Історія розвитку людського суспільства свідчить, що в різні періоди вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, добавлену вартість, з/п, акцизні збори, відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу і птицю, бджоли, подушні податки на нежонатих, податки на бороду, вікна, двері, тощо.
Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державною та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.
Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме відношення до податків. Вони стають ефективним знаряддям реалізації і державної політики з питань економіки і спеціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному, галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює податкові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.
Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Концепція податкової політики держави обґрунтовані висновки про вплив оподаткування на результати господарської діяльності підприємств і організацій, обсяг, напрями і характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.
Податкові системи економічно розвинених країн спираються на детально розроблену теорію податків, її творцями є видатні представники економії науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумкетер та багато інших. Пошук шляхів вдосконалення податкових систем триває.
На перший погляд, питання можна розв’язати дуже просто. Треба лише постійно стежити за тим, щоб зберігалася рівновага між величиною сплаченого податку і отриманих від уряду благ і послуг, а також створювалися відповідні правові відносини між державою і платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, але й у загальному вигляді, - незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. Більшість демократичних сил при приході до влади в нинішніх цивілізованих державах світу стає на реальний грунт і спрямовує податкові системи на благо свого народу.
Практика підтверджує, що в європейських країнах податки, як правило, успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.
Проаналізувавши практику подубови податкових систем у ряді країн Західної Європи і ознайомившись з науковими розробками з цієї проблеми, головні принципи податкової системи можна сформувати так:
- сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг, усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті. Куди вони будуть направлені; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду; платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків, нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;
- об’єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;
- умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові, податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків.
За додержання цих принципів між урядами країн і платниками податків ведеться жорстока боротьба. Проте в західних демократичних системах присутня сильна група інтересів, які постійно розхитують розумні основи оподаткування і добиваються податкових привілеїв.
Ось чому дуже важливе значення має прийняття податкових кодексів, у яких законодавчо закріплюють рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці.
1.2. Податкова система України.
Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функції.
Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.
Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляють у визначеному порядку.
Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.
Державні цільові фонди – це фонди, створені відповідні до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, і внесків фізичних осіб.
Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які відповідно до законодавчих актів покладено обов’язок сплачувати податки і збори.
Платники податків і зборів зобов’язані:
1) сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни.
2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність;
3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірок, обчислення і сплати податків і зборів.
Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування (схема 1.1).
1.3. Податкова політика.
Податкова політика представляє собою систему урядових заходів по досягненню певних задач, які стоять перед суспільством за допомогою податкової системи країни. податкову політику розглядають в широкому і у вузькому аспектах. В широкому – вона охвачує питання формування державних заходів за рахунок постійних і тимчасових джерел (відповідно податки і позички).
Оскільки держава не може встановити надто високий рівень оподаткування із-за протидії суспільства, вона вимушена використовувати державні позички для покриття своїх витрат. Одночасно оцінювати політику широкого використання позичок не можна. Все залежить від конкретної ситуації, але у любому випадку позички необхідно повертати, а це можливо лише за рахунок додаткових надходжень податків.
Відповідно, державні позички –це не що інше, як відложені на майбутнє податки.
У вузькому аспекті податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізм зарахування в бюджет.
Податкова політика проводиться виходячи із певних принципів, що відображає її задачі, основними із яких являються слідуючи:
1) соціальна справедливість;
2) економічна ефективність;
3) стабільність;
4) гнучкість.
Система оподаткування являється регресивною, якщо ефективні податкові податкові ставки (відношення сплаченої суми податку до поточного доходу) для платників з високою платіжездатністю нижчі, ніж для тих, у кого ця здатність низька.
Система оподаткування являється прогресивною, якщо ефективні податкові ставки для платників з високою платіжездатністю вищі, ніж для тих у кого така здатність низька.
Система оподаткування являється пропорційною, якщо ефективні податкові ставки для всіх груп платників одинакові.
Іншими словами, якщо податок росте швидше, ніж дохід, такий податок називається прогресивним. Якщо податок росте помалу, ніж дохід, тоді такий податок називають регресивними. У випадку регресивного податку велика податкова нагрузка приходиться на людей з меншими доходами. Пропорційний податок дозволяє рівномірно роз приділити податкову нагрузку по усіх групах платників.
Важливий характер податкової політики держави яв-ся рівень податкової нагрузки на платника податків. Для його виміру використовують декілька показників.
Так на макрорівні його визначає частка податкових надходжень П1 в бюджет ВВП.
?????????
де ПБ – податкове надходження в бюджет; ВВП – валовий внутрішній продукт.
Податкова політика не має самостійного характеру, оскільки податки як інструмент впливу на економіку використовується у комплексі з іншими методами регулювання (сх. 1).
Вплив податків на макроекономічні процеси можна розглядати тільки через призму фіскальної політики держави, яка представляє збільшення або зменшення доходів бюджету або витрат для досягнення певної мети. Можуть використовуватись комбінації вказаних мір: зниження податків при зменшенні витрат і навпаки.