Національний університет
Києво-Могилянська Академія
“ВІРТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА РОСІЇ”
Виконав:
студент 3-го курсу
Олексій Цебро
Науковий керівник:
аспірант, магістр економічних наук
С.М. Ільчук
Вступ.................................................................................... 3
1.Фінансова криза в Росії................................................ 3
2.Визначення реалій російської економіки................. 4
3. Походження віртуальної економіки Росії................ 5
Висновок........................................................................... 10
Список використаної літератури................................ 11
“Віртуальна економіка” ¾ новий термін, який впровадили в середені 1998 року Кліффорд Г. Гедді, експерт з питань міжнародної політики, Brookings Institution та Баррі В. Айкс, професор економіки Державного університету штату Пенсильванія.
Визначальним даного поняття є те, що всі найважливіші економічні параметри перекручуються, зокрема відсутні реальні гроші та реальні ціни, приховуються реальні обсяги продажу, заробітної платні, податків та бюджету. А якщо додати до цього ще й широку підтримку громадськості, то однозначно можна визначити явище “Віртуальної економіки”, як вигідне усім у короткостроковому періоді та схильне до руйнації у довгостроковому періоді задля ефективного існування економіки.
Причини поточної фінансової кризи в Росії :
- неспроможність обслуговувати державний борг, як наслідок від короткострокових доларових зобов’язань;
- великий дефіцит державного бюджету;
Внутрішні інструменти економічної політики, що пропонували Уряду Росії застосувати задля пом’якшення наслідків кризи:
- скорочення дефіциту бюджету за допомогою збільшення податкових надходжень до бюджету;
- обмеження державних витрат;
А також допомога міжнародних фінансових організацій і пакет позик від західних країн, які було надано задля стабілізації фінансової ситуації та довготермінової програми реструктуризації боргу, повинні були допомогти вирішенню економічних проблем Росії та допомогти Уряду Росії зосередитися на ринкових перетвореннях.
Але все виявилось марним, як наслідок нерозуміння реалій російської економіки, що і призводить лише до пошуку основних проблем, які стають на заваді розвитку ринкового механізму в Росії. Вважається, що:
- більшість російських підприємств вже приватизовано, але це не сприяє ринковим реформам, бо в Росії присутні такі фактори, як корупція, злочинність та некомпетентність усіх рівнів влади;
- нефункціональне управління на підприємствах сприяє поширенню бартеру та неплатежів;
- держава ослаблена в наслідок недостатніх податкових надходень;
Розв’зати зазначені проблеми означає спрямувати економіку Росії в напрямку до ринку. Так як значних ринкових реформ в Росії не відбувалось, якщо не брати до уваги те, що останніми роками російські компанії, особливо промислові виробничі об’єкти, змінили ставлення до управління, але як виявилось це були заходи не задля приєднання до ринку, а навіть навпаки відмежування від нього.
Отже таким чином виникло поняття “віртуальна економіка Росії”, що можна розглядати як новий тип економічної системи, де виникли свої правила гри та критерії оцінки ефективності діяльності даної системи.
Базовим є те, що маштаби економіки Росії збільшуються штучним чином, а отже як наслідок з’являються надвисокі державні видатки, які реально держава не може собі дозволити, зокрема на утримання надмірного управлінського апарату, що і сприяє поширенню неплатежів та поглибленню бюджетної кризи, яку Росія ніяк не може подолати.
На сьогодні Захід стоїть перед дилемою “to be or not to be”, тобто продовжувати підтримку Росії чи обмежити себе лише торгівельними відносинами. І лише збереження соціальної та політичної стабільності спонукає Захід надавати “допомогу”, а також надії на те, що дані дії будуть спонукати до ширшого впровадження реформ. Але як зазначають американські дослідники та показує практика дана “допомога” підтримує лише віртуальну економіку, і як наслідок сприяє економічному спаду та погіршенню кризи. Окрім того негативні фактори даної економічної системи носять накопичувальний характер, що в майбутньому може вибухнути, як політично-економічна криза, але вже на якісно більшому рівні.
2.Визначення реалій російської економіки
Часто статистичні дані розглядаються однобоко, що і сприяє неправильному розумінню економічної ситуації в Росії.
Наприклад:
- 1,9%. – приріст промислового виробництва в 1997 році (і, відповідно, невелике зростання ВВП).
Але ж відбулось і скорочення реальних прибутків в економіці Росії та зросла частка збиткових підприємств. Отже неможе бути і мови про зростання ВВП.
Неможна не згадати і про кризу неплатежів, причиною чому є бартерні операції, що проводяться не в грошовій формі.
Наприклад:
“У 1997 році в негрошовій формі здійснювалися 40% усіх податкових відрахувань до федерального бюджету Росії, а демонетизація місцевих бюджетів сягнула ще більшого рівня.”[1]
Тобто в даній економічній системі грошам не надається такої ваги як в ринковій економічній системі, але це не головне, так як найважливіше те, що дана ситуація влаштовує більшість економічних агентів, які розуміючи свою неефективність весь час протидіють встановленню ринкових відносин.
Отже тепер ми здатні більш точно визначити поняття “Віртуальної економіки”. “ВЕ” – це економіка де:
- встановлюються ціни, за якими ніхто не розраховується грошима;
- ніхто не платить вчасно;
- створюються величезні взаємні борги, що не можуть бути погашені в прийнятний термін;
- заробітну платню встановлюють, але не виплачують;
- і т.д.
“За таких обставин формуються фіктивні, або віртуальні, доходи, які, своєю чергою, призводять до несплачених, або віртуальних, бюджетних зобов’язань, що спрямовують ринок до неринкових, або віртуальних, цін.” [2]
Отже дане явище і називається віртуальною економікою.
3. Походження віртуальної економіки Росії
Як відомо Росія успадкувала від радянських часів величезний промисловий сектор. Даний сектор економіки діє і сьогодні. Хоча начебто і пройшло шість років ринкових перетворень, але російські підприємства далі функціонують, не сплачуючи за своїми рахунками та виробляють продукцію, руйнуючи при цьому вартість. Це стає можливим завдяки тому, що вартість перерозподіляється з інших секторів економіки:
- борги за податковими платежами, як форма бюджетного субсидування;
- перерозподіл вартості від секторів економіки, які її створюють, зокрема виробничо-сировинні комплекси;
Взагалі для перехідних економік дуже важливим є вихідний стан, в якому вони знаходились на початок перехідного періоду. А так як вихідним станом перехідної Російської економіки була Радянська економіка, то для заради коректного аналізу наявної економічної системи ми повинні охарактеризувати базу даної системи. Радянська економіка – це економіка, в якій:
- існувала велика промислова економіка;
- промисловість фактично отримувала субсидії у вигляді сировини за заниженими цінами та дешевого капіталу;
- начебто існував великий виробничий сектор, який створював вартість, однак насправді він її знищував, а система адміністративного ціноутворення вдало маскувала цей процес;
Отже зрозуміло, що всі негативні фактори, які сприяють розвитку віртуальної економічної системи , дісталися Російській економіці у спадок, але найголовніше те, що більшість економічних агентів намагаються зберегти все це на противагу розвитку ринкових відносин.
Розглянемо модель російської економіки сьогодення:
Вочевидь видно, що при даній схемі взаєморозрахунків програє ніхто інший як сектор Домашніх господарств, оскільки надавши 100 рублів робочої сили він отримує реально всього 33 1/3 рублів за бартером, що призводить до виникнення заборгованості із заробітної платні.
Застосування даної моделі дає змогу змоделювати не лише стан справ в російській економіці, але й оцінити окремі політичні заходи.
Проаналізувавши вимоги МВФ відносно збільшення обсягу грошових надходжень до бюджету, які російський урід мав втілити в життя, приходимо до висновку, за даною моделлю спостерігаємо, що це неминуче приведе до перерозподілу вартості, який в свою чергу до заборгованості з заробітної плати.
Секрети успіху вищенаведеної моделі та її поширення в Росії полягають в тому, що при погодженні всіма секторами економіки відносно реальної вартості кінцевого продукту в 100 рублів:
1. Промисловий сектор вимушений буде показати збитки на 100 рублів (на відміну від попередніх прибутків).
2. Звідси Промисловий сектор не буде сплачувати податки, але і не зможе розрахуватися з Сектором Домашніх господарств і Виробничим сектором одночасно, оскільки його прибутки складуть всього 100 рублів.
3. В найкращому випадку навіть, якщо він поверне по 50 рублів вищезгаданим секторам матимемо заборгованість по з/п та взаємну заборгованість між секторами 50 рублів
4. Рівно на суму 50 рублів недоотримає й бюджет коштів від Виробничого сектору звідси поява бюджетних боргів.
Порівняння результатів діяльності віртуальної та реальної економіки підіб’ємо в таблицю: [1]
| Порівняльні показники для віртуальної та реальної економіки | ||
| Віртуальна | Реальна | |
| Продаж, загалом | 400 | 200 |
| Прибутки, загалом | 200 | 0 |
| Прибутковість | 50% | 0% |
| Загальна додана вартість (=ВВП) | 300 | 100 |
| Промислове виробництво | 400 | 200 |
| Бюджет | ||
| Запланований | 200 | 100 |
| Виконаний | 67 | 50 |
| Доходи домашніх господарств | ||
| Нараховані | 300 | 200 |
| Виплачені | 100 | 100 |
| Заборгованість | ||
| Із заробітної платні | 67 | 50 |
| Між підприємствами | —- | 50 |
| З податків | — | 50 |
| До бюджету | 133 | 50 |
Отже: "… ліквідація віртуальної економіки вплине на окреме підприємство П, адже воно приховує свою нежиттєздатність та знищує вартість. Так, в умовах віртуальної економіки П створює додану вартість на 100 рублів, тоді як у реальному варіанті підприємство П є збитковим. "