При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично. Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта.
Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ). Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний час ( 3 – 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт – це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти, виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування овердрафтного рахунку.
Овердрафт має деякі переваги над револьверним та рамочним кредитами:
Для обслуговування овердрафту підприємству відкривається контокорентний ( розрахунково-позичковий ) рахунок. Цей рахунок являється вищою формою довіри до клієнта. По дебету цього рахунку йдуть всі платежі клієнта, зв’язанні з його діяльністью і розподілом прибутку, а в кредит зараховується виручка і всі інші поступлення на користь клієнта. Кредитове сальдо свідчить про наявність у підприємства в обігу на даний момент власних коштів, а дебетове сальдо – про залучення в обіг банківського кредиту, за користування яким знімається процент. Контокорентний кредит характеризується слідуючими ознаками:
Суттєвим пунктом в договорі є не обумовлене ніякими строками право банку на закриття рахунку.
Послуги по короткостроковому кредитуванню можуть приймати і інші форми, які поки що дуже мало використовуються молодими українськими банками.
3.ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Аналіз розвитку банківської системи України можна рахувати від 1989 року, коли почали створюватись перші комерційні банки.Умовно цей процес можна розділити на три етапи:
- 1989-1992 рр.- етап створення комерційних банків;
- 1992-1995 рр.-етап становлення;
- з 1995 року - етап якісного розвитку банків;
ПЕРШИЙ ЕТАП розвитку банківської системи України можна характеризувати слідуючими показниками:
- повільне створення нових банків;
- акціонування старих (таких як Агробанк,Промбудбанк та ін.)
Початково комерційні банки створювались як галузеві. Ці банки повинні були допомагати вирішенню перш за все внутрігалузевих проблем, прискоренню темпів науково - технологічного прогресу на підприємствах галузі, збільшенню об'ємів виробництва і т.д.
Деякі банки виникали як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Так, наприклад, був створенний Укрінбанк.
Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк (попередник Градобанка) виникали як кооперативні комерційні. Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт та наданню послуг були першими ринковими структурами, діючими в оточенні державних підприємств, а часто і при них. Щоб легше і оперативніше було вирішувати питання про надання кредитів на свій розвиток, кооперативи почали створювати свої банки. Організації кооперативних банків сприяла і держава. Так, якщо для створення комерційного банку міністерствами і державними підприємствами потрібно було внести статутний фонд в розмірі 5 млн.крб., то для створення кооперативного комерційного банку досить було, щоб його засновники-кооперативи внесли в статутний фонд 500 тис.крб.
Поступово статус комерційних банків отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так на базі республіканського Жилсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанка - АКБ "Україна", Промбудбанку - Промінвестбанк. Таке роздержавлення банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків. Що поставило у важкі умови новостворені банки. Адже колишні державні банки були забезпеченні приміщенням, технікою, транспортними засобами, мали велику і солідну клієнтуру. Новостворенні банки нічого такого не мали. Більш того, вони взяли на себе обслуговування найбільш ризикових ринкових структур.
ДРУГИЙ ЕТАП ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ значною інфляцією, яка вплинула на розвиток банківської системи. Тобто значна частина неповернутих кредитів покривалася за рахунок інфляції. І знову колишні державні банки опинилися у більш вигідному становищі. Адже через них здійснювалась грошова емісія. Жорстка монетарна політика, направлена на придушення інфляції, яку почав вести Національний банк України принесла свої плоди, і в 1995 році ріст інфляції припинився. Банки, які не встигли вчасно зорієнтуватись понесли значні фінансові втрати і навіть зазнали краху.
ТРЕТІЙ ЕТАП ВІДЗНАЧИВСЯ постановою Верховної Ради. Для збільшення надійності комерційних банків Верховна Рада України зобов'язала комерційні банки збільшити свої статутні фонди та здійснити перереєстрацію у такі строки:
· у сумі еквівалентній 250 тисячам ЕКЮ, до 1 жовтня 1996 року;
· у сумі еквівалентній 500 тисячам ЕКЮ, до 1 січня 1997 року;
· - у сумі еквівалентній 750 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1997 року;
· - у сумі еквівалентній 1 мільйон ЕКЮ, до 1 січня 1998 року.
Крім того, для банків з участю іноземного капіталу статутний фонд збільшується в 3 рази, а
для банків з 100 - процентним іноземним капіталом - не менш як у 5 разів.
Це рішення, на мою думку, має як позитивні так і негативні сторони. На сьогоднішній день в Україні існує велика кількість маленьких, так званих "кишенькових" банків. Такі банки виконують волю 1-2 людей і не можуть бути універсальними, тому що це не входить в сферу інтересів їх акціонерів. А коли банк втрачає свою незалежність, він планує свою стратегію виходячи не з риночної кон'юктури, а із інтересів своїх власників (як правило вони служать для "відмивання" грошей). Незважаючи на те, що збільшення статутних фондів розтягнуто в часі на два роки, маленькі банки не зможуть досягти потрібного рівня за рахунок реінвестування прибутку. Для виконання цієї постанови цим банкам потрібно збільшити кількість акцій настільки, що контрольний пакет не зможуть викупити 1-2 чоловіки. В результаті чого дрібні банки будуть змушені йти на злиття або збільшувати кількість акціонерів, тобто втратять свою "кишенькову" форму. Негативною стороною є і те, що малі банки можуть перейти під скритий контроль російського капіталу. На сьогоднішній день важко оцінити наскільки це небезпечно. Все залежить від того, які акціонери прийдуть в українські банки і які цілі поставлять перед собою. На мій погляд, присутність російського капіталу в українських банках не повинно шкодити нашій банківській системі. Конкурувати на рівних з російськими, українськм банки не зможуть, адже російська банківська система на 2-3 роки старша і має набагато більші активи. Тому варіант присутності російських акціонерів можливий тільки при збереженні контрольного пакету акцій банків за українськими акціонерами.