу (наприклад, службовцям чи партнерам однієї фірми), страхова премія буде вищою, а у випадку використання транспортного засобу з комерційною метою – ще вище.
Українські страховики не враховують той фактор, з якою метою використовується транспортний засіб, як це роблять західні страховики.
За рубежем визначаються такі види ризиків, що підлягають страхуванню:
1) страхування ризику третьої сторони;
2) страхування ризику третьої сторони від пожежі чи крадіжки;
3) комбіноване страхування.
Під страхуванням ризику третьої сторони мається на увазі зобов`язання про відшкодування збитків відносно зобов`язань, що приймаються безпосередньо в зв`язку з страхованим видом транспорту. Зобов`язання звичайно пов`язане з фактом водіння транспортного засобу, але основна умова страхування достатньо всеоб`ємна, щоб включити інші види нещасних випадків за участю транспортних засобів, тобто таких, що можуть статись, коли транспортний засіб паркується в небезпечному положенні, чи під час розвантаження і завантаження, чи в будь-якому випадку, коли недбалість страхувальника, пов`язана з транспортним засобом, чинить шкоду іншій особі. Це найбільш проста й дешева форма покриття ризику. Ця форма страхування виходить за рамки чистих вимог, що лежать в основі законодавства, але не забезпечує страхової компенсації в разі виходу з ладу транспортного засобу.
Страхування ризику на користь третьої особи у випадку пожежі чи крадіжки забезпечує таке ж відшкодування, як і просте страхування ризику третьої сторони з доданням умови про деяке обмежене відшкодування збитків у випадку пошкодження транспортного засобу. Додаткові страхові ризики, як правило, включають збитки чи пошкодження, отримані в результаті пожежі (в тому числі самозаймання), блискавки, вибуху та угону чи спроби угону транспортного засобу.
Комбіноване страхування автотранспорту забезпечує страхування ризику третьої сторони, описане вище з урахуванням покриття всіх страхових ризиків по самому транспортному засобу. Основним аспектом є те, що страхове відшкодування виплачується у випадку зіткнення чи пошкодження нарівні зі страховим відшкодуванням у випадку пожежі чи угону автотранспорту. Інші види нещасних випадків, такі як зловмисна поломка, чи пошкодження, заподіяне погодними умовами, також включаються до угоди страхування.
Усі страховики виключають природну спрацьованість, витрати на ремонт механічних пошкоджень та зіпсовані шини від використання транспортного засобу на дорозі, розглядаючи все це як частину звичайних витрат на обслуговування транспортного засобу. Але передбачається відшкодування витрат за транспортування машини і пасажирів до місця призначення чи гаражу для ремонту за вказаною адресою.
У випадку, якщо механічні пошкодження чи прокол шини стають причиною аварії, страховики несуть відповідальність за будь-яке наступне пошкодження, що станеться, при умові, що страхувальник постійно підтримував транспортний засіб у стані, придатному для використання на дорогах, як того і вимагають умови всіх страхових полісів.
Страхування автотранспорту передбачає деяке відшкодування витрат на захист страхувальників по звинуваченню в суді. (Страхове відшкодування обмежується лише витратами на правове представництво і не розповсюджується на будь-які штрафи, які належить сплатити). Деякі страховики покривають збитки страхувальника в зв`язку з неможливістю використання транспортного засобу в справах бізнесу.
Часто при укладанні договорів комбінованого страхування обов`язковою умовою є ексцедент збитку (франшиза), за якою страхувальник зобов`язаний частину збитку відшкодувати сам. Мета ексцеденту збитків подвійна. По-перше, сприяти тому, щоб водій був обережніший під час їзди, усвідомлюючи, що частину витрат за будь-яке пошкодження йому доведеться відшкодовувати самому. По-друге, ексцедент збитків стримує власників полісів від пред`явлення претензій з незначних приводів. Витрати на обробку претензій такі, що якщо дрібні претензії стримуються ексцедентом, то збереження на цьому можуть бути передані власникам полісів у вигляді більш низьких страхових премій.
Поліси по страхуванню мотоциклів та вантажного автотранспорту мають умову ексцеденту збитку майже в кожному випадку. При страхуванні особистого автотранспорту ексцедент розповсюджується тільки на молодих та недосвідчених водіїв.
Комбіновані поліси страхування особистого автотранспорту звичайно включають деякі допоміжні виплати. Звичайно, вони включають скромну суму відшкодування збитків пасажирам, які отримують травму в результаті аварії (а також невелику суму для відшкодування витрат на лікування), і невелику суму на відшкодування зіпсованих особистих речей.
При укладанні договорів страхування страхові ризики можуть застосовуватись у різних комбінаціях, в залежності від конкретних умов, особливостей та особистостей окремих страхувальників.
При укладанні договору страхування і розрахунках ставок страхової премії враховуються дві групи факторів: в першу групу включають ті фактори, які відносяться безпосередньо до самого транспортного засобу; другу групу складають фактори, що відносяться до особи водія.
| Схема 2 |