Процес аудиту повинен здійснюватись на початок доброзичливості, порядності і чесності.
Крім проведення аудиту аудиторські фірми можуть представляти, як було відмічено, аудиторські послуги: впровадження системи обліку, внутрішнього контролю і аналізу в умовах застосування ЕОМ, нормативного обліку, окремих задач аналізу. Цей процес включає слідуючі стадії: технічне завдання, технічні і робочі проекти впровадження.
ІІІ. Організація ведення робочих документів.
Процес аудиту, як і яка небудь інша економічна робота, здійснюється за допомогою спеціальних робочих документів, котрі називаються по різному: документація, робочі папері (Міжнародні нормативи аудиту), бухгалтерські записи, робочі документи.
З точки зору організації аудиту робочі документи повинні:
- забезпечувати науково заснований підхід до праці аудитора;
- цілісно направляти роботу аудитора шляхом розробки ним контрольних питань клієнтові;
- фіксувати інформацію, котра може бути використана на слідуючи х стадіях, етапах і процедурах аудиту.
Найбільш повний зміст робочих документів викладений в Міжнароднім нормативі аудиту “Документація” (1982 рік). Приміром до наших умов – це слідуюча інформація:
- юридична і організаційна структура підприємства;
- оцінка системи обліку;
- оцінка системи внутрішнього контролю (там де він є);
- відображення окремих стадій етапів і процедур аудиту;
- копії бухгалтерської звітності;
- кваліфікаційне заключення аудитора.
Коли аудитор постійно напротязі декількох років перевіряє підприємство, то він використовує попередню інформацію (структура підприємства, нормативні документи), доповнення і уточнення.
В умовах застосування аудитором ПЕОМ процес аудиту майже повністю автоматизується, що значно знижує трудоємкість ведення робочих документів аудитора.
ЕОМ відкривають широкі можливості застосування в практиці аудиту експертних систем і на їх основі – рекомендації користувачу (аудитору). Такими експертними системами. Котрі застосовуються безперечно в роботі аудитора і значно розширені за кордоном, являються інтерпретація економічних показників діяльності підприємства, ризик, контролю (на стадії планування аудиту), перевірка систем обліку і контролю, контроль процедур обліку і т.п.
Робочі документи аудитора являються його власністю, які він може зберігати на папері, дискетах і інших носіях. В іншому випадку ним або аудиторською фірмою повинні бути розроблені і застосовані процедури, котрі повинні забезпечувати конфіденційність інформації робочої документації.
IV.Облік і контроль праці аудитора
Затрати праці аудитора визначають, виходячи із затрат його часу і ставки вартості години робочого часу. Таким чином, основою обліку і контролю затрат праці аудитора являється обліком і контролем затрат його часу на перевірку. Такий облік і контроль здійснюється самим аудитором, замісником директора (менеджером), директором (старшим менеджером).
Працю аудитора можна розділити на два види – праця на клієнта і інші види робіт.
Під працею на клієнта (роботою) розуміють власне аудит і супутні аудиту роботи (різного роду послуги).
Час роботи на клієнта включається у вартість послуг аудиторської фірми як потім ним оплачується.
Інші види робіт – це офісна і адміністративна робота, вивчення нормативних документів (інструкцій, стандартів, норм). – відносять на затрати аудиторської фірми. Їх також необхідно дотримуватись і контролювати.
Облік і контроль затрат часу здійснюється в розрізі вказаних видів робіт аудиту, супутніх йому робіт. Крім цього, контроль ще здійснює директор аудиторської фірми (філіалу, підрозділу). Він веде свій журнал планування, обліку і контролю затрат часу по кожному робітнику в розрізі клієнтів.
V. Контроль якості праці аудитора.
Аудит в цілому і аудиторська діяльність аудиторської фірми повинні, як і любий процес виконуватись на високому рівні. Це передусім діло престижу, іміджу фірми, а звідси і всі інші показники її роботи – прибуток, заробітна плата. Причому може бути і зворотний процес.
Наприклад, коли в результаті неправильного проведення аудиту було передбачено близьке банкрутство підприємства, а в заключенні відмічено інше, то аудиторська фірма по позову суду повинна заплатити великий штраф, що не може не відобразитись на її престижі.
В зв’язку з цим в Міжнародній практиці велику увагу приділяють якості аудиту.
Якісно виконаний аудит – це робота, здійснена у відповідності з офіційними національними нормативами аудиту, потребами, викладеними в законах, указах Президента, декретах Кабінету Міністрів, а також в професійних нормативах окремої аудиторської фірми в цілому і індивідуальних нормативах.
Аудит – це складний технологічний процес і його здійснюють, як правило, декілька робітників аудиторської фірми. Перед усім це аудитор з повною відповідальністю, яка має сертифікат на проведення аудиту і помічників (за кордоном їх називають асистентами).
Звідси виходить, що суб’єктом контролю якості аудиту буде, по-перше, аудитор, контролюючий якість роботи помічників. А, по-друге, контроль якості роботи самого аудитора. Такий контроль може здійснювати директор чи замісник директора аудиторської фірми. І перший і другий вид контролю – це залежний контроль. По-третє, може проводитись незалежний контроль якості аудитора, здійснюючий іншим назначеним аудитором-партнером, який не пов’язаний з клієнтом по даному аудиту (перевірки).
Всі три вказані суб’єкти контролю якості аудиту – це внутрішній контроль (всередині аудиторської фірми). В першому варіанті – це різновидність внутрішнього контролю, в другому – між філіальний контроль всередині однієї аудиторської фірми. Він може бути національний і міжнародний – в другому варіанті.
Може мати місце і зовнішній контроль – зі сторони Союзу аудиторів України чи по їх дорученню (проханню) іншої аудиторської фірми.
Таким чином, слід розрізняти такі суб’єкти контролю якості аудиту:
- внутрішній (директор чи замісник директора аудиторської фірми, керівництво міжнародної аудиторської фірми, аудитор, філіал фірми);
- зовнішній (Союз аудиторів України чи друга аудиторська фірма);
За роботою помічників (окремих підпорядкованих аудиторів) можуть здійснюватись слідуючі види контролю:
- коли робота розприділяється і видається програма дій;
- текучий – в процесі проведення аудиту і керівництва помічників (підпорядкованими) аудиторами;
- послідуючий – вивчення і аналіз виконаної помічником роботи так і по оформленню результатів.
Окремим об’єктом предмета контролю якості аудиту являються:
- оцінка можливості клієнта;
- призначення аудиторської фірми і аудитора;
- професійна етика;
- знання і компетентність;
- реалізація результатів аудиту;
По аудиті в цілому і кожному об’єкту зокрема аудиторська фірма розробляє в співвідношенні до нормативів аудиту по контролю якості аудиту, затверджує і в письмовій формі доводить о відома перевіряючих осіб.
Розглянемо основні процедури контролю якості аудиту за показаними вище об’єктами:
- оцінку можливого клієнта з точки зору взаємовідносин фірми і окремих аудиторів з ним;
- визначення фінансового стану клієнта (ознайомлення з фінансовою звітністю, опитування третіх сторін);
- оцінка спроможності фірми компетентно провести аудит (зустріч з назначеним аудитором);
Призначення аудиторської форми:
- визначення того, що для проведення аудиту правильно вибраний клієнт;
- впевнення в правильності постійних відносин (повторні призначення форми) з клієнтом;
Контроль зберігання професійної етики забезпечується за допомогою:
- інформації персоналу по питанням професійної етики;
- підготовка і звірка зі списком клієнтів фірми, з якими можливий незалежний аудит;
- періодичного вивчення взаємовідносин фірми з клієнтом, які могли б послабити незалежність фірми;
Контроль знань і компетентності персоналу здійснюється за рахунок:
- рішення програми найму робітників аудиторської фірми (налагодження взаємовідносин з практичними робітниками і вузами, оцінка зайнятості, періодичний аналіз результатів найму і т.п.);
- виділення кваліфікації і розроблення інструкцій для оцінки компетенції робітників фірми (характеристика робітника – інтелігентність, чесність, досягнення і знання – рівень освіти, знання роботи);
- нормативно-правові забезпечення аудиторської фірми (міжнародні і національні нормативи з аудиту і бухг. обліку); консультації – з правовими питаннями, економікотехнічними проблемами і т.п.; виділення відповідальності за проведення рішення про пересування персоналу.