Плату за землю (Рис. 6) введено з метою раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного податку, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів.
Рис. 6 Структурно-логічна схема плати за землю .
Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди).
суб`єктом плати за землю є власник землі та землекористувач, у тому числі орендар.
Плата за землю здійснюється у двох формах:
- земельний податок,
- орендна плата.
Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.
Розмір плати за землю не залежить від форми користування і форми власності на землю, а також від господарських результатів власників та користувачів. Їі розмір залежить від якості та місцезнаходження земельної ділянки.
Земельний податок встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі у розрахунку на рік по встановлених ставках. Ставки земельного податку з одного гектара встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
а) для земель сільськогосподарського призначення:
рілля,сіножатні та пасовища - 0,181%;
багаторічні насадження - 0,0543%;
б) для земель у межах територій населених пунктів - 1,81%.
Податок з власників транспортних засобів.
Підставою для сплати податку з власників транспортних засобів (див. Рис. 7) є Закон України від 13.02.97 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів"", який набрав чинності з 25.03.97 р.
Платниками податку є як юридичні, так і фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби.
Рис.7 Структурно-логічна схема податків з власників транспортних засобів.
Об`єктами оподаткування є транспортні засоби та самохідні машини і механізми (трактори колісні, автомобілі: легкові, вантажні, спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги), мотоцикли (мопеди), яхти і парусні судна з допоміжним двигуном (крім спортивних), човни моторні і катери, інші).
Ставки податку (ст. 3 Закону) встановлені в ЄВРО на рік на 100 куб. см. об`єму циліндрів двигуна або на 1кВт потужності двигуна чи на 1 см довжини. Так, для автомобілів легкових з об`ємом циліндрів двигуна від 1001 куб. см до 1500 куб. см ставка - 1,14 ЄВРО з 100 куб. см, а для вантажних автомобілів - 0,45 ЄВРО з 100 куб. см.
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Згідно Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12.07.96 р. № 324/96-ВР, від 26.06.97 р. № 397/97-ВР, від 18.07.97 р. № 499/97-ВР, від 10.02.98 р. № 102/98-ВР) патентуванню підлягає торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльність з надання послуг у сфері громадського бізнесу та побутових послуг, що проводяться суб`єктами підприємницької діяльності.
Суб`єктами плати за торговий патент є юридичні особи та суб`єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи, які займаються підприємницькою діяльністю. Торговий патент видається за плату суб`єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб`єктів або місцезнаходженням їхніх структурних (відокремлених) підрозділів.
Вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:
- на території м. Києва, обласних центрів - від 60 до 120 грн.;
- на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування і районних центрів - від 30 до 100 грн.;
- на території інших населених пунктів - до 80 грн.
Термін дії торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності так як і на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.
На здійснення торгової діяльності можна придбати короткотерміновий торговий патент, термін дії якого від 1 до 15 днів.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності і діяльності з надання побутових послуг проводиться до 15 числа місяця, який передує звітному.
Під час придбання торгового патенту на зазначених вище двох видів діяльності суб`єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання чергового патенту, зменшується розмір плати за черговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Без придбання торгового патенту , а також з придбанням пільгового торгового патенту суб`єкти підприємницької діяльності здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва (перелік яких дається в Законі).
З 1.04.98 р. відповідно до закону застосовується спеціальний торговий патент. Органи місцевого самоврядування самостійно можуть встановлювати диференційовану плату за спеціальний торговий патент залежно від площі, яка використовується для здійснення торгівельної та діяльності з надання побутових послуг. Суб`єкти підприємницької діяльності самостійно приймають рішення про придбання спеціального торгового патенту. Суб`єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент не сплачує податки і збори, передбачені Законом "Про систему оподаткування". Однак спеціальні торгові патенти будуть запроваджені експериментально на обмежених територіях, які визначає Кабінет Міністрів України.
Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та збір наобов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування регламентується Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26 червня 1997 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом № 680/97-ВР від 03.12.97 р. Щодо збору на обов`язкове соціальне страхування та його стягнення здійснюється на підставі Закону України "Про збір на обов`язкове соціальне страхування" № 402/97-ВР від 26 червня 1997 р., зі змінами, внесеними згідно із Законами № 686/97-ВР від 03.12.97 р., № 800/97-ВР від 30.12.97 р.
До прямих податків відноситься лише та частина цих обов`язкових платежів, яка стягується з фізичних осіб.
Суб`єкти підприємницької діяльності, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір на обов`язкове пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату праці, як і включають виплати основної та додаткової зарплати та інших заохочень і виплат. Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір на обов`язкове пенсійне страхування у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу. Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, та фізичні особи, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, сплачують збір у розмірі 1 відсотка від сукупного оподатковуваного доходу.
Щодо збору на обов`язкове соціальне страхування то фізичні особи сплачують лише збір на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Державного фонду сприяння зайнятості населення. Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси оплачують збір та обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5 відсотка суми оподатковуваного доходу. Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, та фізичні особи, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок сплачують збір на випадок безробіття у розмірі 0,5 відсотка сукупного оподатковуваного доходу.
Збори на соціальне страхування та пенсійне страхування не нараховуються на такі виплати:
1) вихідна допомога при звільнені;
2) компенсаційні виплати (добові за відрядженнями);
3) вартість безкоштовно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, проїзних квитків;
4) вартість виданого спецодягу, спецвзуття;
5) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків;
6) доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами);
7) інші виплати згідно з "Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №11 - 1 від 06.09.96 р., зі змінами внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду №5-4 від 29.07.97 р.
Страхові збори не нараховуються також:
- на компенсаційні виплати, які виплачуються громадянам відповідно до Закону України від 28.02.91 р, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"