Тема : ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МЕВ.
План.
1.Методи пізнання міжнародних явищ і процесів.
2.Міжнародний поділ праці й еволюція теорій МЕВ.
3.Моделі розвитку МЕВ.
Література:
І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” ст.38-45
В.В.Козик Л.А.Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні відносини” Львів 1995
1.Методи пізнання міжнародних явищ і процесів.
Метод наукових абстракцій—усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.
Метод аналізу і синтезу—аналіз окремих елементів цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елемениу об”єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.
Метод мікро- та макроаналізу— МЕВ здійснюються різних рівнях, це означає, що пошуки проводяться, з одного боку на рівні зовнишньоекономічної діяльності підприємства, а з іншого боку на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків.
За допомогою історичного і логічного методу вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.
Економіко-математичні методи—обчислення килькісних показників.
Статистично-графічний метотод—визначення й порівняння кількісних показників.
Метод моделювання –базується на використанні попередніх методів і є важливим для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища.
Дослідження міжнародних економічних відносин не дасть достатньо достовірних результатів, якщо не враховувати взаємопов”язаність, єдність міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національними господарськими явищами і процесами.
2.Міжнародний поділ праці.
Світове господарство важко визначити без використання нонять: МПП та МЕВ. Усвою чергу, міжнародні економічні відносини потребують визначення через міжнародний поділ праці.
МПП – знаходиться в основі розвитку МЕВ, тобто є фундаментом їхнього розвитку. МЕВ, у свою чергу, об”єднують навколо себе інші міжнародні явища і процеси.
Поняття МПП відображає явища та процеси поділу праці між суб”єктами різних країн і на наддержавному рівні. МПП є формою суспільного поділу праці. Суспільний поділ праці—це процес відособлення різних видів трудової діяльності, які взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм
суспільного відтворення.
Суспільний поділ праці має дві взаємодоповнюючі форми: спеціалізація та кооперація діяльності. Якщо спеціалізація являє собою безпосереднє розбиття діяльності на окремі операції, то кооперування об”єднує ці операції в один загальний процес. За родом діяльності розглядають три типи суспільного поділу праці: загальний, частковий , одиничний.
Загальний поділ праці—здійснюється між великими сферами діяльності людини: промисловість, С\Г, транспорт, зв”язок, будівництво та інші.
Частковий поділ праці—відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та підгалузевому рівні: машинобудування, переробні галузі, рослинництво, громадський транспорт та інші.
Одиничний поділ праці притаманний процесам, що відбувається в середині фірм, в залежності від технологічного процесу та організації управління, від функціональних завдань окремих служб.
За просторовим критерієм виділяють: міжрегіональний поділ всередині країни, поділ між країнами, поділ між групами країн.
Міжнародний поділ праці—це вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, який виходить за межі національних економік.
МПП—це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об”єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.
Основні умови розвитку МПП:
1.Природно-географічні умови:
--різниця у величині території.
--різниця в чисельності населення.
--географічне розташування.
--нерівномірність кліматичних умов.
--наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів.
--наявність виходу до моря.
--наявність великих річок і озер.
2.Соціально-економічні умови:
--особливості історичного розвитку.
--переважаючі відносини власності.
--соціальна природа і механізм організації національних господарств.
--різниця в національних традиціях, інших культурних цінностях.
--виробничі та зовнішньоекономічні традиції.
--соціально-економічний розвиток сусідніх країн.
--політичні інтереси.
3.Умови, що цілком пов”язані з НТП:
--розвиток науки.
--рівень розвитку науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.
--технологічна озброєність.
--рівень морального зносу основних засобів виробництва.
--оптимальність розмірів підприємств.
3.Моделі розвитку МЕВ.
Теорія меркантилізму—суть її в тому,що багатство країни вимірюється кількістю наявного золота та інших цінностей, а тому держава повинна більше експортувати, щоб більше золота надходило в країну.Рівноправні країни боялись імпортувати один від одного щоб не втрачати золота, розвиток торгівлі гальмувався.
Теорія абсолютних переваг—розробив Адам Сміт, він виступав за розвиток торгівлі. Його загальне правило:”Не потрібно коливатись при купівлі за кордоном усього того, що іноземні виробники можуть виробляти дешевше ніж національні”.
Виникає питання, а що буде, якщо країна буде тільки купувати ? Тобто за кордоном будуть дешевші всі товари—не буде розвиватись своя економіка.
Теорія відносних(порівняльних) переваг—розробив Девід Рікардо:”кожна країна зацікавлена спеціалізуватись на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість, тобто з якого вона має найбільшу відносну вигоду”.
Вадою теорії є те,що не враховуються розміри країни і транспортні витрати.
Теорія міжнародної вартості—розробив її Джон Стюарт Мілль, який стверджував, що ціна міжнародного обміну встановлюється за законом попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дозволяє оплачувати сукупність її імпорту. Країні вигідно,щоб її товар користувався більшим попитом за кордоном, ніж іноземні товари користуються на її території, бо в такому разі ціни на товари даної країни зростуть і вона зможе заплатити за більшу кількість іноземних товарів.
Найбільшим досягненням теорії міжнародної вартості—є відкриття ціни, яка оптимізує обмін товарами і послугами між країнами і яка залежить від попиту і пропозиції.
Основи сучасних уявлень про визначення напрямків і структури міжнародних торговельних потоків були закладені шведськими вченими, котрі показали—що пояснення походження порівняльної переваги знаходиться на рівні забезпеченості факторами виробництва.(Теорія розміщення факторів виробництва)
Елі Гекшер(1919)—стверджував,що міжнародний обмін витікає з відносного наддостатку або з відносної рідкості факторів виробництва(капіталу,землі,праці), які знаходяться у розпоряджені різних країн.
Бертил Олін(1930рр)—уточнив теорію Елі Гекшера—міжнародний обмін є обміном надлишкових факторів на рідкісні фактори, тобто мобільність товарів замінює біль утруднену мобільність факторів виробництва(теорема Гекшера-Оліна).
У1948 році Пол Самуельсон вивів математичні умови теореми Гекшера-Оліна:у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції та повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва між країнами.
Раймонд Вернон-у 60рр. запропонував теорію життєвого циклу продукту-за якою деякі види продукції проходять цикл з чотирьох етапів(впровадження, зростання, зрілість, занепад), а виробництво цієї продукції переміщується із країни в країну в залежності від стану життєвого циклу товару.
Американський економіст Джонсон розвинув положення про загальну динаміку порівняльних переваг: міжнародна спеціалізація є функцією порівняльної ефективності комбінацій факторів виробництва в набагато складнішому просторі, ніж запропонував Рікардо. Це такий простір, де:
--якісним елементам належить основна роль.
--фактори виробництва мають певну мобільність.
--виробництвом вважається усяка доцільна діяльність людини.
--державна політика може викликати викривлення.
Усі розглянуті школи економічної думки відзначають, що вільний Міжнародний поділ праці дозволяє досягнути економічного оптимуму, як на світовому рівні, так і на рівні кожної країни. Довільна необдумана перепона обміну може тільки віддалити від цього оптимуму.