Реферат з психології
«Подолання конфліктності - соціально-психологічний тренінг для педагогів»
Коли зустрічаються дві людини, на зустрічі присутні шестеро: кожен із двох, яким він бачить себе; яким його бачать інші; які вони є по суті, насправді.
Вільям Джеймс
Останнім часом гостро постала проблема зростання конфліктності серед педагогів та учнів загальноосвітніх шкіл, спричинена умовами нашого сьогодення і специфічними проблемами педагогічного середовища.
Суб'єктивними умовами підвищеної конфліктності педагога є його індивідуально-психологічні особливості, психологічний клімат у сім'ї, взаємини з навколишніми, індивідуальний стиль поведінки тощо. Падіння загальної культури спілкування вчителів впливає не тільки на їхні взаємини з учнями, а й на мікроклімат у педагогічному колективі, виникають непорозуміння з рідними й напруження у стосунках. Якщо суперечності загострюються, виникає відкритий конфлікт.
Професійні конфлікти з'являються, коли не збігаються думки або вчинки членів колективу під час вирішення проблеми ділового характеру. Вирішуючи такі конфлікти, важливо не виходити за рамки ділових аргументів і стосунків.
Утім, більшість конфліктів у колективах — особисті й виникають унаслідок суб'єктивних причин, а саме:
• недостатньої обізнаності про особливості вчителя, чию поведінку оцінюють;
• неправильного розуміння його намірів;
• неправильного уявлення про його думки;
• помилкової Інтерпретації мотивів поведінки;
• помилкового оцінювання ставлення одного вчителя до іншого.
Щоб гідно вийти самому з конфліктної ситуації, педагог має володіти рефлексією, здатністю адекватно оцінювати й бачити себе збоку. Саме неадекватне самооцінювання (завищене або занижене) нерідко стає причиною неправильних стосунків між колегами. Якщо в людини завищене самооцінювання, вона зневажливо і зверхньо ставиться до інших, не бачить своїх вад, виправдовує свої помилки об'єктивними причинами.
Людина із заниженим самооцінюванням — тривожна, невпевнена в собі, нерідко намагається його підвищити, применшуючи досягнення інших людей.
У такої людини може сформуватися негативне сприйняття інших і водночас вона авторитарна стосовно них, немилосердна.
Адекватне самооцінювання надає людині впевненості в собі, вона радіє успіхам інших, не пасує перед труднощами, спокійно ставиться до критики, бо сама в міру самокритична.
Педагог, який вірить в успіх справи, як правило, його досягає. Це допомагає і під час спілкування: учитель передає свої очікування іншим, чим дістає змогу одержати віддачу.
З огляду на актуальність проблеми подолання конфліктності серед педагогів пропонуємо тренінгові заняття, які допоможуть вирішити гострі індивідуальні проблеми.
Основними методами соціально-психологічного тренінгу (СПТ) із подолання конфліктності є групова дискусія та рольова гра в різноманітних модифікаціях і поєднаннях. Це активний метод групової психологічної допомоги, якого так бракує педагогові: учитель насамперед має вивчити, зрозуміти себе самого, навчитися розв'язувати свої конфлікти і вирішувати проблеми, а вже потім допомагати учню.
Соціально-психологічний тренінг суттєво полегшує процес оволодіння знаннями та навичками ефективної соціальної поведінки, сприяє оптимізації комунікативних можливостей людини, формуванню необхідних її якостей у взаємодії з іншими людьми, а у взаєминах — застосуванню цих умінь у конкретних ситуаціях соціуму.
В основі програми тренінгу лежить принцип поетапності розвитку учасників групи в розумінні кожним себе та інших людей.
Мета всіх занять СПТ — навчити учасників тренінгу розкривати своє сприймання, дії, що можна назвати сприйманням самого себе, розвивати комунікативні навички, почуття, активне слухання, опис поведінки.
Соціально-психологічний тренінг має на меті підвищити компетентність педагогів у спілкуванні через упровадження інтерактивних методів у традиційну систему навчання.
СПТ складається із занять, спрямованих на розвиток адекватного самооцінювання, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв'язувати конфлікти й допомагати іншим/
Кожне занять складається з 3-х частин:
• теоретичного матеріалу, який подається у формі міні-лекції;
• практичних вправ, виконавши, які учасники можуть оволодіти необхідними інтерперсональними вміннями і практично використати набуті теоретичні знання;
• обговорення цих вправ, змісту заняття.
1. Зниження емоційного напруження.
2. Розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловлювати свій.
3. Формування навичок позитивного впливу на інших.
4. Ігрова корекція поведінки: усунення надмірного напруження і тривожності; викорінювання бар'єрів, що заважають продуктивним конструктивним діям. Регуляція соціальних відносин.
I. Розминка.
Мета: розминка учасників, їхнє емоційне входження у тренінгові заняття.
II. Велика гра (основна частина).
Психологічні вправи, етюди, пантоміма, рольові та рухливі ігри, криголами.
III. Розслаблення (розрядка).
Мета: вихід із психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття.
Знайомство: психологічна розминка.
Мета: знайомство з колом інтересів учасників групи. Привітання членів групи, ознайомлення з правилами роботи у групі:
• не перебивати один одного;
• не оцінювати і не засуджувати жодні висловлювання як погані чи хороші;
• не давати порад, коли цього не просять учасники;
• намагатися дотримуватися теми обговорення;
• брати участь в обговоренні проблеми за бажанням;
• дотримуватися конфіденційності щодо того, що може статися на семінарі;
• враховувати час обговорення;
• критикувати не людину, а конкретний учинок.
Це допоможе дещо змінити уявлення про себе і зламати певні стереотипи спілкування.
Дає можливість не лише познайомитись, а й сприяє розвитку пам'яті.
Усі учасники стають в одне спільне коло. По черзі, починаючи з одного з тренерів, кожному учасникові потрібно назвати себе й сказати щось позитивне про себе. Фразу можна запропонувати розпочати словами: «Мене звати... Моя краща подруга (друг) про мене сказала (в) б (би), що я...» Для того щоб учасники групи швидше перезнайомилися та були готові для подальшої роботи в атмосфері довіри й симпатії, пропонуємо наступні вправи.
Учасники ходять по кімнаті й за командою ведучого при зустрічі вітаються:
а) долонями;
б) коліньми;
в) чолом;
г) боком.
Після виконання учасники сідають на місце.
Ознайомити учасників СПТ з тим, що особисті уявлення, цінності, потреби й емоції кожного є невід'ємною частиною конфлікту, в якому ми беремо участь; як відомо, люди зі здоровим почуттям цінності можуть уникати розширення конфліктів, вони менш упереджені щодо інших людей, більш здатні замислитися над тим, які інтереси лежать в основі поведінки опонента І які цілі він ставить перед собою.
Самоконцепція — це наші думки й переконання стосовно себе. Це те, що ми думаємо про себе, хто ми є.
Деякі з цих переконань — об'єктивні факти, а деякі, що формують самоконцепцію, є думками. Думки відіграють дуже важливу роль для формування самоконцепції.
Сила фактів і думок — досить велика, позаяк вони формують нашу тотожність. Кожна ідея важливіста. Деякі факти й переконання є дуже важливими для нас. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким ми станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, крізь який ми бачимо світ. Вони надають форми речам, із якими ми зустрічаємось, і визначають нашу реакцію на них, оскільки ці думки й факти визначають нас, якими ми себе бачимо. Коли ми отримуємо інформацію, ми трактуємо її через призму наших переконань. Якщо ж інформація не відповідає нашим переконанням, ми намагаємося проігнорувати або відкинути її.
Аспекти нашої самоконцепції з часом змінюються як у позитивну, так і в негативну сторони.
Самоконцепція є важливим чинником для успішного вирішення певного питання: люди із сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йдуть на ризик. Здорова Самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість.
Ставлення людини до себе, її самооцінювання та сформованість її самоконцепції можна визначити за допомогою психотехнічних вправ.
Для роботи учасникам пропонується виконати вправи, які ознайомлюють учасників з певними інтерактивними техніками і сприяють підвищенню їхнього самооцінювання.
Мета: усвідомлення важливості прийняття свого «Я» з усіма перевагами та недоліками.
За допомогою інтерактивного методу «мозкової атаки» (записувати кожну ідею чи пропозицію, яка спала на думку, не розмірковуючи); 10 разів відповісти на запитання «Хто я?», використовуючи характеристики, риси, інтереси й почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника («Я...»). Потім зробити розподіл відповідей на «+» і «-». Замінити негативні прикметники на більш позитивні, але таким чином, щоб речення не втратило правдивості.
Наприклад: «Я наївний» — «Я відвертий у контактах із людьми».
Ця вправа виконується в парі. Уявіть себе кореспондентом газети, який має завдання написати статтю саме про вашого партнера. Ви можете ставити різні запитання (щодо 10 відповідей із вправи «Хто я?»). Щоб якомога краще репрезентувати свого партнера іншим учасникам групи після закінчення інтерв'ю, Ваш партнер має зробити те саме.