Каліграфічне письмо значною мірою залежить від якості письмового приладдя. До письмового приладдя належать ручка, зошит, крейда, дошка.
РУЧКА
Починаючи з 1970/71 навчального року в Україні було замінено дерев'яну шкільну ручку, якою діти писали, користуючись чорнилом у чорнильниці, на автоматичну, а з 1974/75 навчального року введено кулькову ручку.
Кулькові ручки для письма — різноманітні за своєю конструкцією і відповідають вимогам дорослих. Для учнів початкових класів випускаються спеціальні шкільні кулькові ручки типу РШ-49, що виготовляються з пластмаси різного кольору. Довжина такої ручки 14—16 см, діаметр — 7 мм; вона має пластмасовий ковпачок. Для зручності тримання ручки в руці вона має 6—8 продовжніх граней. Такі ручки в цілому відповідають методичним вимогам, але мають також недоліки: вказівний палець сповзає униз, що заважає спостереженню за процесом письма.
Бажано, щоб нижня частина ручки на відстані 10—15 мм від краю мала тонкі поперечні насічки, які запобігатимуть сповзанню пальців вниз.. Крім того, на відстані 10 мм треба мати одну грубішу (до 1 мм) поперечну насічку, за допомогою якої можна було б контролювати положення вказівного пальця під час писання.
Недоліком кулькових ручок є великий діаметр кульки та
недоброякісний метал, з якого їх виготовляють. При користуванні такими ручками дітям, які допускають помилки, пропуски, а тому змушені повторно наводити елементи та букви, доводиться докладати при цьому значних зусиль, що зрештою негативно впливає на темп і якість письма. Користуючись кульковою ручкою, учень повинен мати промокальний папір або невеликий аркуш чистого паперу, бо трапляється неякісна паста, яка витікає з ручки і забруднює зошит.
Якщо учень пише автоматичною ручкою, то її щодня потрібно заповнювати чорнилом. Така ручка пише добре тоді, коли чорнила набрано не більше норми. Фабрики випускають для шкіл автоматичні ручки спеціальної конструкції з урахуванням особливостей дитячої руки. Нині можна користуватися в навчанні за наявності спеціального фіолетового або синього чорнила. Дослідження показали, що впровадження автоматичної ручки в навчальний процес прискорює навчання письма, полегшує дотримання вимог гігієни письма.
ЗОШИТИ
Папір має бути достатньої щільності, злегка глазурованим, але не блискучим, добре проклеєним, бо учні пишуть з деяким натиском. На недоброякісному папері під час писання з'являються різні дефекти, що не залежать від учнів, і це негативно впливає на їхнє ставлення до письма.
Розліновка учнівських зошитів має відповідати методиці навчання дітей письма в різних класах. Так, для 1 класу застосовують зошит з розліновкою № 3 в дві горизонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольними похилими лініями. Контрольні похилі накреслені під кутом 65° зліва направо і розміщені на відстані 25 мм одна від одної (мал. 10). Крім того, ця графічна сітка має верхню надрядкову та нижню підрядкову (допоміжні) лінії, які визначають висоту великих літер. Якщо цих ліній немає, то висота великих букв визначається на око, але вона має дорівнювати 2/3 відстані між рядками.
Відповідно до програми загальноосвітньої школи учні 1 класу пишуть у такому зошиті протягом усього навчального року, а також у першій чверті другого класу.
Зошит з розліновкою № 3 вперше введено у 1 класі з 1970/71 навчального року. Необхідність заміни зошита з густою сіткою (див. мал. 10) була викликана тим, що письмо у ньому було дуже великим за розмірами і тому повільним. Це ускладнювало процес виконання вправ: дітям було важко писати елементи малих літер заввишки 9 мм. Ще складнішим було написання елементів великих букв. Висота їх досягала 15 мм. Недоліком
густої сітки було й те, що вона чітко визначала у прямокутній клітинці зошита місце для кожної малої і великої букви, а це обмежувало розвиток координації рухів кисті та пальців правої руки, притуплювало зір дитини. Внаслідок цього письмо у зошиті з графічною сіткою № 5 (див. мал. 12) було занадто складним тому, що діти на око визначали ширину букв, а також сполучали елементи і букви між собою на середині рядка без середньої рядкової лінії. Це негативно впливало на темп і якість письма. Щоб запобігти цьому, слід у 2 класі переходити до письма у зошиті з розліновкою № 4 (див. мал. 11), а у 3 — у зошиті з розліновкою № 5 (див. мал. 12).
Малі букви у такому зошиті пишуться заввишки 3 мм (одна третина відстані між лініями). Великі букви по висоті займають 2/3 відстані у рядку. Ширина букв визначається на око за таким співвідношенням, як і в 1 класі (ширина до висоти як 1 до 1,5).
Письмо в зошиті в одну лінійку має бути похилим, з нахилом зліва направо під кутом 65°, як і в попередніх класах.
Для навчання математики в усіх класах восьмирічної і середньої школи застосовуються зошити в клітинку. Під час записів зошит має лежати похило, як і при письмі. Всі математичні записи виконуються з таким самим нахилом.
У 1 класі арабські цифри пишуться заввишки в одну клітинку в напрямі від верхнього правого кута клітинки до середини нижньої її частини.
У 2 класі розміри цифр трохи зменшуються порівняно з 1 класом. Це дає можливість значно прискорити математичні записи. Така величина цифр залишається стабільною в усіх наступних класах.
Відповідно до програми зменшені розміри цифр діти освоюють з того часу, коли вони починають вчитися розв'язувати приклади у стовпчик на всі чотири математичні дії. . Папір у зошитах має бути злегка жовтуватим, бо білий колір негативно впливає на зір. Глянцевий папір також непридатний для письма, бо учневі треба докладати значних зусиль, щоб писати по ньому кульковою ручкою, внаслідок чого сліди від ручки помітні на наступних 2—3 сторінках зошита.
КРЕЙДА
Велике значення для каліграфічного письма на класній дошці має якісна крейда. Вона повинна бути у вигляді добре виструганої чотирикутної палички, ширина кожної бічної поверхні якої дорівнює 5—6 мм; крейда має бути сухою і м'якою, але не пересушеною, щоб в процесі письма не кришилася.
У класі доцільно мати також кольорову крейду, щоб записувати нею на дошці нову букву, яку діти вивчатимуть на уроці. Кольоровою крейдою можна цю букву виділяти також в словах; усі інші букви, вже вивчені дітьми на попередніх уроках, пишуть білою крейдою. Крейда різних кольорів буває у продажу, але її легко виготовити й самому. Для цього слід сухий обструганий брусок білої крейди покласти в аніліновий розчин фарби потрібного кольору, після чого добре висушити. Найкращою для письма є крейда природна (грудкова), а не пресована в паличках. Грудкову крейду розпилюють ножівкою і вистругують ножиком відповідного розміру квадратик, який і застосовується для письма.
Отже, якість крейди, якою вчитель пише на класній дошці зразки, відіграє важливу роль на всіх етапах навчання учнів письма.
Класна дошка повинна мати бездоганно рівну матову поверхню. Якщо дошка блискуча, учням важко розбирати написане на ній. Крім того, на її поверхні погано затримується крейда — сповзає або повністю осипається.
На сьогодні найкращою вважається дошка з ленолеуму коричневого кольору, що має основу з тканини. Вона має приємний колір і матову поверхню, на ній добре тримається крейда. Ленолеум фарбувати не можна, бо поверхня його стане блискучою І непридатною для письма.
Для того щоб класна дошка відповідала всім навчальним вимогам, ленолеум наклеюють столярним клеєм на дерев'яну поверхню, а потім оббивають по краях рейками.
З метою економії часу на уроці дошка має бути постійно розкреслена для письма і математики (мал. 17).
Середня частина дошки залишається нерозкресленою. Це місце виділено для малювання будь-яких предметів.
Власноручне письмо вчителя на класній дошці є зразком для учнів. Тому кожний учитель повинен уміти добре писати крейдою, а для цього необхідно старанно, готуватися до кожного уроку, більше вправлятись у письмі на класній дошці.
Таким чином, правильний добір приладдя до письма та вміле користування ним—одна з головних передумов вироблення в учнів правильного і красивого, каліграфічного письма.
НАОЧНІСТЬ З КАЛІГРАФІЇ
Успішне навчання учнів каліграфічного письма значною мірою залежить від демонстраційного матеріалу, якості його виконання і використання вчителем.
Крім обов'язкового навчального посібника — зошитів з друкованою основою — є ще кілька інших, які виготовляються в друкарнях на замовлення навчально-педагогічних видавництв України. Це, насамперед, плакат, що показує правильну позу учня під час письма й правильне тримання ручки, а також таблиці «Пиши красиво і правильно» з написанням великих і малих букв та сполучень їх у словах.
Навчальне значення мають також саморобні наочні посібники, які використовують на уроці. Але, готуючись до уроку, вчитель мусить точно встановити в робочому плані призначення таблиць, їх місце в структурі уроку та методику використання.
Методичні прийоми використання наочних посібників на Уроках з каліграфії дуже різноманітні. Для проведення занять У першому класі крім наочності з друкованими буквами потрібно мати ще й демонстраційні картки, виконані на великому аркуші паперу розміром 30X20 см, на яких зображено друковані і рукописні малі та великі літери.
При виготовленні демонстраційної картки на великому аркуші паперу слід накреслити сітку голубим чи червоним кольором, а букву та її елементи писати лише чорною фарбою (або тушшю). Найвідповідальнішим етапом у виготовленні наочності з каліграфії є нанесення графічної сітки (див. табл. 5).
Графічна сітка на таблиці має бути в 10—15 разів більшою за сітку з учнівського зошита. Для цього добирають аркуш цупкого паперу розміром 30X20 см. На такому папері слід під лінійку простим олівцем зробити розмітку горизонтальних ліній: верхню надрядкову (від якої пишуться всі великі букви), верхню рядкову (від неї пишуться всі малі букви), нижню рядкову (до якої пишуться всі малі та великі букви), нижню підрядкову (до якої пишуть нижні елементи таких літер, як р, у, Я, Ф, з). Всі лінії проводяться під лінійку голубим або іншого кольору олівцем або фломастером.