1. Заява, підписана керівником та головним бухгалтером;
2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади;
3. Копія рішення про створення чи реорганізацію підприємства, що підтверджена нотаріально;
4. Копія зареєстрованого статуту;
5. Картка із зразками підписів осіб, котрим, згідно законодавства дозволяється користуватися рахунком. До картки додається відбиток печатки, присвоєної підприємству.
Орендні підприємства, крім вказаних реквізитів ще додають копію договору оренди.
Не потрібно подавати копію статуту селянським (фермерським) господарствам, підприємцям, котрі не створили юридичної особи (рахунок відкривається на їх ім'я).
Тимчасові розрахункові рахунки створюються для зарахування коштів, потрібних для створення статутного фонду майбутнього підприємства. Після реєстрації підприємства йому відкривають постійний розрахунковий рахунок. Тимчасовий рахунок відкривають об'єднанню покупців для акумулювання коштів з метою приватизації. Для цього потрібно подати протокол зборів і підтвердження згоди спільної діяльності.
В Інструкції № 3 зазначено, що нерезиденту-представництву юридичної особи відкриваються розрахункові рахунки в національній валюті типу:
— «Н» — за умови, що представництво не займається підприємницькою діяльністю. Використання коштів з рахунка здійснюється тільки на оплату господарських витрат, для утримання представництва;
— «П» — для проведення операцій, пов'язаних з здійсненням комерційної діяльності, а саме — купівля валюти на міжбанківському валютному ринку;
— здійснення інвестицій і кредитних операцій;
— проведення розрахунків з нерезидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Розрахункові рахунки типу «Н» і «П» відкриваються нерезидентам на підставі блоку документів і за індивідуальною ліцензією обласних управлінь НБУ.
Згідно Інструкції НБУ № 527 від 18 грудня 1998 р. з 4 січня юридичні особи мають право відкривати безліч рахунків. Згідно цієї Інструкції юридична особа мусить протягом трьох робочих днів з дня відкриття кожного наступного визначити один як основний для обліку на ньому заборгованості, що може безакцептно списуватися. Про цей вибір слід повідомити податкову адміністрацію.
Банкіри нарікають, що саме вони потерпіли від нової Інструкції, бо нововедення призведе до постійного перетікання коштів з однієї фінансової установи в іншу. Не задоволені таким рішенням і податківці, яким додається робота. Тому не виключено, що найближчим часом з’явиться документ, який знову обмежить кількість рахунків.
Банківські рахунки у іноземній валюті поділяють на :
· розрахункові;
· субрахунки;
· позикові;
· депозитні (по вкладах).
Розрахунковий рахунок в іноземній валюті призначений для безготівкових та готівкових розрахунків при здійсненні поточних операцій, котрі визначені законами України і актами НБУ.
Поточними операціями в іноземній валюті є:
· розрахунки між резидентами та нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; між юридичними особами в межах України по спеціальній ліцензії НБУ;
· операції на міжбанківському валютному ринку України;
· оплата товарів з використанням пластикових карток і чеків;
· виплата коштів на відрядження;
· виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
· розрахунки, пов'язані з проведенням міжнародних симпозіумів, конференцій;
· оплата праці нерезидентів, згідно контракту;
· перерахунок коштів у валюті за навчання, патент, мито, членські внески;
· платежі по відшкодуванню видатків судових, арбітражних, нотаріальних та інших органів.
Суть зберігання коштів на депозитному рахунку в інвалюті аналогічна зберіганню коштів у національній валюті. Але у випадку, коли контракт заключив з банком нерезидент, є особливість, котра полягає в тому, що кошти на депозитний рахунок перераховуються з рахунка нерезидента, який може бути відкритий у іноземному банку.
Згідно Інструкції НБУ вказується порядок закриття діючих анонімних рахунків фізичних осіб чи трансформування їх в інші. На анонімні валютні рахунки зараховують нараховані за цими рахунками банком відсотки, але за період не пізніше 1 липня 1999 р.
.
1.3. Форми безготівкових розрахунків.
Відповідно до Інструкції № 7 НБУ "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” виділяються форми безготівкових розрахунків, котрі вибираються суб'єктом господарської діяльності згідно характеру здійснюваних ним операцій.
Розглянемо більш детально розрахунки за допомогою:
· платіжних доручень;
· вимогами-дорученнями;
· чеків;
· розрахунки при здійсненні взаємозаліку;
· акредитивів;
· векселів, платіжних вимог;
· інкасових доручень.
Платіжне доручення – документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта банкові на перерахування відповідної суми зі свого рахунку.
Доручення приймається до виконання протягом 10 (календарних) днів після виписки. День виписки не враховується.
Банк виконує доручення тільки в межах наявної суми на розрахунковому рахунку клієнта. У випадку, коли коштів на рахунку недостатньо, то проводиться часткова оплата, яка оформляється меморіальним ордером, один примірник якого з відбиткою печатки банку видається клієнту, як підтвердження часткової оплати.
Розрахунки платіжними дорученнями можуть застосовуватися:
· за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи);
· в порядку попередньої оплати;
· для завершення розрахунків по актах взаємної заборгованості підприємств.
При розрахунках за фактично відвантажену продукцію в дорученнях в стрічці "Призначення платежу" вказується назва вантажу, номер транспортного документа, що підтверджує відвантаження продукції.
Попередня оплата здійснюється у відповідності із договором. При рівномірних та постійних поставках товарів і наданні послуг розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватися дорученнями, періодично перераховуючи кошти в терміни, передбачені в договорах.
Останній платіж по договору, як правило, має враховувати взаємну заборгованість.
В окремих випадках, коли отримувач коштів не має рахунку в банку, чи розрахунки, безпосередньо з отримувачем коштів, платіжними дорученнями неможливі, підприємства можуть здійснювати перерахунок коштів гарантованими платіжними дорученнями через установи зв'язку.
Ці виплати здійснюються без обмежень:
· на ім'я окремих громадян – кошти, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, зарплата і ін.);
· підприємствам для виплати зарплати за організований набір робітників для заготовки сільськогосподарської продукції в населенних пунктах, де немає установ банків.
Гарантійне платіжне доручення приймається до оплати тільки у повній сумі.
Платіжна вимога-доручення – комбінування двох частин:
· верхня – вимога постачальника безпосередньо до покупця;
· нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку "сума до оплати прописом".
Доставку вимоги від постачальника до покупця може здійснювати банк постачальника через банк покупця.
У випадку згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк в двох екземплярах.
У випадку відмови платника оплатити вимогу-доручення, він повідомляє безпосередньо отримувача коштів про мотиви відмови в термін та в порядку, обумовленому в договорі.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари і надані послуги.
Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку (банку-емітенту), котрий веде його рахунок, виплатити чекотримачу вказану суму.
Чекові книжки брошуруються по 10, 20, 25 листків. Вони являються бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки – 1 рік. Також можуть видаватися чеки окремими бланками, для здійснення разових операцій. Їх облік ведеться окремо від чекової книжки.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця один чи декілька чеків на суму, котра не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця. Строк дії разового чека – 3 місяці. При узгодженні з банком строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжено.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою) чи з використанням технічних засобів. Не допускається виправлення, чи використання факсиміле замість підпису.
Чек з чекової книжки представляється до оплати в банк чекотримача протягом 10 календарних днів. Коли, закінчення строку для пред'явлення чеку випадає на вихідний день, то останнім днем строку рахується наступний за неробочим робочий день.
Чек, приймається чекодавцем до оплати безпосередньо від чекотримача на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отримання ним товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Забороняється передача чекової книжки іншій особі, також підпис на не заповненому чеку і проставлення на них відбитку печатки юридичними особами.
Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за надані товари та послуги. При цьому, чекодавець переносить залишок із чека на корінець виписаного чеку і виводить новий залишок ліміту.
Чек підписується особою, котра має право підписувати розрахункові документи і повинна мати відбиток печатки чекодавця.
Чек може підписувати посадова особа від імені керівника підприємства, за його довіреності.
Приймаючи чек, чекотримач повинен перевірити правильність заповнення, відповідність суми корінця чека сумі, вказаній в самому чеку, строк дії чека, наявність відбитка печатки.