• вести первинний облік лісів;
• забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рослинних угруповань відповідно до природоохоронного законодавства;
• своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
• не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів.
Крім того, Лісовий кодекс України (ст. 19) передбачає права та обов'язки тимчасових лісокористувачів. Вони мають право:
• здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору;
• за погодженням з радами народних депутатів, які надали їм у користування земельні ділянки лісового фонду, та з постійними лісокористувачами у встановленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання й первинної обробки заготовленої сировини та ін.
Тимчасові лісокористувачі зобов'язані:
• забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання;
• виконувати роботи способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни;
• своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів;
• не порушувати права інших лісокористувачів;
• виконувати інші умови, вимоги щодо регулювання порядку використання лісових ресурсів, встановлені законодавством України.
Надані лісокористувачам права повинні бути гарантовані й захищені державою, бо без закріплення їх захисту в нормах права вони матимуть суто формальний характер. Зокрема, у ст. 20 Лісового кодексу України закріплюється захист прав лісокористувачів.
Законодавством України про тваринний світ передбачено систему прав і обов'язків людини та громадянина в цій галузі.
Права користувачів об'єктами тваринного світу визначено у ст. 25 Закону України "Про тваринний світ", згідно з якою користувачі мають право:
• у встановленому порядку здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу;
• власності на добуті в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації;
• оскаржувати у встановленому порядку рішення державних органів і посадових осіб, що порушують їхні права на використання об'єктів тваринного світу.
Підприємства, установи, організації та громадяни, які займаються мисливським і рибним господарством, мають також право брати участь у вирішенні питань охорони і використання об'єктів тваринного світу, що перебувають на території закріплених за ними мисливських угідь і рибогосподарських водойм.
Підприємства, установи, організації та громадяни користуються й іншими правами щодо використання об'єктів тваринного світу, передбаченими законодавством України.
Права підприємств, установ, організацій та громадян щодо використання об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені законодавчими актами України.
Обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу передбачені ст. 26 Закону України "Про тваринний світ", відповідно до якої користувачі зобов'язані:
• додержувати встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу;
• використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких забороняється використовувати;
• безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їхні законні вимоги та розпорядження.
Користувачі зобов'язані своєчасно вносити плату за користування об'єктами тваринного світу.
Крім того, підприємства, установи, організації та громадяни, до відання яких входять мисливське та рибне господарства, зобов'язані:
• раціонально використовувати об'єкти тваринного світу, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування тварин внаслідок власної діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів;
• проводити первинний облік чисельності та використання диких тварин, вивчати їх стан і характеристики угідь, де перебувають об'єкти тваринного світу, і у встановленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік тварин таоблік їх використання, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;
• здійснювати комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин, збереження й поліпшення середовища їх перебування;
• вживати заходів щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;
• негайно інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики та боротьби із захворюваннями;
• у межах закріпленої території охороняти об'єкти тваринного світу, дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей;
• самостійно припиняти використання об'єктів тваринного світу в разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів щодо усунення негативного впливу на тварин і середовище їх перебування та ін.
Природоохоронне законодавство встановлює відповідні природоохоронні права людини та громадянина. Так, згідно зі ст. 10 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" громадяни України щодо охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право:
• брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
• брати участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;
• вносити пропозиції щодо включення до складу об'єктів природно-заповідного фонду найцінніших природних територій та об'єктів;
• ознайомлюватись із територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, здійснювати інше користування з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму;
• брати участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об'єктів, вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та ін. Широке коло прав і обов'язків людини та громадянина передбачено в галузі екологічної безпеки. Так, права і обов'язки громадян, підприємств щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення передбачено в Основах законодавства про охорону здоров'я та інших актах санітарного законодавства.
Права громадян на санітарне та епідемічне благополуччя регулюються Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", в ст. 9 якого встановлено, що громадяни мають право:
• на безпечні для здоров'я і життя умови проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання й виховання;
• одержувати достовірну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення регіону, професійної групи і можливу несприятливу дію на стан здоров'я факторів навколишнього середовища;
• брати участь у розробці та обговоренні проектів програм, законодавчих актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя й вносити відповідні пропозиції до державних органів та органів місцевого самоврядування, господарських органів підприємств, установ, організацій;
• подавати в суд позови до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їхньому здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства, та ін.
Обов'язки громадян у галузі забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя передбачено ст. 10 зазначеного закону, якою встановлено, що громадяни зобов'язані:
• зберігати і зміцнювати своє здоров'я, піклуватися про здоров'я та гігієнічне виховання своїх дітей;
• виконувати вимоги санітарного законодавства, брати участь у проведенні передбачених законодавчими актами санітарних та епідемічних заходів;
• не порушувати прав і законних інтересів інших суб'єктів на охорону здоров'я й забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя;
• проходити передбачені відповідними законодавчими актами попередні (при влаштуванні на роботу) і періодичні медичні огляди;
• відшкодовувати збитки, заподіяні здоров'ю інших осіб внаслідок порушення санітарного законодавства.
Громадяни зобов'язані виконувати також інші обов'язки для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя згідно із законодавством України.
У законодавстві України про безпечне поводження з виробничими та побутовими відходами передбачено права і обов'язки всіх фізичних осіб, які належать до цієї сфери діяльності.