Міністерство освіти України
К И Ї В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т
Б У Д І В Н И Ц Т В А Т А А Р Х І Т Е К Т У Р И
Кафедра “Основи економічної теорії”
Реферат
на тему:
Макроекономічні показники:
сутність і вимір
Студентки І І І курсу
Факультету АІТ
Групи ІУСТ –32
Бондаренко В. А.
Викладач: Омельяненко О. П.
КИЇВ – 2001
1. Вступ. 3
2. Визначення макроекономіки. 4
3. Система національних рахунків. 5
4. Макроекономічні показники:
а) Валовий випуск 6
б) Валовий внутрішній продукт 8
в) Валовий національний продукт 10
г) Інші макроекономічні показники 15
5. Рахунки СНР 18
6. Макроекономічні показники України за І півріччя 2000 року 19
7. Висновок 20
8. Список використаної літератури 21
В даному рефераті розглядається така тема, як макроекономічні показники: сутність та вимір.
Політична, соціальна та військова доля країн значною мірою залежить від економічного розвитку, і немає життєво важливішої сфери для успіху держави, ніж її макроекономічний розвиток. Такі країни як Японія, що розвинулися стрімко, завойовуючи зовнішні ринки для своїх товарів, пишаються своєю зростаючою політичною силою та високим життєвим рівнем.
На противагу їм існують країни, що перебувають у стані глибокої стагнації і терплять від галопуючої інфляції, значних торговельних дефіцитів та високого зовнішнього боргу. Життєвий рівень країни значною мірою залежить від її макроекономічної політики.
Для аналізу економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу.
Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає взаємозв’язки і взаємозалежності між важливими структурними пропорціями на макрорівні. Вивчаючи аргументи, вона прагне створити загальну картину функціонування економіки і взаємозв’язків між окремими її великими підрозділами. Тому оперує макроекономіка лише узагальнюючими показниками, такими, як загальний обсяг продукції, валовий внутрішній продукт, національний доход, загальна сума видатків, загальний рівень цін, загальний рівень зайнятості тощо.
Макроекономіка об'єктом вивчення має не окремі господарські одиниці (домогосподарства, підприємства, фірми), а суспільне (національне) виробництво в цілому. Національне виробництво являє собою безперервний рух індивідуальних капіталів, кругообороти яких взаємно переплітаються, утворюючи єдиний ланцюг економічних відносин, що проявляються через ринок, купівлю-продаж товарів. У цю складну мережу взаємодії включається рух як промислового, так і торговельного, банківського й фінансового капіталів. Тому макроекономіка, вивчаючи економічний стан країни, розглядає господарські процеси не ізольовано, а в їх тісній взаємодії, в агрегованому, сукупному вигляді. Зокрема, взаємозв'язки між сукупним попитом і сукупною пропозицією, їх вплив на національний обсяг виробництва; проблеми встановлення загальної рівноваги на товарному, грошовому й ресурсному ринках та відтворенні суспільного продукту; державне втручання в економіку та його межі; взаємозв'язки між інфляцією, безробіттям і соціальним захистом населення тощо.
Останнім часом статистичні органи країн СНД здійснюють перехід від системи балансу народного господарства (БНГ), яка була запроваджена в 20-х роках XX ст., до нової системи національних рахунків (СНР), ухваленої Статистичною комісією ООН у 1993 р.
СНР як статистична модель ринкової економіки, сукупність міжнародних стандартів і сучасних параметрів економічного розвитку певною мірою долає обмеженість системи БНР, хоча також використовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона враховує всі види діяльності господарських суб'єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг; являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов'язаних операцій — товарно-виробничих, споживчо-розподільчих, доходно-фінансових.
Головною метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного і всебічного аналізу процесу створення та використання національного продукту та національного доходу. Ця система покликана полегшити можливості співставлення економічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національному рівнях, пов'язаних із суттєвими відмінностями існуючих у різних країнах систем рахунків.
СНР — це узгоджена система збору, опису та ув'язки основних потоків статистичної інформації, відображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку.
Система національний рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск.
Валовий випуск ( ВВ ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки ( акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін. ).
Відповідно до прийнятої в СНР трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:
1) усі товари, незалежно від місця їх використання;
2) послуги, що надають іншим інституційним одиницям, та ін.
Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і неринковий.
Ринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;
2) товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;
3) товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;
4) готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.
Неринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання, нагромадження;
2) товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;
3) продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.
СНР з метою визначення ВВ передбачає використання такої формули:
,
де РП – вартість реалізованої продукції;
З1 – вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її у запаси;
З2 – вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання.
Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторами органів державного управління і некомерційних організацій, якій обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:
,
де МВ – витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання;
ОП – оплата праці працівників;
А – споживання основного капіталу ( амортизація );
( П – С ) – чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.
Центральне місце в СНР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжного споживання. Іншими словами, йдеться про виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП, про вимогу при розрахунку враховувати тільки кінцеву продукцію і не враховувати проміжну.
Суть ВВП розкривають його загальні риси:
є найбільш загальним показником кінцевого результату економічної діяльності в цілому в національній економіці;
характеризує єдність взаємопов'язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг;
охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг; особистих підсобних господарств населення; окремих осіб, зайнятих бізнесом;
є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва;
має кількісний, часовий вимір.
Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання ( за витратами ) і розподільчий метод ( за доходами ).
1. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.
2. Згідно з методом кінцевого використання ( за витратами ) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг.
3. Згідно з розподільчим методом ( за доходами ) ВВП – це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік.