Таблиця 2.4.5.
Облік операцій, пов’язаних з довгостроковими фінансовими вкладеннями.
| № п/п | Назва операції | Кореспондуючі рахунки | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Придбання і оприбуткування акцій інших підприємств за національні кошти та валюту | 58 | 51, 52 |
| 2. | Придбання цінних паперів за матеріальні цінності, товари, готову продукцію | 58 | 05, 06, 08, 40, 41 |
| 3. | Придбання цінних паперів за передані основні засоби | 58 | 01 |
| 4. | Нарахований раніше знос по переданих основних засобах за придбані цінні папери | 02 | 58 |
| 5. | Погашення і перепродаж цінних паперів, одержаних підприємством | 51, 52 | 58 |
Питання про необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні виникло автоматично разом з переходом української економіки на ринкові важелі управління. І це було закономірним, бо ж у всьому світі бухгалтерський облік і бухгалтерська звітність, що готується на його основі, є базою для прийняття переважної частини конкретних економічних рішень. Однак, система обліку, що склалася в нашій державі відповідала, і на жаль, надалі відповідає лише інтересам держави. При цьому, відповідність бухгалтерського обліку вимогам інших користувачів – державних і недержавних суб’єктів підприємницької діяльності до уваги не береться. За всі роки незалежності Україні не було прийнято жодного закону що регулював би бухалтерський облік.
На теперішній час в повному обсязі готовий консолідований законопроект – проект, що був розроблений на базі двох раніше існуючих альтернативних законопроектів про бухгалтерський облік. Автором першого законопроекту виступило Міністерство фінансів України, другого – Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України. Обидва проекти мали свої переваги та недоліки, але жоден з них не набув чинності.
В чому ж переваги пропонованої системи від існуючої?
Практично всі нововведення можна розділити на дві групи. По-перше, це введення в існуючу систему так званих міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що включають принципи розроблені Комітетом по міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (Великобританія, Лондон). По-друге, це принципова зміна статусу наших бухгалтерів, зміна їх прав та обов`язків.
Зупинимось на цих нововведеннях більш детально: приєднання України до Міжнародних стандартів не є самоціллю. Проте, світовий досвід показує, що принципи, викладені в Міжнародних стандартах з одного боку в найбільшій мірі відповідають інтересам потенційних користувачів (власників, кредиторів, інвесторів), а з іншого – дозволяють уніфікувати фінансову звітність і зробити її вигідною для користування.
Звичайно, що принципи, закладені в цей документ є в багатьох елементах незвичними для наших бухгалтерів, але при більш детальному аналізі вони стають зрозумілими та логічними. В першу чергу слід зазначити, що використання нових принципів бухгалтерського обліку значно розширює як функціональні можливості бухгалтерів, так і підвищує їх роль на підприємстві.
Відображення тієї чи іншої операції в великій мірі залежить від особистої думки бухгалтера, вибору методики оцінки, кваліфікації спеціаліста що відповідає за оцінку операції.
Можна припустити, що новий закон про бухгалтерський облік, як і все нове, діючими бухгалтерами буде сприйматися достатньо важко, оскільки два з семи головних принципів, на яких побудований законопроект є повністю новими. Це принципи “передбачення” та “переважання змісту над формою”.
Перший передбачає, що при віднесенні тих чи інших сум на затрати чи доходи необхідно використовувати методику, що не завищує активи та доходи з одного боку і не занижує зобов’язання та затрати з іншого. Немає необхідності роз’яснювати, що це правило прямо суперечить тому, до якого звикли представники бухгалтерських та фінансових служб українських підприємств.
Прицип “переважання змісту над формою” в свою чергу принципово змінює саму психологію бухгалтерського обліку. В теперішніх умовах бухгалтери зобов’язані відображати в обліку господарську операцію не по формальних ознаках, а в залежності від її економічного змісту. Так, наприклад, придбання векселю в залежності від ситуації можна відобразити в бухгалтерському обліку як фінансове вкладення, придбання цінних паперів, кредитну або розрахункову операцію.
Ще один суттєвий нюанс, питання з якого виникають досить часто – коли необхідно буде притримуватись зазначеного в практичній діяльності. Однозначно – неодразу після прийняття Закону. Для його введення в бухгалтерську практику необхідно забезпечити його поетапне й планомірне введення в дію. В цьому всі учасники робочої групи одностайні.
Найбільш реальні строки введення в дію цього Закону в повному обсязі складатимуть 3-4 роки.
За цей час Міністерство фінансів України має розробити нову нормативну базу, підготовити Національні стандарти бухгалтерського обліку, котрі базуватимуться на міжнародних нормах, а бухгалтери поступово освоїти та перейти на нові принципи та методики обліку. Цього часу цілком достатньо, щоб Закон вважався не революційним, а еволюційним.
Не менш важливим елементом реформування бухгалтерського обліку є зміна статусу головного бухгалтера. Вони перестануть бути “наглядачем і головним контролером”, що відповідає за діяльність підприємства.
В проекті Закону чітко вказується, що за організацію обліку та звітності несе відповідальність керівник підприємства, а головна функція бухгалтера обмежується адекватним відображенням в бухгалтерському обліку господарських операцій підприємства.
ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ЗГІДНО МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ (МСБО)
Порядок складання і подання Звіту про рух грошових коштів визначається Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 “Звіт про рух грошових коштів”, який був виданий в 1992 році і набув чинності з 1 січня 1994 року.
Первісно (з 1977 року) МСБО 7 мав назву “Звіт про зміни у фінансовому становищі”. Підставою для його перегляду було зростання потреби в інформації про джерела та напрями грошових потоків підприємства.
Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість:
· зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства;
· досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди;
· виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками;
· аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства.
Отже, Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про прибутки та збитки.
Баланс відображує фінансове становище підприємства на певну дату, а Звіт про рух грошових коштів пояснює зміни в одному з важливих компонентів балансу — грошових коштах та їхніх еквівалентах, які відбулися між датами Балансу.
У свою чергу, Звіт про прибутки та збитки показує результати діяльності підприємства за певний період, а Звіт про рух грошових коштів характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства.
3.1. Зміст і структура звіту про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових коштів має містити інформацію про грошові потоки підприємства за певний період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
При цьому під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.
Отже, зміст поняття "рух грошових коштів" дещо ширший, оскільки крім власне грошових коштів включає їхні еквіваленти.
Звіт про рух грошових коштів не охоплює:
а) зміни у складі грошових коштів та їхніх еквівалентів;
б) негрошові операції.
Структура Звіту про рух грошових коштів заснована на класифікації грошових потоків, яка передбачає поділ діяльності підприємства на три види: операційну, інвестиційну та фінансову.
Операційною вважають основну діяльність, яка приносить підприємству доход, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.
Інвестиційна діяльність охоплює операції з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини і складу власного та позиченого капіталу.
Така класифікація дає можливість: