Багатьом, напевно, хоча б раз у житті доводилося продавати особисті речі або раніше придбаний товар. Одні здають товари до комісійних магазинів, інші йдуть на ринок, треті продають сусідам або знайомим. Такі дії кваліфікуються як промисел.
Хто ж є платником податку на промисел?
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" латниками цього податку є громадяни України, іноземці та особи без громадянства — ті, які постійно проживають в Україні, і ті, що не мають постійного місця проживання — за мови, що вони не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виготовленої, переробленої або придбаної продукції, речей, товарів.
Тобто, якщо громадянин продає виготовлену, перероблену продукцію або придбаний товар не більше чотирьох разів на рік і не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, він може стати платником податку на промисел.
Не належать до платників податку на промисел громадяни, які здійснюють діяльність від імені іншої особи, будучи при цьому найманими робітниками;
Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності; громадяни, що здійснюють продаж особистої власності через державний або приватний нотаріат чи біржу; громадяни, які продають продукцію тваринництва, рослинництва, вирощену на присадибній (дачній, ладовій) ділянці, в особистому, підсобному господарстві, а також: реалізують товари через мережу комісійної торгівлі.
Якщо громадяни здійснюють продаж продукції, товарів більше чотирьох разів протягом календарного року, то вони зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності.
Отже, якщо громадянин вирішив здійснювати продаж продукції або товарів, він повинен звернутися до державної податкової інспекції за місцем проживання або за місцем здійснення продажу товарів (продукції), якщо він не має постійного місця проживання, для того, щоб отримати одноразовий патент на торгівлю. Для одержання одноразового патенту громадянин подає декларацію, у якій вказує свої паспортні дані, а також найменування товару, його кількість і продажну вартість. У декларації, крім цього, зазначається термін реалізації товару (продукції).
Відповідно до Декрету "Про податок на промисел" торгівля товарами може здійснюватися протягом трьох або семи днів.
Ставка податку на промисел встановлена у розмірі 10% від вартості товару, зазначеної у декларації, якщо продаж здійснюється до трьох днів, і 20% — якщо його продаж здійснюється до семи днів. У будь-якому випадку вартість одноразового патенту не може бути меншою від одного неоподатковуваного мінімуму, тобто менше 17 грн.
Громадянин повинен представити податковій інспекції, якій подавав декларацію, квитанцію про сплату відповідної суми. Після цього йому при пред'явленні паспорта видається одноразовий патент, за що громадянин розписується у спеціальному журналі. Патент дає право здійснювати продаж товарів (продукції) у терміни, зазначені в ньому. Квитанція про сплату залишається в державній податковій інспекції і додається до декларації.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" заборонено здійснювати продаж товарів (продукції) без придбання одноразових патентів, порушувати термін їх дії або торгувати товарами, не зазначеними в декларації.
У випадку порушення громадянином зазначених вимог посадовими особами податкових інспекцій або органів внутрішніх справ складається протокол про адміністративне правопорушення. На таких громадян згідно з постановою начальника державної податкової інспекції або його заступника накладається адміністративний штраф у розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 170 грн.). Якщо порушення здійснені громадянином повторно, протягом 12 місяців після накладення адміністративного штрафу, розмір штрафу становить від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн.).
Варто зауважити, що Декретом не передбачене таке порушення, як зміна продажної вартості товарів у процесі їх реалізації.
У повсякденному житті деякі наші співвітчизники нерідко отримують тимчасові доходи, при цьому не працюючи на підприємствах або у приватних підприємців, а також не реєструючись як суб'єкти підприємницької діяльності.
Під іншими доходами розуміються доходи від здавання в оренду власного житла, дач, гаражів, автотранспортних засобів як іншим громадянам, так і підприємствам, організаціям, установам; доходи, отримані в результаті збирання і продажу грибів, ягід, лікарських рослин, вилову та продажу рибної продукції; заготівлі та продажу склопосуду, ганчір'я, макулатури. Хоча така діяльність подібна до підприємницької, проте громадяни можуть не реєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності, але зобов'язані у 5-денний термін по закінченні місяця, у якому виникло джерело доходу, подати декларацію до податкової інспекції за місцем проживання. У декларації необхідно вказати розмір фактичного та очікуваного доходів до кінця поточного року. Якщо громадянин перестав отримувати доходи від вищевказаної діяльності, він також зобов'язаний у 5-денний термін подати декларацію, у якій зазначається фактичний розмір отриманого доходу протягом календарного року. Податкові інспекції на підставі декларації роблять розрахунок авансових платежів і остаточний розрахунок суми податку протягом 15 днів з дня подачі (одержання) декларації.
Якщо громадяни перепродують власні акції, придбані за інших умов, або перепродують акції, придбані у інших громадян чи юридичних осіб (підприємств, організацій, установ), то різниця між доходом від продажу таких акцій, інших корпоративних прав та документально підтвердженими витратами на їх придбання повинна оподатковуватися прибутковим податком.
Державне мито
Державне мито — це особливий вид платежу, що сплачується громадянами за вчинення дій в їхніх інтересах або за видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими нате органами.
Почнемо з відділів РАЦС (реєстрації актів цивільного стану), якими держмито справляється за реєстрацію актів цивільного стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану І свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і відновленням записів актів цивільного стану.
За реєстрацію шлюбу — 0,05 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 коп.), а за розірвання шлюбу — від 0,5 до 1,5 неоподатковуваних мінімумів (від 8,50 до 25,50 грн.).
З позовних заяв про розірвання шлюбу стягується 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, причому, якщо шлюб повторний, то ставка збільшується до 0,25 неоподатковуваного мінімуму. Якщо необхідно розлучитися із засудженим або недієздатним, застосовується ставка, однакова за розміром з діючою в органах РАЦС — 0,03 неоподатковуваного мінімуму. У випадку поділу майна при розірванні шлюбу стягується 5 відсотків від ціни позову (тобто вартості майна).
З будь-яких майнових позовних заяв стягується 5 відсотків ціни позову, і іноді громадянин (позивач) не може сплатити велику суму. Для окремих категорій громадян чинним законодавством (Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито") передбачені загальні або спеціальні пільги.
За подачу позовних заяв про неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, які порушують права громадян, сплачується держмито за ставкою 0,05 неоподатковуваного мінімуму (85 коп.)
За аналогічною ставкою справляється держмито і від заяв та скарг у справах окремого виробництва. До таких належать заяви про визнання громадянина частково дієздатним або недієздатним, безвісти зниклим або померлим, справи про усиновлення дітей, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та деякі інші.
Крім того, за повторну видачу копії судового рішення, вироку, визначення або іншої постанови суду держмито справляється у розмірі 0,02 неоподатковуваного мінімуму (34 коп.).
Державне мито сплачується позивачем у разі подання позовної заяви. Тобто, якщо держмито не сплачене, то суддя зобов'язаний відмовити громадянину в розгляді справи. Це правило поширюється майже на всі види дій, за які справляється держмито: воно повинно сплачуватись до або в момент вчинення дії та видачі відповідного документа.
Звільняються від сплати держмита при поданні заяв до суду громадяни, які звертаються з позовами, що випливають з авторського права, прав на відкриття, винахід, раціоналізаторські пропозиції та промислові зразки. Пільга передбачена і для громадян, які звернулися з касаційною скаргою або скаргою на рішення, що набрало чинності у справі розірвання шлюбу, а також з позовом про стягнення аліментів.
Не справляється державне мито при поданні громадянами заяв про відшкодування збитку, у результаті якого нанесено травму або має місце інше ушкодження здоров'я; у зв'язку зі смертю годувальника; якщо матеріальний збиток завданий у результаті злочину.
Звільняються від сплати держмита в суді сторони у суперечках, пов'язаних з відшкодуванням збитку, нанесеного громадянину незаконними діями органів державної влади, а саме: незаконним осудом, притягненням до кримінальної відповідальності, взяттям під варту, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Якщо суперечка пов'язана з виплатою грошової компенсації, відшкодуванням майна або поверненням його вартості реабілітованим жертвам політичних репресій, держмито також не справляється.
Крім цього, надається пільга споживачам при поданні позовної заяви у зв'язку з порушенням їх прав.
Ще однією установою, що справляє державне мито, є державна нотаріальна контора. Якщо громадянин хоче укласти угоду купівлі-продажу нерухомого майна, автотранспорту, скласти заповіт або оформити доручення, він обов'язково повинен сплатити держмито. Дехто може заперечити: адже існує приватний нотаріат, біржа, та й не всі угоди або доручення потрібно оформляти нотаріально. Це дійсно так.