Реферат з педагогіки:
Українська музика – невід’ємна частина
валеологічної культури підлітків.
Музична культура як частина духовної культури людей є невід’ємною від культури народу, якому вона належить. І навпаки, людина не може бути духовно багатою, а відповідно і духовно здоровою, якщо вона відірвана від своєї народності, рідної культури.
Науковцями психолого-педагогічних дисциплін було визначено декілька соціокультурних моделей (типів) особистості, що помітно впливають на повсякденну поведінку наших сучасників. Це: соціокультурна модель людини тоталітарного минулого, західна соціокультурна модель особистості та національна соціокультурна модель особистості, котра ґрунтується на засадничих рисах українського національного складу.
Перша – невпинно прищеплювала комплекс неповноцінності власної нації (Ігнатенко П., 1995, 37), що негативно відображалося на психічному здоров’ї молоді, формуючи внутрішньо конфліктну та зламану особистість. Друга модель найчастіше ґрунтується на американському наборі цінностей масової культури. Західна модель особистості покладена в основу більшості сучасних закордонних превентивних програм, з якими нині мають змогу ознайомитись українські педагоги. У цілому ця ідеальна модель вбачає в людині раціонально-зорієнтовану, самостійну особистість, котра добре контролює життєві ситуації, планує свій спосіб життя, відповідально ставиться до власного здоров’я (Литвин-Кіндр. На-во..ст. 90). Водночас досвід показує, що засвоєння українськими школярами рис соціокультурної моделі людей особистості не завжди призводить до успішного формування в них навичок здорового способу життя. У цьому випадку декотрі риси можуть прищеплювати дітям “всупереч” їх національній вдачі, внаслідок чого відбувається трансформація особистісних якостей учнів у деяку нову структуру, яка є не зовсім адекватною конкретним екосоціальним характеристикам довкілля. Так, О. Киричук твердить, що необхідно відмовитись “від форми зовнішнього і внутрішнього життя Заходу, що нав’язується українському суспільству. Натура людини, її ментальність створювалась протягом багатьох сторіч. І на те добре, прекрасне і розумне, що було і залишено в народній душі. Слід спиратися, а не покладати надії” на технологічні прийоми виховання Заходу...” (Киричук О., 1996) Третя соціокультурна модель поєднує в собі національний склад і національний характер. Принцип етнізації виховного процесу, що “визначений концепцією національного виховання... покликаний сприяти відтворенню у дітей менталітету свого народу, увічнювати в підростаючих поколінь те позитивно-специфічне, що є в кожній нації” (Хрущ В., Хрущ О., 1997, 22).
Проблеми і труднощі виховання особистості, яка зорієнтована на засвоєння рис національної соціокультурної моделі, знайшли свою розробку в працях вітчизняних учених із проблем педагогічної й етнічної психології (Москалець В., Орбан Л., Хрущ В., Хрущ О. та ін.). Наприклад у дослідженнях В. Москаль ця обґрунтовується нагальна потреба враховувати етнопсихологічні особливості учнів в організації всього навчально-виховного процесу. Його моделювання в школі має спиратися на основні стрижневі риси українського національного складу особистості.
Так, у книзі “Народознавство” С. Литвин-Кіндратюк припускає, що засвоєння теперішніми і підлітками позитивно-специфічних рис національної соціокультури моделі особистості може сприяти не лише їхній більш успішній соціальній адаптації, духовному зростанню, а й допоможе скерувати конструктивну активність учнів у напрямі самоорганізації ЗСЖ у конкретних екосоціальних умовах. Національна соціокультурна модель є гарантом формування національного складу і характеру як компонентів гармонійної структури особистості.
Таким чином, короткий порівняльний аналіз нормативних соціокультурних моделей та емпіричних типів поведінки, які є результатом соціальної взаємодії в сучасному суспільстві свідчить, що в основу психолого-педагогічного проектування здорового способу життя сучасних школярів слід покласти національну соціокультурну модель особистості, котрій притаманні виразна гуманістичність, природо- і культуровідповідність.
Опора на національну соціокультурну модель в організації оздоровчої активності підростаючих поколінь створює нові перспективи в цій справі, розширює канали соціалізації щодо накопичення оздоровчого досвіду, допомагає прилучати молодь до ідей народної системи здорового способу життя. Велике значення має актуалізація ідеалів здоров’я і краси, що віками утверджувались і побутували в народній пісенності.
Учні 6-х класів рах. прогр. укр. пісні застарілими і хочуть вчити сучасні рос. пісні.
...Українці – народ чистий від природи – і в тому є корінь і зерно їхнього мистецтва. Народна пісня збереглася живою з поганської доби. Свідомість того, що вона існує та близьке відношення її до штучної музики не зникло, – музична Україна знає, чим живе.
В Україні знаходимо справді те, що треба розуміти як “культуру народної пісні”, супроти якої жалюгідними видаються і наші знання, і наше ставлення до народної пісні.
Доктор Дж. Гуттер
“Tribuna”, 5.10.1922, Прага
У жодній країні дерево народної поезії не вродило таких розкішних плодів, ніде душа народу не виявилася у піснях так живо й правдиво як в українців... Слід відзначити, що народ. Який співає такі пісні й милується ними, не міг стояти на низькому ступені розвитку й освіти.
Ф.М. Баденштедт
1. Ігнатенко П. Виховання громадянина на засадах укр.. народознавства // Укр. народознавство і проблеми нац. виховання школярів / За ред. В. Кононенка і Р. Скорульського . – Ів.-Фр. 1999.–С.37-39.
2. Бирчак О. Національна програма “Діти України”: психолого-педагогічні умови реалізації // Педагогічна газета. – 1996. - №11. – листоп.
З. Хрущ В, Хрущ О. Методика вивчення психологічних особливостей етнічної самосвідомості і нац-ї самоповаги учнівської молоді // Методи дослідження ціннісних орієнтацій учнівської молоді / за ред. Р. Скульського і В. Костіва. Ів.-Фр. 1999.–С.21-32
Красне сонце – жона його.
Дрібні зірки – його дітки.
(Приспів повторюється після кожного рядка).
Мистецтво, як відомо, діє не тільки на свідомість, а й на підсвідомість (у цьому проявляється його сугестивна функція). Зокрема, навіюючий вплив справляє багаторазове повторення слів, музичних інтонацій. У згаданій пісні 10 невеликих куплетів, стільки ж разів повторюється й приспів, проте навіюючий вплив цієї пісні дуже відрізняється від впливу деяких сучасних шлягерів. Хоча в них використано аналогічний художній прийом повторення. У порівнянні з народними піснями краще усвідомлюється примітив деяких сучасних. Уже те. Що декілька разів, повторюючи приспів люди бажають одне одному добра та здоров’я, сприяє позитивному самопочуттю, що є запорукою не тільки доброго психічного здоров’я дорослих, а й сприятливого середовища для розвитку підростаючих поколінь, плекання їхнього позитивного самопочуття. Адже звеличувана в колядах і щедрівках сім’я, як ......................., завжди була пріоритетною цінністю в українського народу. У такій сім’ї господар “раду радить” з дружиною та іншими членами родини, тут усі зайняті чітко визначеним колом обов’язків. У такому соціальному мікросередовищі панують злагода, мир і любов, де в атмосфері батьківської опіки ростуть і виховуються повноцінними людьми діти.
Величальний, утверджувальний пафос цих пісень спрямований до найбільш сокровенних житейських справ людини й основних, неперехідних її ціннісних субстанцій.
Окрім того, що саме ця багата гуманістична сутність колядок і щедрівок пов’язує їх із дотриманням здорового способу життя. Їм ще властивий оптимістичний заряд, світлий настрій, святковий романтичний дух. Саме вони передаються від виконавців до слухачів, оздоровлююче впливають на всіх.
Поетично-величальна піднесеність і впливовість таких творів підсилюється ще й тим, що їхнє виконання переважно поєднується з відповідними обрядовим, музичними, танцювальними й ігровими елементами. Це теж безпосередньо впливає на психічне оздоровлення особистості.
Та не тільки величально-обрядові пісні позитивно впливають на розвиток особистості. Високу народну мораль несуть в собі ліричні, жартівливі, коломийки, родинно-звичаєві, соціально-побутові пісні, тобто увесь масив української пісенності. Дихаючи моральним здоров’ям, щирістю і любов’ю, кращі народні пісні – давні й сучасні – відігравали й відіграють неоціненну виховну роль у формуванні особистості підлітків, розвитку їх валеологічної культури.
Народна пісня, народжена життям, у художній формі реалістично відображає різні її сторони. Вона відіграє таку роль в музичній культурі всіх країн, що лягла в основу творчості композиторів минулого і теперішнього часу. Народна пісня являє собою невичерпне джерело, з якого нащадки дізнаються про минуле свого народу, а композитори черпають натхнення. Потрібно дбати про виховання підростаючого покоління засобами української народної музики і пісні.
Найповніші наукові дослідження в області музичної педагогічної діяльності свідчать, що народна пісня дає можливість для розвитку багатьох дарувань і здібностей людини. Своєю співучістю, багатством гармоній вона позитивно впливає на психіку людини, на її музично-естетичне виховання, розумовий розвиток, а також зумовлює розвиток музичного слуху, ритму, розвиває сприймання. Мислення, формує емоційно-вольову сферу, враховуючи її вік, нахили та інтереси.
Досвід показує, що повноцінної заміни народній пісні немає: сучасні модні пісні, як правило, недовговічні – вони приходять і відходять, залишаючи після себе порожнину. Народна ж пісня, що пережила століття, є основою духовної культури нації. Це наша неоціненна класична спадщина, яку слід дбайливо берегти й розвивати.
Відомо, що усе життя наших предків було пов’язане із землеробським календарем, тому одним із найдавніших видів усної музично-поетичної творчості є календарно-обрядові пісні.