Суб єктивна картина життєвого шляху студентiв цiннiсний спектр (стр. 1 из 2)
МУДРИК А.К.
СУБ'ЄКТИВНА КАРТИНА ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ СТУДЕНТIВ: ЦIННIСНИЙ СПЕКТР
Вся життєдiяльнiсть людини протiкає в певних часових вiдрiзках: минулому, теперiшньому, майбутньому.
Досвiд свiдчить про те, що духовнiсть як певний спосiб iснування людини передбачає орiєнтацiю на широкий спектр цiнностей, якi є динамiчними, i вони по-різному асоцiюються з цими часовими модальностями.
Цiнностi - це iдеї, переконання, iдеали, що характернi для певних соцiальних спiльнот.
Особливий науковий iнтерес становлять цiнностi, що пов'язанi з часовими параметрами - минулим, теперiшнiм, майбутнiм - у такої соцiальної спiльноти як студенти. Плюралізм цiнностей важливий в демократичному суспільстві.
Виходячи з важливостi категорiї часу в життi i дiяльностi людини, ми поставили перед собою завдання - дослiдити, якими цiнностями оперує студентська молодь у визначеннi свого минулого, теперiшнього i майбутнього. Нами була використана методика "Цiннiсного спектру", яка включає в себе вiсі сiмнадцять цiнностей, таких як добро, iстина, справедливiсть, унiкальнiсть, цiлiснiсть i iн., тобто ми прагнули виявити, яким студенти бачать своє життя у минулому, теперiшньому i майбутньому. Суб'єктом дослiдження були студенти першого i другого курсів факультету iноземних мов (всього 116 чоловiк).
Об'єктом нашого дослiдження був психологiчний час, пiд яким ми розуміємо вiдображення в психiцi людини системи часових вiдношень мiж подiями її життєвого шляху. При цьому нами було враховано, що вiн включає в себе такi структурні компоненти:
- оцінку одночасностi, послiдовностi, тривалостi, швидкостi протiкання рiзних подiй життя, їх приналежності до теперiшнього, вiддаленостi в минуле i майбутнє;
- переживання спресованостi i видовженостi, перервностi i неперервностi, обмеженостi i безмежностi часу;
- усвiдомлення віку, вiкових етапiв (дитинства, молодостi, зрiлостi, старостi);
- уявлення про можливу тривалiсть життя, про смерть i безсмертя, про iсторичний зв'язок власного життя з життям попереднiх i наступних поколiнь сiм'ї, суспiльства, людства в цілому.
Такий підхід до розуміння психологiчного часу дав нам можливiсть виявити суб'єктивну картину життєвого шляху студентiв. Ми, насамперед, поставили перед собою завдання: вияснити, яким
Таблиця 1. Частота вибору цінностей для характеристики різних модальностей життєвого шляху студентів (?=116 чол.)
| № | Кількість виборів | 1-19 | 20-29 | 30-39 | 40-49 | 50-59 | 60-69 | 70-79 | 80-89 | 90-100 |
| Цінності | ||||||||||
  1 | Добро | |||||||||
    2 | Єдність протилежностей | |||||||||
 3 | Житвість | |||||||||
  4 | Завершеність | |||||||||
     5 | Гра | |||||||||
| 6 | Істина | |||||||||
   7 | Краса | |||||||||
  8 | Легкість | |||||||||
   9 | Необхідність | |||||||||
   10 | Повнота | |||||||||
   11 | Порядок | |||||||||
    12 | Простота | |||||||||
  13 | Самодостатність | |||||||||
   14 | Смисл | |||||||||
   15 | Досконалість | |||||||||
      16 | Справедливість | |||||||||
| 17 | Унікальність | |||||||||
  18 | Цілістність |
Умовнi позначення:
цiнностям надається перевага в характеристицi таких сторiн дiйсностi як минуле, теперiшнє i майбутнє. При цьому ми виходили з припущення, що в залежності вiд основної для особистостi часової орiєнтацiї, видiляють такi її типи: тi що живуть в минулому (емоцiйнi, депресивнi), в сучасному (імпульси всі, чутливі), в майбутньому (iнiцiативнi).
Крiм того, ми враховували, що оцiнка часу, значною мiрою, залежить вiд числа актуальних подiй, якi вiдбулися, i розуміння того, що минуле існує в людинi не як просто пам'ять, а як живе теперiшнє.
Результати аналiзу емпiричних даних (таблиця N1) повнiстю пiдтверджують нашу тезу, що молодi не властиво орiєнтуватися на минуле. Кожну з вiсiмнадцяти цiнностей, якi можуть бути притаманними їх минулому, не вибрало 46% респондентiв, за винятком цiнностi "добро", яку приписали минулому 54 студенти. Цей факт пiдтверджує iстиннiсть судження М.Бахтiна про те, що "будь-яка пам'ять минулого дещо естетизована ..." (1, с. 141). Минуле фiксоване, ригiдне, "закам'янiле", його змiнити неможливо, тому єдине, що залишається зробити - естетично оформити його як завершальну цiннiсть. Коли людина займається автобiографiчним оформленням свого минулого, вона реалiзує естетичну настанову по вiдношенню до власного життя (2, с. 17). На користь цього судження свiдчать тi цiнностi, що набрали максимальної кiлькостi виборiв у респондентiв, якi притаманнi минулій часовiй модальностi. Окрім "добра", в їх дiапазон входить "краса", "завершенiсть", "необхiднiсть". Водночас мiнiмальне число виборiв набули такi вартостi, як "досконалiсть" (n=18) i "єднiсть протилежностей" (n=18). Це наводить на думку, що минулу iсторiю студенти усвідомлюють як наповнену конфлiктами, небезпекою, з браком консенсусу, єднання в нашого народу i пов'язанiй з нею власнiй бiографiї.
Вмiння оцiнювати своє життя з рiзних часових точок характеризує особистiсть в аспектi її здатностi до об'ємного, панорамного бачення власного життєвого шляху, до осмислення кожної подiї з рiзних часових позицiй, з точки зору загальнолюдської культури, iсторiї, попереднiх i наступних поколiнь.
Оцiнюючи теперiшню локалiзацiю в часi, людина виходить з того, наскiльки вона зв'язана з близькими, рiдними їй людьми, наскiльки тiсними для неї є зв'язки з значущими людьми. Знаменно, що в свiдомостi студентiв найчастiше (n=70) з теперiшнiм часом асоцiюється цiннiсть "смисл". Справжнiй смисл в життi молодої людини локалiзується не в матерiальних речах, а в мiжособистих вiдносинах. Дехто вважає, що смисл життя полягає в тому, щоб що-небудь робити. Проте це не так. Смисл теперiшнього життя студентiв, як свiдчать отриманi нами данi, знаходиться не в чомусь, але в комусь - в комусь, Для кого щось ними робиться. Дух теперiшнього часу такий, що пересiчнi люди зосереджуються на процесах нагромадження капiталу. Вони не беруть до уваги iнших форм нагромадження, зокрема, нагромадження "смислу", що є цiннiшим явищем нашого часу. Як зазначає вiдомий психолог Вiктор Франкл, дiйсний смисл життя знаходиться не в матерiальних речах, чи всерединi лише власного “Я”, а завжди за допомогою розширення самого себе по той бiк власних границь наших матерiальних бажань, дотягуючись до потреб iнших. Це i є сутнiстю духовності (5, С. 19).