Смекни!
smekni.com

Кейнсіанська теорія як вихідна база розвитку макроекономічної динаміки (стр. 2 из 4)

2Ефект зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції

Як відомо,перетин кривих попиту і пропозиції вказує на ціну рівноваги даного ринку.Перехрещення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва.Ця ситуація відображена на малюнку.

Якщо криві сукупної пропозиції(AS) P AD6

і сукупного попиту (AD4)перехрещуються P5 AD5 AS

напроміжному відрізку кривої прпозиції, AD4

то встановлюється такий рівноважний рі- P4 AD2 AD3

вень цін,зміна якого приведе до зміни AD1

рівноважного обсягу виробництва,а змі- P1

на останнього - до зміни рівноважного

рівня цін.На кейнсіанському відрізку(AS-

AD2) - будь-яка зміна обсягу виробництва

не викличе зміни рівноважного рівня цін.

На класичному відрізку кривої сукупної

пропозиції(криві AS-AD6),то будь-яка зміна рівня ціни не спричинить зміни рівноважного обсягу виробництва.

Водночас графік показує,як під тиском нецінових факторівкрива сукупного попиту зміщується вправо(від AD1 до AD6)і обсягвиробництва зростає(до межі,визначеної класичним відрізкомкривої пропозиції).

На кейнсіанському відрізку,який характеризується високимрівнем безробіття і великою кільістю невикористаних виробничих ресурсів,розширення сукупного попиту(від AD1 до AD2 )приведе до суттєвого збільшення обсягу суспільного виробництва(від Q1 до Q2 )і зайнятості без помітного зростання цін.На класичному відрізку трудові та інші виробничі ресурси використовуються повністю,і розширення сукупного попиту(від AD5 до AD6)виявить вплив лише на рівень цін(зростання від Р4 до Р5).Реальний обсяг суспільного виробництва залишиться залишиться на рівні Q5 .На проміжному відрізку зростання сукупного попиту(відAD3 до AD4) приведе до збільшення реального обсягу суспільноговиробництва(від Q3 до Q4)і до зростання рівня цін(з P2 до Р3).

Загальне зростання рівня цін,пов'язане із збільшеннямсукупного попиту як на класичному,так і на проміжномувідрізках кривої сукупної пропозиції,приводить до інфляціїпопиту.Процес зростання інфляції попиту супроводжується збільшенням зайнятості.

На графіку можна побачити зміни при зменшенні сукупногопопиту.Однак,слід врахувати,що ціни не мають тенденції дозниження у силу двох причин.Перша із них полягає у тому,що заробітна плата,яка складає три чверті(в ринкових країнах)загальних затрат фірм,має тенденцію до постійного зростання.Притакій її негнучкості фірмам надзвичайно важко знизити ціни ізалишитись рентабельними.Інша обставина пояснюється монопольною чи олігопольною владою сучасних великих фірм,які не бажають знижувати ціни навіть в період зменшення попиту.Зокреманавіть в період кризи 1929-1933рр.виробники сільськогосподарських знарядь,автомобілів,цементу і сталі протидіяли зниженнюцін на свої товари, обравши в якості альтернативи велике ско-

рочення виробництва і зайнятості. Тому можна у цьому випадку говорити про ефект хроповика(шестерня неправильної форми,яка дозволяє крутити колесо вперед,але не назад.У даномувипадку йдеться про те, що неможливо досягти рівноваги, зменшуючи сукупний попит). Зменшення сукупного попиту може привести лише до значного порушення рівноваги.

Для аналізу впливу зміни сукупної пропозиції на рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг суспільного виробництвавикористаємо графік: Ефект зміни сукупної пропозиції.

Зміщення кривої сукупної пропозиції відбувається підтиском нецінових факторів,зокрема,зміни цін на виробничі ресурси.Найбільшу частку при цьому мають витрати на сировину іенергоносії та заробітну плату.

Зростання виробничих витрат змі- щує криву вліво до(AS2),що ведедо

зменшення обсягу суспільного вироб-

ництвадо(Q2) і зростання цін до(P2).

Підвищення цін у такій ситуації вик-

ликає інфляцію витрат(пропозиції).

Зміщення кривої вправо - виклика-

ється зростанням ефективності сус-

пільного виробництва.

Q2 Q1 Q3 Q

Аналіз сукупного попиту і сукупної пропозиції та ефектуїх змін дозволяє,таким чином,зробити такі важливі для кейнсіанської макроекономічної моделі висновки:

1)центральною категорією є сукупний попит,лише йогозростання

встановлює рівновагу в ринковій економіці;

2)зростанн сукупного попиту відбувається під дією зростання грошових витрат населення,підприємств,держави;

3)лише при повній зайнятості виробничих ресурсів досягається найбільш ефективний сукупний попит;

4)для підтримування високого ефективного попиту і зайнятовиробничих ресурсів необхідне державне макроекономічне регулювання.

Сукупні витрати суспільства,які є головним чинником сукупного попиту,складаються із споживання(витрат домашніх господарств),інвестицій(витрат фірм),державних закупівель(витратдержави) і чистого експорту(витрат іноєемців).В кейнсіанськійтеорії,у зв'язку з цим,розрізняють базову,або основну макроекономічну модель,яка розглядає лише вплив споживання іінвестицій на сукупний попит(тобто без врахування впливу держави і зовнішнього ринку),і розширену макромодель,яка враховує також державу як суб'єкт економічної системи і зовнішнійринок.Отже,базова модель описує закриту економічну системубез державного втручання.

3.Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження

Споживання(витрати домашніх господарств)розглядається ейнсіанською теорією у зв'зку з національним доходом,а точніше - з кінцевим доходом суспіьства,або доходом після сплати податків. Заощадження - це та частина кінцевого доходу суспільства,яка не споживається.Звідси випливає,що кінцевий доход суспільства(національний доход)дорівнює сумі споживання і заощадження: Y=C+S.Споживання(C) і заощадження(S) тісно пов'язані,їх не можна розглядати ізольовано.

Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях.Врни дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому,що єсуттєвим саме для цього пояснення.Зокрема:

1)ціни розглядаються як незмінні;

2)приймається,що рівень процента є величина стала;

3)об'єктом дослідження виступає закрита економіка,тобто не

враховується зовнішня торгівля.

Наголосимо ще раз на слідуючому:сукупний попит у замкненій економіці складається з двох компонентів - споживання C і інвестиції I,які створюються заощадженнями S,тобто S=I;визначальним є сукупний попит.Позначимо його як AD.Він репрезентує всю сукупність товарів,на придбання яких домогосподарства,підприємства і держава здійснюють свої витрати.Особливістю кейнсіанської моделі є й те,що в ній роз-

різняються заплановані й фактичні витрати.

Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або,навпаки,реалізованої над створеною в межах певного періоду.Перший варіант невідповідності може мати місце тоді,коли підприємства створили більше продукції,ніж здатні реалізувати,і тому змушені її частину перетворити на запаси.Другий варіант характерний для умов,коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції,а й тієї,що була в запасах.

Фактичні витрати тотожні отриманим доходам,або сукупному

випуску.Останній позначатиметься як Y.

Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бути записана так:

Y = AD + UI, де UI - непередбачене нагромадження

запасів або навпаки,їх вико-

ристання для збільшення про-

позиції на товарному ринку.

Зрозуміло,що коли UI>0,то це означає,що підприємці зменшують пропозицію товарів(Y ). Коли ж UI<0, то пропозиція збільшується (Y ).

Розгляд кейнсіанської моделі ми розпочинаємо з її спрощеного варіанта є рівність:

AD = C + I, де C - витрати споживання

домогосподарств;

I - інвестиційні витрати.

Щодо споживання приймається,що воно залежить від граничної схильності до споживання с” та сукупних доходів Y.

зміна в споживанні приріст С ΔС

MPC= ----------------- = ---------- = --- = с”

зміна в доході приріст Y ΔY

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність до

заощадження

зміна в заощадженні приріст S ΔS

MPS=-------------------- = ---------- = --- = s”

зміна в доході приріст Y ΔY

Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці:

MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S

Y=C+ S

Приріст доходу може йти або на споживання,або на заощадження.

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень:

· дохід домашніх господарств;

· багатство, накопичине в домашньому господарстві;

· рівень цін;

· еконмічне очікування;

· величина споживної заборгованості;

· рівень оподаткування.

Величини споживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство не приймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв”язана з тим, що на рішення домашніх господарств “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв”язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.

Якщо споживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі.