Аналогічним чинником пояснюється поява незвичних для українського іменника наймень-гіпокористик Алекс, Джиммі (батьки – українці). Алекс – скорочена форма від традиційного російського імені Алексей (чи Александр), аналогічно до української народної форми Олекса, хоча за фонетичним оформленням близький до імен-запозичень типу Алек, Ален; Джиммі – пестлива форма запозиченого імені Джеймс. Жіноче ім’я Сандра кваліфікується батьками-найменувачами як ім’я-запозичення, яке прийшло через літературу і кіно. Про можливість існування українського імені Сандра (скорочено від Олександра), запропонованого ще Б.Грінченком, батьки не знають.
Прагнення до оригінальності, як стверджують інформанти, зумовило появу імен Жан, Жорж, Теодор, Даніель, Рафаель – запозичених аналогів до наших канонічних імен Іван, Георгій, Федір, Даниїл, Рафаїл, а також імені Ілона (угорський еквівалент українського імені Олена).
Як свідчать інформанти, оригінальність вибору імен батьками проявляється і в тому, коли вони використовують найменування літературних героїв: Руслан і Людмила Марковські (поема “Руслан і Людмила” О.С.Пушкіна); Автанділ і Таріел Петренки (“Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі); імена історичних і міфологічних осіб: Аскольд і Діана Онушки (Аскольд – один із перших київських князів; Діана – в давньоримській міфології – богиня Місяця і полювання), Устим і Юнона Зубчики (Устим Кармелюк – український національний герой, Юнона – в давньоримській міфології – богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця матері під час пологів).
Деякі батьки надають перевагу українським народним іменам: Назар та Олесь Зубовичі, Левко й Одарка Ярмаки, Левко й Орися Простопчуки, Олеся й Тарас Коменди, Ярина й Самійло Ковтуни. Неординарність слов’янського імені Світлан, вжитого лише один раз в іменнику м. Луцька протягом ХХ ст., підкріплюється ще й оригінальністю найменування по батькові: Світлан Зорянович.
Ім’я Роксолана, яке притаманне лише українській антропонімній системі, має кілька фіксацій. Його появу в іменнику міста, як і в інших регіонах України (на Буковині, Рівненщині, Тернопіллі), пов’язують з історичним ім’ям дружини турецького султана Сулеймана ІІ (Насті Лісовської, українки родом з м. Рогатина, тепер Івано-Франківської області).
Оригінальність вибору імен в окремих сім’ях підтверджується ще й такими прикладами: Віра, Надія і Любов Чмілі (дівчатка різного віку), Віра, Надія і Любов Ковальчуки (близнята), Петро і Павло Сороки (близнята – названо на честь святих).
Стосовно найменувань близнят, що певним чином відобразилися в іменнику міста, теж помічено цікаві явища. Антропонімічна література розкриває певні традиції та закономірності, які існують у деяких народів щодо вибору імен для близнят [4, 131-141]. Зі спостережень над іменами близнят м.Луцька випливають такі закономірності (це підтверджують також деякі інформанти): 1) імена починаються однаковою літерою: Анатолій та Андрій Микитюки (крім того, мають ще й однакове закінчення), Вікторія і Віталій Стаднійчуки, Вікторія і Віталія Романенки, Віктор і Віта Локачуки, Лариса і Лілія Євдощуки, Ніна й Наталія Миронюки, Олеся й Ольга Малаховські, Юлія та Юрій Стельмащуки, Юрій та Юлія Чирхавські; 2) мають однакове закінчення: Марія і Вікторія Шишко, Мар’яна та Оксана Кратюки, Ірина й Олена Клівчуки, Оксана і Світлана Докаї, Андрій і Юрій Задереї, Андрій і Сергій Шараєвські, Олексій і Сергій Борохи, Олександр та Володимир Назарчуки; 3) для найменування використано імена літературних героїв вітчизняних та зарубіжних творів та знаменитих історичних осіб: Руслан і Людмила Савонюки, Руслан і Людмила Сусол, Жанна та Ернесто Дембовські (Жанна Д’арк – народна героїня Франції, яка відзначилася під час Столітньої війни 1337‑1453 рр.; Ернесто Че Гевара – один з керівників Кубинської революції 1959 р.).
У сім’ї Романюків вибрали дівчинці ім’я за подібністю звучання з маминим: мама – Ліліана, донька – Юліана, в побуті обох часто називають Ляна, зрідка маму звуть Лілією, доньку – Ляною (з метою ідентифікації).
Сучасні імена-гіпокористики Аня, Анюта, Ася вибрали батьки своїм дітям тому, що, на їхню думку, ці пестливі форми якраз найбільш підходять до їхніх милих крихітних створінь. Звичайно, в той же час батьки не подумали, що їхні діти виростуть і стануть дорослими, а ім’я залишиться “дитячим”. В іменнику м.Луцька протягом ХХ ст. функціонують такі імена-гіпокористики (крім названих): Лана (від Світлана), Іра, Лена, Лєна, Ляля, Ляна, Люся, Маня, Мар’я, Міра,Муся, Таня, Тіна, Тая, Фаня, Лора, Рена (від Рената чи Регіна); Жора, Льова, Слава, Сьома, Славик. Як бачимо, трапляються імена, від яких у майбутньому важко утворити назви по батькові.
Мотиви вибору імен різноманітні. Одні батьки саме так називають, тому що вважають ці імена милозвучними (напр., Оксана, Олена, Ольга, Наталя; Данило, Самійло, Владислав), інші надають перевагу конкретним іменам, тому що ці імена носять люди добропорядні, мудрі; ще інші вибирають імена улюблених героїв художніх творів і кіно чи імена історичних та міфологічних осіб, а дехто створює своє ім’я, походження якого знає тільки найменувач. Такими в іменнику міста є жіночі імена Ріоріта, Тарсіна, чоловіче Арглур.
Література
1. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.
2. Брайченко С.Л. Улюблені жіночі імена мешканців Одеської області // Щорічні записки українського мовознавства. – Одеса, 1998. – Вип.5. – С.58‑63.
3. Касім О.Ю. Про динаміку українських особових імен Одещини // Мовознавство. – 1990. – №3. – С.26-31.
4. Никонов В.А. Имя и общество. – М.: Наука, 1974. – 278 с.
5. Скорук І.Д. Розвиток чоловічого іменника м.Луцька в ХХ ст. // Мовознавство. – 1999. – №2-3. – С.25-42.
6. Скорук І.Д. Характеристика жіночого іменника м.Луцька в ХХ ст. // Наук. вісн. ВДУ: Журнал Волин. держ. ун‑ту імені Лесі Українки. Філол. науки. – 1999. – №6. – С.33-39.
7. Чувашова Л. Сучасний іменник Буковини // Наук. вісн. Чернівецького університету. Вип. 13: Слов’янська філологія. – Чернівці, 1997. – С.67-75.
8. Щетинин Л.М. Имена и названия. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1968. – 215 с.